Рішення

від 10.09.2019 по справі 240/8191/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/8191/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Майстренко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Миськової О.В.

та за участю: представника позивача ОСОБА_1 А.В.,

представника відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Дубрівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 12.03.2019 року №ЖИ64/ЖТ0661/82/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Дубрівську загальноосвітню школу 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області штрафу у розмірі 250380,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області документально підтверджені судові витрати у сумі 3755,70 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.06.2019.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що при проведенні перевірки Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області були встановлені працівники, відносини з якими мають ознаки трудових відносин, які не оформлені належним чином, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Вважає, що захід державного контролю був здійснений у відповідності з актами чинного законодавства. Усі документи, які були необхідні для проведення інспекційного відвідування, а також документи, які складені за результатами такого заходу, були надані та отримані позивачем, отже захід державного контролю є правомірними.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Майстренко Н.М. в період з 20.06.2019 по 01.07.2019 у відпустці, наступне судове засідання призначено на 16.07.2019.

Відповідно до протоколу судового засідання від 16.07.2019 розгляд справи відкладено на 02.08.2019.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Мотивом ухвалення такого судового рішення стало, зокрема, те, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.09.2019.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Житомирській області відповідно до наказу від 20.02.2019 №376, направлення на проведення заходу державного контролю, інспектором праці 22.02.2019 проведено інспекційне відвідування у Дубрівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області.

За наслідками інспекційного відвідування було складено акт від 22.02.2019 №ЖТ0661/82/АВ, згідно якого встановлено, що під час здійснення даного заходу державного контролю встановлено порушення в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Вибірковою перевіркою, згідно наданих для перевірки документів, встановлено, що на час проведення інспекційного відвідування укладено цивільно-правові договори з фізичними особами, які мають цивільно-правовий характер. У цивільно-правових договорах з громадянином ОСОБА_2 від 14.11.2018 №5 (на період з 13.11.2018 по 30.11.2018), від 01.12.2018 №8 (на період з 01.12.2018 по 07.12.2018), з громадянином ОСОБА_3 від 13.11.2018 №6 (на період з 13.11.2018 по 30.11.2018) зазначено, що дані громадяни надають послуги кочегара шкільної котельні. Також перевіркою встановлено, що зазначені цивільно-правові договори містять ознаки трудових, а саме: особи, зазначені в цих договорах, зобов`язуються надати послуги відповідно до п. 1.1 Договору (тобто зазначено не кінцевий результат, а процес виконання роботи, що є однією з ознак трудових відносин).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 12.03.2019 №ЖИ64/ЖТ0661/82/АВ/П/ТД-ФС за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КзпП України накладено на Дубрівську загальноосвітню школу 1-3 ступенів штраф у розмірі 250380,00 грн.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону №877.

Положеннями статті 6 Закону №877 визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких відсутня така правова підстава як повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (доповідна записка від 13.02.2019 №24).

Частиною 2 статті 6 Закону №877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 №1985-ІV, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону №877 визначив доповідну записку від 13.02.2019 №24.

Дослідивши зазначену доповідну записку як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, суд зазначає, що воно жодним чином не узгоджується з вимогами Закону №877 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, Закон №877 взагалі не визнає в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".

Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону №877, порушив наведений принцип.

Суд ще раз наголошує, що станом на день здійснення перевірки спірні правовідносини врегульовано виключно приписами Закону №877, що виключає можливість застосування до них постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування наказом від 20.02.2019 №376.

Разом з тим, судом також враховується, що на день прийняття судового рішення у даній адміністративній справі набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Мотивом ухвалення такого судового рішення стало, зокрема, те, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, відповідачем було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків.

Крім того, не погоджується суд і з кваліфікацією обставин, здійсненою відповідачем, яка полягає у висновку про наявність порушень позивачем ст. 24 КЗпП України.

Так, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Абзацом третім ст. 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При проведенні інспекційного відвідування за фактичною адресою Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів встановлено, що в період проведення інспекційного відвідування встановлено порушення в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, оскільки особи, з якими були укладені цивільні договори, зобов`язувалися надати послуги (тобто зазначено не кінцевий результат, а процес виконання роботи, що є однією з ознак трудових відносин).

Суд не погоджується з висновком відповідача, що зі сторони позивача мало місце допущення зазначених працівників до роботи.

Так, судом встановлено, що з громадянином ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори від 14.11.2018 №5 (терміном на 17 днів), від 01.12.2018 №8 (терміном на 7 днів) та з громадянином ОСОБА_3 від 13.11.2018 №6 (терміном на 18 днів), за умовами яких виконавці зобов`язуються виконати роботу кочегара шкільної котельні у визначений договором строк. Факт виконання робіт підтверджується актами здавання-приймання виконаної роботи від 30.11.2018 та від 07.12.2018. Як пояснив представник позивача, укладення цих договорів було викликано тимчасовою непрацездатністю наявних працівників, які обіймають штатні посади кочегарів.

Цивільно-правовий договір - домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, є однією з підстав виникнення зобов`язальних правовідносин. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом трудових угод є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами, вимогами законодавства про працю не регулюються.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено факту наявності між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 трудових відносин, що мали постійний характер за певною кваліфікацією. Доказів дотримання зазначеними громадянами внутрішнього трудового розпорядку до матеріалів справи не надано. При цьому, судом враховується короткостроковість періодів, у межах яких зазначені громадяни надавали послуги, які є непритаманними для трудових відносин, а також логічні пояснення щодо потреби в укладенні таких договорів.

Отже, укладені між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 угоди не є трудовими, оскільки містять ознаки характерні саме для цивільно-правових відносин між роботодавцем та найманим працівником, а отже не підпадають під сферу дії законодавства про працю. Тому доводи відповідача, що такі угоди мають ознаки трудових, судом до уваги не приймаються.

Крім того, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначені договори не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку, встановленому законом, що не заперечується сторонами.

Що стосується табелю використання робочого часу за листопад 2018 року по Дубрівський загальноосвітній школі 1-3 ступенів, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що даний табель був складений позивачем на вимогу працівника Управління Держпраці у Житомирській області.

Не маючи змоги надати докази в підтвердження цих обставин, суд однак критично ставиться до даного табелю і оцінює всі докази у їх сукупності. Така оцінка свідчить на користь висновку про відсутність трудових відносин між позивачем та зазначеними громадянами.

При цьому судом також враховується, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами здавання-приймання виконаної роботи від 30.11.2018 та від 07.12.2018, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

У відповідності до абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, що виключає можливість застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, за наслідками проведення якого встановлено порушення, які фактично не мали місця.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, прийнятої за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі, а встановлені у ході його проведення порушення фактично не мали місця, зважаючи на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3755,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.05.2019 та від 09.04.2019.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області (вул. Адмірала Левченко, 131, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область, 12736, код ЄДРПОУ 20407873) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 12.03.2019 року №ЖИ64/ЖТ0661/82/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Дубрівську загальноосвітню школу 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області штрафу у розмірі 250380,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) на користь Дубрівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Баранівського району Житомирської області (вул. Адмірала Левченко, 131, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область, 12736, код ЄДРПОУ 20407873) документально підтверджені судові витрати у сумі 3755,70 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

Повне судове рішення складене 19 вересня 2019 року