Постанова

від 13.09.2019 по справі 2-194/2010

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5185/19

Номер справи місцевого суду: 2-194/2010

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року по справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд видати їй дублікат виконавчого листа для виконання рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2010 року по цивільній справі №20194/10р. про виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї з 2/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та поновити строк.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату - задоволено.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа виданого на виконання Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2010р. у справі №2-194/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення з житлового будинку.

Видано дублікат виконавчого листа виданого на виконання рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2010р. у справі №2-194/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення з житлового будинку.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року у справі №2-194/2010 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

До суду апеляційної інстанції з`явився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нею власністю та виселення з житлового приміщення.

12 жовтня 2010 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було винесено заочне рішення про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні 2/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_1 разом із її сім`єю та іншими проживаючими особами зі спірного житлового приміщення та був виданий виконавчий лист по вказаній цивільній справі.

24 листопада 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Котовського управління юстиції Ковальовою Н.М. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 12 жовтня 2010 року.

09 лютого 2011 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу про відстрочення виконання заочного рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року до 01 травня 2011 року.

Інших відомостей по виконанню вказаного виконавчого провадження не має, оскільки воно завершене та передано для зберігання до архіву.

Так, згідно листа Подільського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області №6980/26-43 від 14.04.2017 року, виконавче провадження в рамках якого винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №22888939 завершено та передано для зберігання до архіву.

Згідно копії здавального опису (завершених виконавчих проваджень) за ІІ півріччя 2012 року ОСОБА_4 В/9, під порядковим номером 54 міститься інформація, що за виконавчим листом від 12.10.2010 року Котовського міськрайонного суду Одеської області щодо виселення ОСОБА_1 виконавче провадження завершене на підставі п.9 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

З матеріалів справи також вбачається, що 06 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Котовського міськрайонного суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ковальової Н. М., та просила визнати незаконними дії державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ковальової Н. М. про закриття виконавчого провадження по виконанню рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області по цивільній справі № 2-194/10 р. та зобов`язати ОСОБА_4 поновити виконавче провадження.

14 квітня 2017 року ухвалою суду скаргу ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ковальової Н. М. - залишено без задоволення.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату, районний суд виходив з того, що строк давності для пред`явлення виконавчого листа минув, з обставин, що не залежали від ОСОБА_2 , тому її заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Підставою для поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа є наявність поважних причин такого пропуску, встановлення яких віднесено на розсуд суду, який у кожному конкретному випадку має в залежності від конкретних обставин встановити їх наявність та об`єктивну вагу для сторін та для справи.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом, та у разі визнання причин пропуску поважними може поновити його (ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 433 ЦПК України ).

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У даному провадженні вирішується питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа за судовим рішенням, яке набрало законної сили 12.10.2010 року, а тому для правильного вирішення даного питання мають значення лише обставини, які об`єктивно унеможливлювали чи утруднювали отримання ОСОБА_2 виконавчого листа і пред`явлення його до виконавчої служби.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 09 лютого 2011 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу про відстрочення виконання заочного рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року до 01 травня 2011 року.

Інших відомостей по виконанню вказаного виконавчого провадження не має, оскільки воно завершене та передано для зберігання до архіву.

Так, згідно листа Подільського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області №6980/26-43 від 14.04.2017 року, виконавче провадження в рамках якого винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №22888939 завершено та передано для зберігання до архіву.

Згідно копії здавального опису (завершених виконавчих проваджень) за ІІ півріччя 2012 року ОСОБА_4 В/9, під порядковим номером 54 міститься інформація, що за виконавчим листом від 12.10.2010 року Котовського міськрайонного суду Одеської області щодо виселення ОСОБА_1 виконавче провадження завершене на підставі п.9 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 була сповіщена виконавчою службою про закриття виконавчого провадження.

Тобто, як на підставу для видачі дублікату виконавчого листа, ОСОБА_2 посилається на те, що виконавчий лист не виконаний і не перебуває на виконанні в жодному ВДВС по Україні, їй не повертався, а рішення суду від 12.10.2010 року досі не виконане.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 доведено поважність причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак відсутні правові підстави для відмови в поновленні строку для пред`явлення вказаного виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд , на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року). З огляду на зазначене, видача дублікату є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора.

Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у пілотному рішенні Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн, колегія суддів вважає, що судове рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, перешкоджає подальшому руху справи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Крім того, слід зазначити, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа спричинить порушення прав стягувача на виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року по справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.09.2019 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда