Рішення

від 10.09.2019 по справі 476/1104/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/1104/18

Провадження № 2/476/85/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2019 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козачено Л.М.

позивача Райчука В.В. , представника позивача Марку О.В. , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фермерського господарства "Лілія" до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С., про визнання недійсним договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації

В С Т А Н О В И В :

13.12.2018 року представник ФГ "Лілія" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С., про визнання недійсним договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації.

Свої вимоги мотивувала тим, що 17.12.2007 року між ОСОБА_6 та ФГ "Лілія" укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,23 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 5 років. 15.03.2009 року до вищевказаного договору оренди землі укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до п. 8 договору та визначено, що договір укладено терміном на 25 років з моменту підписання та реєстрації додаткової угоди. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Вищевказану земельну ділянку успадкував син ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_4 , який у порушення умов договору оренди землі від 17.12.2007 року у період його дії передав вищевказану земельну ділянку в оренду відповідачці ОСОБА_3 строком на 7 років.

Посилаючись на необхідність захисту права оренди позивача, визначеного вищевказаним договором, просила визнати недійсними договори оренди землі від 18.10.2018 року, укладені між відповідачами щодо вищевказаної земельної ділянки, зобов`язати державного реєстратора Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2018 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок та стягнути з відповідачів всі судові витрати по справі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши представників позивача, відповідачів та їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 17.12.2007 року між ОСОБА_6 та ФГ "Лілія", в особі голови Райчука В.В., укладено договір оренди належної ОСОБА_6 земельної ділянки, який того ж дня зареєстровано у Єланецькому реєстраційному окрузі (офісі) МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040801400008 (а. с. 12-13, 16, 34).

Згідно п.п. 1, 2, 8 вказаного договору у строкове платне користування строком на 5 років передалася земельна ділянка площею 8,23 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а. с. 12-13).

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.01.2008 року вищевказана земельна ділянка передана ФГ "Лілія" (а. с. 14).

15.03.2009 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до п. 8 договору та визначено, що договір укладено терміном на 25 років з моменту підписання та реєстрації додаткової угоди (а. с. 15, 34).

29.12.2009 року вказану угоду зареєстровано у Єланецькому реєстраційному окрузі (офісі) МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040947501705 (а. с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді вищевказаної земельної ділянки (а. с. 16-17, 20).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №530047 від 20.08.2002, яким посвідчувалося право приватної власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, якою земельну ділянку належну спадкодавцю поділено на дві земельні ділянки площами 6,7357 га та 1,4947 га та присвоєно нові кадастрові номери: 4823081000 :04 : 000 :0009 та 4823081000:04 : 000 : 0011 відповідно (а. с. 33).

Вищевказані земельні ділянки, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11.09.2014 року серії НАВ 588232 та серії НАВ 588233 , успадкував відповідач ОСОБА_4 (а. с. 17-18, 20-21).

Того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право приватної власності відповідача ОСОБА_4 щодо вищевказаних земельних ділянок (а. с. 19, 22, 168-169).

У відповідності до п. 39 договору оренди землі від 17.12.2007 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договру або його розірвання.

Проте, у порушення вищевказаних положень у період строку дії вищевказаного договору оренди землі, 18.10.2018 року відповідач ОСОБА_4 передав вищевказані земельні ділянки в оренду строком на 7 років відповідачці ОСОБА_3 (а. с. 29, 31), про що 19.11.2018 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 168-169).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України"Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону орендодавець зобов`язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що реєстрація договорів оренди земельних ділянок від 18.10.2018 року, на підставі яких у відповідачки ОСОБА_3 виникло право оренди земельних ділянок, що належать відповідачу ОСОБА_4 , відбулася в період дії попереднього договору оренди землі від 17.12.2007 року.

Суд вважає, що право оренди, яке виникло у ОСОБА_3 суперечить вимогам діючого законодавства щодо передання в оренду майна, а також законодавства, що регулює порядок здійснення державної реєстрації речових прав.

За таких обставин, а саме - укладення відповідачами оспорюваних договорів до закінчення строку дії оренди за договором від 17.12.2007 року, суд приходить до висновку, що права позивача як орендаря є порушеними і відповідно до ст. ст. 25, 27 Закону України "Про оренду землі" підлягають судовому захисту шляхом визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 18.10.2018 року.

Разом з ти, суд вважає передчасною позовну вимогу стосовно зобов`язання державного реєстратора Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2018 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, закон містить імперативну норму, яка у випадку визнання недійсними договорів оренди землі, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зобов`язує державного реєстратора скасувати державну реєстрацію речових прав.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів на його користь усі судові витрати по справі.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 05.10.2018 року (а. с. 25), орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 37) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 12.12.2018 року (а. с. 38), із яких слідує, що позивачем сплачено 10225,25 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу, з яких: 920,50 грн. - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової політики (1 год.), 920,50 грн. - збір доказів (1 год.), 1841 грн. - ознайомлення із судовою практикою (2 год.), 1841 грн. - підготовка позовної заяви (2 год.), 920,50 грн. - підготовка адвокатського запиту (1 год.), 100 грн. - роздруківка позову, копіювання документів, які долучаються до позову, 3682 грн. - представництво та захист інтересів позивача у суді (4 год.).

Вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу суд вважає обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог 6817 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 3524 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов фермерського господарства "Лілія" до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С., про визнання недійсним договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі без номеру від 18.10.2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 1,4947 га з кадастровим номером 4823081000:04:000:0011, про що 26.11.2018 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №44233180.

Визнати недійсним договір оренди землі без номеру від 18.10.2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 6,7375 га з кадастровим номером 4823081000:04:000:0009, про що 26.11.2018 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №44233535.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь фермерського господарства "Лілія" по 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн. з кожного в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь фермерського господарства "Лілія" по 3408 (три тисячі чотириста вісім) грн. 50 коп. з кожного в рахунок витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 20.09.2019 року.

Суддя Н.В. Чернякова