Рішення

від 29.05.2019 по справі 160/9091/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Справа № 160/9091/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018 року №0020851408 на загальну суму 900,00 грн. (основний платіж - 720,00 грн., штрафні санкції -180,00 грн.) про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ, та від 10.08.2018 року №0020841408 на загальну суму 29090,00 грн. (основний платіж - 29090,00 грн.) про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, які винесені на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.18 року №38710/04-36-14-22/30561831 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Радон» (ЄДРПОУ 30561831) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВП «Патріот» (ЄДРПОУ 37055453) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП Радон щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ ВП Патріот , за результатами якої складено акт №38710/04-36-14-22/30561831 від 19.07.2018р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із вказаним контрагентом позивача, підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. Згідно з висновками вищевказаного акта перевірки, викладеними в розділі 4 акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Радон» вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 29090,00 грн. та п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2015 рік, з урахуванням строків позовної давності, всього на загальну суму 720,00 грн. ТОВ НВП Радон не погоджується з викладеними в акті перевірки від 19.07.18 року №38710/04-36-14-22/30561831 висновками, вважає їх передчасними та упередженими, та вважає податкові повідомлення - рішення від 10.08.2018 року №0020851408 та від 10.08.2018 року №0020841408 протиправними, та таким що підлягають скасуванню.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ НВП «Радон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ВП «Патріот» за період з 01.01.2015 до 31.12.2015. До перевірки позивач надав бухгалтерські та первинні документи, але органу доходів і зборів не вдалося підтвердити реальність господарських операцій із зазначеним контрагентом. Також, у відзиві зазначено, що контролюючим органом отримано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року по справі № 202/5765/16, яким ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. На підставі зазначеної інформації контролюючий орган прийшов до висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат та податкового кредиту є протиправним. Позиція відповідача, фактично полягає у тому, що наявність вироку суду, яким встановлено фіктивність підприємства-постачальника, є підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.05.2019р. відповідно до частини 9 статті 205 КАС України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, суд прийшов до висновку, який ґрунтується на наступному.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Радон є юридичною особою, яка зареєстрована 13.09.1999р., директором товариства є ОСОБА_2 , про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.01.2015 року.

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.06.2018 № 3353-п та повідомлення від 14.06.2018 № 1361, у період з 09.07.2018 р. по 13.07.2018 р., згідно з пп. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податково кодексу України, у зв`язку з наданням ТОВ НВП «Радон» документів по взаємовідносинах з ТОВ ВП «Патріот» листом від 30.03.2018 №30/03-1 на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.02.2018 №9239/10/04-36-14-0 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №38710/04-36-14-22/30561831 від 19.07.2018р.

Згідно висновків вказаного акта, встановлено порушення: - пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 29 090 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 29 090 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість усього в сумі 32 323 грн., в тому числі, за березень 2015 року у сумі 1 507 грн., за квітень 2015 року у сумі 9 429 грн., за травень 2015 року у сумі 5 237 грн., за червень 2015 року у сумі 15 430 грн., за липень 2015 року у сумі 720 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 19.07.2018 року № 38710/04-36-14-22/30561831, ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 31 підр. 10 р. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 р. № 0020841408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 29090,00 грн.

Також, на підставі висновків акта перевірки від 19.07.2018 року № 38710/04-36-14-22/30561831, ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 р. № 0020851408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 900,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» 03.03.2015 року був укладений договір поставки № 030315.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором , її часткове співвідношення визначаються Специфікаціями.

До договору від 03.03.2015 року № 030315 були підписані Специфікації від 03.03.2015 р. № 1, від 19.03.2015 р. № 2, від 07.04.2015 р. № 3, від 14.04.2015 р. № 4, від 23.04.2015 р. № 5, від 05.05.2015 р. № 6, від 15.05.2015 р. № 7, від 03.06.2015 р. № 8, від 23.06.2015 р. № 9, від 15.07.2015 р. № 10.

Також, між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» 17.08.2015 року був укладений договір поставки № 170815 та підписана Специфікація від 17.08.2015 року № 1.

Між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» 01.10.2015 року був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до зазначеного договору Сторони домовилися про взаємозалік між собою боргів за договором від 03.03.2015 року № 030315 та договором від 17.08.2015 року № 170815 у розмірі 9622,05грн.

Передача товарів між Сторонами зазначених договорів була оформлена видатковими накладними від 02.03.2015 р. № Па-0000014 (відповідає Специфікації № 1 до договору № 030315), від 19.03.2015 р. № Па-0000021 (відповідає Специфікації № 2 до договору № 030315), від 07.04.2015 р. № Па-0000034 (відповідає Специфікації № 3 до договору № 030315), від 14.04.2015 р. № Па-0000035 та від 15.04.2015 р. № Па-0000044 (відповідають Специфікації № 4 до договору № 030315), від 23.04.2015 р. № Па-0000053 та від 30.04.2015 р. № Па-0000058 (відповідають Специфікації № 5 до договору № 030315), від 05.05.2015 р. № Па-0041 та № 0000070 ( частково відповідають Специфікації № 6 до договору № 030315), від 15.05.2015 р. № Па-0000083, від 27.05.2015 р. № 0000084, від 29.05.2015 р. № 0000089 (відповідають Специфікації № 7 до договору № 030315), від 03.06.2015 р. № Па-0000103, від 08.06.2015 р. № 0000105, від 12.06.2015 р. № 0000106 (відповідають Специфікації № 8 до договору № 030315), від 23.06.2015 р. № Па-0000123 (відповідає Специфікації № 9 до договору № 030315), від 15.07.2015 р. № Па-0000148 (відповідає Специфікації № 10 до договору № 030315), від 19.08.2015 р. № РН-0000003 (відповідає Специфікації № 1 до договору № 170815).

Здійснення фінансових транзакцій між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» було оформлено випискою з рахунків ТОВ НВП «Радон» у ПАТ «Український інноваційний банк» від 13.06.2016 року № 150, а саме: 02.04.2015 р. на суму 9042,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 10.04.2015 р. на суму 26000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 15.04.2015 р. на суму 15310,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 23.04.2015 р. на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 05.05.2015 р. на суму 6000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 26.05.2015 р. на суму 8768,00 грн та 8519,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 05.06.2015 р. на суму 6954,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 15.06.2015 р. на суму 30220,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 07.07.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 13.08.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за жолоб та замок з`єднувальний» , 02.09.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за жолоб та замок з`єднувальний» .

Також, здійснення фінансових транзакцій між ТОВ «НВП Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» оформлено платіжними дорученнями від 22.07.2015 р. № 72, від 17.08.2015 р. № 76, від 01.10.2015 р. № 88, від 01.10.2015 р. № 89, від 12.06.2015 р. № 59, від 20.05.2015 р. № 53.

Позивачем також надані податкові накладні від 02.03.2015 р. № 2, від 19.03.2015 р. № 11, від 07.04.2015 р. № 3, від 14.04.2015 р. № 11, від 15.04.2015 р. № 25, від 23.04.2015 р. № 28, від 30.04.2015 р. № 35, від 05.05.2015 р. № 10, від 15.05.2015 р. № 38, від27.05.2015 р. № 39, від 29.05.2015 р. № 42, від 03.06.2015 р. № 7, від 08.06.2015 р. № 11, від 12.06.2015 р. № 15, від 23.06.2015 р. № 39, від 15.07.2015 р. № 10, від 19.08.2015 р. № 4.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2,138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України, об`єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Згідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» .

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Приймаючи рішення по суті спору суд виходить з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ ВП Патріот (Постачальник) відповідно до договору поставки № 030315 укладеного 03.03.2015 року, згідно якого постачальник зобов`язувався передати у власність продукцію визначену у Специфікаціях. На виконання умов вказаного договору були підписані Специфікації від 03.03.2015 р. № 1, від 19.03.2015 р. № 2, від 07.04.2015 р. № 3, від 14.04.2015 р. № 4, від 23.04.2015 р. № 5, від 05.05.2015 р. № 6, від 15.05.2015 р. № 7, від 03.06.2015 р. № 8, від 23.06.2015 р. № 9, від 15.07.2015 р. № 10.

Також, між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» 17.08.2015 року був укладений договір поставки № 170815 та підписана Специфікація від 17.08.2015 року № 1 та 01.10.2015 року був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до зазначеного договору Сторони домовилися про взаємозалік між собою боргів за договором від 03.03.2015 року № 030315 та договором від 17.08.2015 року № 170815 у розмірі 9622,05грн.

Передача товарів між Сторонами зазначених договорів підтверджується видатковими накладними від 02.03.2015 р. № Па-0000014 (відповідає Специфікації № 1 до договору № 030315), від 19.03.2015 р. № Па-0000021 (відповідає Специфікації № 2 до договору № 030315), від 07.04.2015 р. № Па-0000034 (відповідає Специфікації № 3 до договору № 030315), від 14.04.2015 р. № Па-0000035 та від 15.04.2015 р. № Па-0000044 (відповідають Специфікації № 4 до договору № 030315), від 23.04.2015 р. № Па-0000053 та від 30.04.2015 р. № Па-0000058 (відповідають Специфікації № 5 до договору № 030315), від 05.05.2015 р. № Па-0041 та № 0000070 (частково відповідають Специфікації № 6 до договору № 030315), від 15.05.2015 р. № Па-0000083, від 27.05.2015 р. № 0000084, від 29.05.2015 р. № 0000089 (відповідають Специфікації № 7 до договору № 030315), від 03.06.2015 р. № Па-0000103, від 08.06.2015 р. № 0000105, від 12.06.2015 р. № 0000106 (відповідають Специфікації № 8 до договору № 030315), від 23.06.2015 р. № Па-0000123 (відповідає Специфікації № 9 до договору № 030315), від 15.07.2015 р. № Па-0000148 (відповідає Специфікації № 10 до договору № 030315), від 19.08.2015 р. № РН-0000003 (відповідає Специфікації № 1 до договору № 170815).

Здійснення фінансових транзакцій між ТОВ НВП «Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» підтверджується випискою з рахунків ТОВ НВП «Радон» у ПАТ «Український інноваційний банк» від 13.06.2016 року № 150, а саме: 02.04.2015 р. на суму 9042,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 10.04.2015 р. на суму 26000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 15.04.2015 р. на суму 15310,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 23.04.2015 р. на суму 5500,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 05.05.2015 р. на суму 6000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 26.05.2015 р. на суму 8768,00 грн та 8519,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 05.06.2015 р. на суму 6954,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 15.06.2015 р. на суму 30220,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 07.07.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за запчастини по договору від 03.03.2015 р. № 030315» , 13.08.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за жолоб та замок з`єднувальний» , 02.09.2015 р. на суму 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за жолоб та замок з`єднувальний» .

Також, здійснення фінансових транзакцій між ТОВ «НВП Радон» та ТОВ «ВП «Патріот» підтверджується платіжними дорученнями від 22.07.2015р. № 72, від 17.08.2015р. № 76, від 01.10.2015р. № 88, від 01.10.2015р. № 89, від 12.06.2015р. № 59, від 20.05.2015р. № 53.

Крім того, фактичне здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними від 02.03.2015 р. № 2, від 19.03.2015 р. № 11, від 07.04.2015 р. № 3, від 14.04.2015 р. № 11, від 15.04.2015 р. № 25, від 23.04.2015 р. № 28, від 30.04.2015 р. № 35, від 05.05.2015 р. № 10, від 15.05.2015 р. № 38, від27.05.2015 р. № 39, від 29.05.2015 р. № 42, від 03.06.2015 р. № 7, від 08.06.2015 р. № 11, від 12.06.2015 р. № 15, від 23.06.2015 р. № 39, від 15.07.2015 р. № 10, від 19.08.2015 р. № 4.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару, оплату позивачем як отримувачем товару сум податку на додану вартість в ціні такого товару постачальнику, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» .

Факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість та податок на прибуток.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Свідоцтво платника ПДВ від 10.02.2015р. ТОВ ВП Патріот було анульоване 25.04.2018р. та остання декларація з ПДВ надана за лютий 2017р., оскільки перевіряємий період охоплював лише 2015 рік.

Доводи контролюючого органу про відсутність спеціалізованих робітників на підприємстві та відсутність залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товарів/послуг, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від`ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця/ отримувача послуг) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов`язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця/отримувача послуг.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентом, доречним є застосування доктрини Ділова мета (business purpose) та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються судом при застосуванні таких норм права.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Поруч з цим, в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, фактично єдиною підставою на яку посилається податковий орган в якості нереальності господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ ВП Патріот є наявність вироку Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська від 02.11.2016р. №202/5765/16-к, проте суд не погоджується з такими доводами позивача виходячи з наступного.

При цьому, вказаний вирок суду до відзиву на позовну заяву не надано, а Акт перевірки від 19.07.18 року №38710/04-36-14-22/30561831 містить формальне посилання на нього, без дослідження обставин на підставі яких він прийнятий.

Разом з тим, судом зроблено витяг із сайту ЄДРСР та досліджено вказаний вирок, з якого вбачається, що під час його винесення судом не досліджувались та не надавалась оцінку господарським операціям між позивачем та ТОВ ВП Патріот , не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, Вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ ВП Патріот .

У спірному випадку вирок суду, не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ ВП Патріот з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем.

У зв`язку з чим для надання оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВП Патріот , суд вважає за необхідне зазначити про обов`язковість дослідження обставин, які викладені в акті перевірки та з якими посадові особи контролюючого органу пов`язують нереальність спірних господарських операцій, що й було зроблено судом вище.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду у справі №826/10205/16 від 18 грудня 2018 року.

Вказаним Вироком, зокрема, затверджено угоду про визнання винуватості від 30 серпня 2016 року прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Коршуном Олександром Вікторовичем та ОСОБА_3 Петром ОСОБА_4 .

При цьому, суд приймає до уваги те, що Верховний Суд, правові позиції якого підлягають врахуванню судами України, неодноразово (зокрема, постанова Верховного Суду від 29 березня 2018 року справа №826/3498/15, від 04 вересня 2018 року справа №826/18952/14) вказував на те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказану правову позицію та враховуючи фактичні обставини справи висновок податкового органу про наявність вироку суду, вказує на те, що господарські операції не мали реального характеру є помилковим, оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та його контрагентом, за результатами яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Будь-яких інших підстав для висновку про заниження податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ ВП Патріот , в акті перевірки не наведено.

Зокрема, зауважень до первинних документів позивача та банківських виписок у відповідача не було під час проведення перевірки, дослідивши зазначені документи, суд вважає їх такими, що згідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують реальні зміни майнового стану позивача.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018 року №0020851408 та №0020841408, прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача від 19.07.18 року №38710/04-36-14-22/30561831 щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон (49051, м.Дніпро, вул.Осіння, 2А, ЄДРПОУ 30561831) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.08.2018 року №0020851408 та №0020841408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Радон судовий збір у сумі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова