Рішення

від 17.09.2019 по справі 1.380.2019.004044

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004044

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю: представника позивача Танасишина Н.Д.,

представника відповідача Шпирки Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ТЕХПОСТАЧ» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства ТЕХПОСТАЧ (далі - ПП ТЕХПОСТАЧ , позивач) до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Львівській області (далі - ГУ ДСНС України у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати пункт 1 та пункт 3 Припису Миколаївського районного сектору Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій № 163 від 25.07.2019.

Ухвалою судді від 12.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем було проведено позапланову перевірку будівлі швейного цеху на території ПП ТЕХПОСТАЧ на основі якої було складено Акт, а на підставах викладених в акті винесено рішення про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (Припис). Даним Приписом вимагається від позивача створити на підприємстві добровільну пожежну дружину із проведення обов`язкового особистого страхування та подати і зареєструвати декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам чинного законодавства.

Щодо вимог відповідача, позивач зазначає, що утворення пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони є правом, а не обов`язком суб`єкта господарювання, а тому відсутність такої охорони на об`єкті не може бути розцінено, як порушення вимог законодавства у сфері техногенної, або пожежної безпеки, крім того чинне законодавство не містить поняття добровільна пожежна дружина . Також позивач вказує на те, що ПП ТЕХПОСТАЧ не є новоутвореним, тоді як подання і реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази, дає право на початок роботи новоутворених підприємств та початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості. Також позивач зазначає, що форма акту на підставі якого винесено рішення не відповідає Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. 31183 від 30.08.2019). На заперечення позовних вимог зазначає наступне. Порушення ПП ТЕХПОСТАЧ полягає саме у фактичному не створенні добровільної пожежної дружини, оскільки метою перевірки було встановлення які з порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки виявлені раніше проведеною перевіркою (18.11.2016) усунуті, а які ні. Також відповідач звертає увагу, що позивач вже скористався своїм правом та 17.12.2018 Наказом №43А, створив на підприємстві пожежно-рятувальний підрозділ добровільної пожежної охорони.

Щодо подання декларації, відповідач вказує на те, що норма про видачу ДСНС на початок роботи підприємств та/або декларування відповідності об`єкта вимогам пожежної безпеки діяла на момент початку роботи ПП ТЕХПОСТАЧ за адресою: м. Миколаїв, вул. Шептицького, 86 - 22.01.2013, відповідно до положень Постанови КМУ №150 від 14.02.2001. А відповідно до цієї постанови декларація подається не пізніше ніж за 10 днів до початку господарської діяльності, проте позивачем така у встановлений строк подана не була.

Позивач скористався правом надання відповіді на відзив. На спростування заперечень викладених у відзиві зазначено, що Наказом №43А призначено відповідального працівника, а не створено добровільну пожежну дружину. Створення таких підрозділів є добровільним і вимагає ініціативи та добровільної участі працівників. Також позивач вказує, що декларація відповідності об`єкта вимогам законодавства з питань пожежної безпеки була затверджена постановою КМУ №150 та втратила чинність ще до першої перевірки на об`єкті позивача. Така декларація слугувала альтернативою дозволу ДСНС і стосувалась започаткування новостворених підприємств.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні до викладених у позові та відповіді на відзив, просив задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, ґрунтовно дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державним наглядом (контролем) є діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

01.07.2013 набрав чинності Кодекс цивільного захисту України, який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно з положеннями ст. 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, тощо, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до Указу Президента України №20/2013 від 16.01.2013 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Судом встановлено, що головним інспектором Венчуром В.І. та провідним інспектором ОСОБА_1 І.І. Миколаївського ГУ ДСНС України у Львівській області на підставі Направлення від 10.07.2019 №200 у період з 10.07.2019 по 23.07.2019 було проведено позапланову перевірку будівлі швейного цеху ПП ТЕХПОСТАЧ за адресою:81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 86.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контрлю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки складено Акт №201 від 23.07.2019.

На підставі Акту, 23.07.2019 Миколаївським районним сектором ГУ ДСНС України у Львівській області винесено Припис №163 про усунення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписом вимагається від ПП ТЕХПОСТАЧ вжити таких заходів:

1. На усунення порушень вимог п. 12 розділу ІІ Правил пожежної безпеки України, з метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння на підприємстві створити добровільну пожежну дружину із проведенням обов`язкового особистого страхування її членів відповідно до Закону України Про страхування ;

2. На усунення порушень вимог п. 2.5 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України, дерев`яні елементи горищного покриття (крокви) швейного цеху та допоміжної споруди обробити засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

3. На усунення порушень вимог ст. 57 Кодексу цивільного захисту України, подати та зареєструвати декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація) у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 №440 Про затвердження Порядку подання і реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

23.07.2019 відповідно до ст. 188-8 КУпАП було складено Протокол №010346 про адміністративне правопорушення, за невиконання особою відповідальною за пожежну безпеку відповідно до Наказу №43А від 17.12.2018 вимог Припису.

Не погоджуючись з пунктами першим та третім вищезазначеного Припису, вважаючи вимоги відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Правила пожежної безпеки затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014. Пунктом 12 розділу ІІ Правил пожежної безпеки передбачено, що з метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння на підприємствах створюється добровільна пожежна охорона, для забезпечення функціонування якої утворюються пожежно-рятувальні підрозділи. Порядок функціонування добровільної пожежної охорони затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 564.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 63 Кодексу цивільного захисту України у суб`єктів господарювання, населених пунктах для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння органи місцевого самоврядування за рішенням територіальних громад, а також керівники суб`єктів господарювання можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони.

З аналізу вищевикладених норм законодавства, можна прийти до висновку про те, що утворення пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони є правом, а не обов`язком суб`єкта господарювання, а тому, відсутність такої охорони на об`єкті не може бути розцінено, як порушення вимог законодавства у сфері техногенної або пожежної безпеки.

Щодо покликань відповідача на те, що метою перевірки було встановлення, які з порушень виявлених попередньою перевіркою позивачем усунено, а які ні, а також на те, що позивач створив на підприємстві пожежно-рятувальний підрозділ добровільної пожежної охорони Наказом №43А, суд зазначає наступне. Як вбачається з Наказу №43А від 17.12.2018 Про призначення відповідальних за пожежну безпеку на дільницях та структурних підрозділах підприємства , то ним призначено відповідальним працівником за пожежну безпеку, утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту у цехах, дільницях та структурних підрозділах - головного інженера ОСОБА_2 ; уповноважено його отримувати та підписувати акти по пожежній безпеці, а не створено, як стверджує відповідач, пожежно-рятувальний підрозділ добровільної пожежної охорони.

Стосовно порушення частин 2, 4, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України - не подання декларації, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, а для суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику - також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об`єкта чи приміщення (далі - оцінка протипожежного стану). Оцінка протипожежного стану проводиться суб`єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію. Висновок за результатами оцінки протипожежного стану оформляється та надається суб`єктом господарювання, який проводив оцінку протипожежного стану. Позитивний висновок за результатами оцінки протипожежного стану надається до початку роботи новоутворених підприємств, до початку використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості, за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки та діє до реєстрації декларації.

Частиною 4 статті 57 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що декларація подається суб`єктом господарювання до державного адміністратора або центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (дозвільного органу). Декларація реєструється дозвільним органом на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня її надходження. Датою надходження декларації вважається дата її реєстрації як вхідної кореспонденції державним адміністратором або дозвільним органом, а в разі надсилання рекомендованим листом - дата, зазначена на поштовому штемпелі підприємства зв`язку. Державний адміністратор протягом одного робочого дня після надходження декларації передає її дозвільному органу. Якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням установлених вимог, дозвільний орган відмовляє в реєстрації декларації та повертає її суб`єкту господарювання для доопрацювання. У разі якщо дозвільним органом не зареєстровано декларацію і не відмовлено в її реєстрації в установлений абзацом другим цієї частини строк, право на вчинення дій щодо провадження господарської діяльності, передбачених частиною другою цієї статті, виникає наступного дня після завершення строку, встановленого для реєстрації декларації. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

Декларація не подається:

1) на використання торговельних місць, кіосків та контейнерів, якщо їх розміщено на ринку відповідно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду;

2) орендарем об`єкта нерухомості (особою, яка використовує об`єкт нерухомості за цивільно-правовим договором, що не передбачає перехід права власності на цей об`єкт) за умови, що декларацію на об`єкт нерухомості зареєстровано власником;

3) на використання об`єктів, що в установленому законодавством порядку приймаються в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Відповідності до ч. 5 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України суб`єкт господарювання набуває право вчиняти дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дня реєстрації декларації відповідним дозвільним органом. Норми зазначеної статті, окрім обов`язку суб`єкта господарювання подати декларацію, встановлюють й випадки, коли така декларація не подається. Постанова Кабінету Міністрів України №150 від 14.02.2001 визначає форму декларації порядок її подання та реєстрації. Згідно норм Постанови, особи, які подали декларацію, несуть передбачену законом відповідальність за достовірність даних, зазначених у поданій декларації.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обов`язок подачі декларації стосується як новостворених суб`єктів господарювання та і випадків, коли уже діючий суб`єкт господарювання у процесі здійснення своєї діяльності починає використовувати новий об`єкт (приміщення, будівлю, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується позивачем, ПП ТЕХПОСТАЧ розпочало господарську діяльність на об`єкті за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 86 - 22.01.2013, тобто вже після набрання чинності Постанови №150, яка чітко визначає, що декларація подається суб`єктом господарювання не пізніше ніж за 10 днів до початку господарської діяльності. Суд бере, до уваги покликання позивача на те, що ПП ТЕХПОСТАЧ не є новоутвореним, адже зареєстроване 27.10.2000 і придбало об`єкт 14.12.2012, тобто до набрання чинності законодавчими актами, які зобов`язують подавати декларацію, проте зазначає наступне. На переконання суду, обов`язок подачі декларації стосується безпосередньо початку експлуатації об`єкта, а не його придбання чи реєстрації.

Доказів того, що позивач у встановлений строк подав декларацію суду не надано. При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що до відповідача застосовуються положення законодавства щодо можливості неподання декларації.

Стосовно, обґрунтувань позивач, щодо невідповідності вимогам законодавства Акту, на підставі, якого винесено Припис, то суд вважає за доцільно звернути увагу на наступне. Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов`язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

Тобто, акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов`язуючий характер, позаяк не містить обов`язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частино. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається, з платіжного доручення №469 від 01.08.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на обсяг позовних вимог, позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 960, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністртивний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт перший Припису Миколаївського районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №163 від 25.07.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (79008, м. Львів, вул. Підвальна, буд. 6; ЄДРПОУ 38627339) на користь приватного підприємства ТЕХПОСТАЧ (79019, м. Львів, вул. Хімічна, буд. 20; ЄДРПОУ 31091784) судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019.

Суддя В.М. Сакалош