Рішення

від 19.09.2019 по справі 640/6921/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 640/6921/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НІЛОС до проГоловного управління ДФС у місті Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.09.2018р. №0615411204, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю НІЛОС (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.09.2018р. №0615411204.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки підставою затримки сплати позивачем грошового зобов`язання стало те, що останній день сплати узгодженого зобов`язання припадав на вихідний день - 19 листопада 2017 року, а тому така сплата була здійснена 20 листопада 2017 року (наступний за вихідним робочий день).

Оскільки податковим законодавством вказане питання не урегульовано, позивач, з посиланням на норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, вважає, що ним вчасно здійснено сплату грошового зобов`язання.

28 травня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно так, як позивачем порушено терміни сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання по єдиному податку з юридичних осіб задекларованої в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи №9228266556 від 02.11.2017р. за 3 квартали 2017 року на 1 день.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 статті 19-1, 20.1.4 статті 20, п. 75.1 статті 75 ПК України, в порядку статті 76, п. 86.2 статті 86 ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ НІЛОС за результатами якої 31.07.2018р. складено акт №1116/26-15-12-04-19/40106992 камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб за 3 квартали 2017 року ТОВ НІЛОС (далі по тексту - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 статті 57 та п. 295.3 статті 295 ПК України, а саме: ТОВ НІЛОС порушено термін сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання по єдиному податку з юридичних осіб задекларованої в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи №9228266556 від 02.11.2017р. за 3 квартали 2017 року.

На підставі встановленого порушення, відповідачем 12.09.2018р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0615411204, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання у розмірі 15462,80грн., позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 1546,28грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НІЛОС 02.11.2017р. подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 3 квартал 2017 року, граничний термін подання якої - 09.11.2017р., а граничний термін сплати податкового зобов`язання - 19.11.2017р., який припав на вихідний день - неділю.

Відповідно до платіжного доручення №292 від 20.11.2017р. ТОВ НІЛОС сплачено єдиний податок за 3 квартал 2017 року у розмірі 15462,80грн.

Так, згідно з п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що податкові декларації подаються платником податку протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації, платник повинен сплатити суму податкового зобов`язання. У разі порушення строків сплати такий (платник) притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України визначено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Однак, законодавцем не визначено, яким чином рахувати граничний строк сплати податків за декларацією, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний/святковий день.

Разом з тим, у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказано, що, при обчисленні строку, суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін означає день, у який строк спливає) строк, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, то встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у разі, якщо останній день строку сплати суми податкового зобов`язання, зазначеної платником податку в поданій ним податковій декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати грошового зобов`язання є перший після нього робочий день.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі №802/2229/17-а (адміністративне провадження №К/9901/55640/18), від 24 січня 2019 року у справі №820/3917/17 (адміністративне провадження №К/9901/35744/18), від 10 травня 2018 року у справі №813/2418/17 (адміністративне провадження №К/9901/39571/18), тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність перенесення ТОВ НІЛОС граничного строку сплати податкового зобов`язання - 19 листопада 2017 року (вихідний день - неділя) на перший після нього робочий день - 20 листопада 2017 року, що, у свою чергу, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2018 року №0615411204.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю НІЛОС .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НІЛОС (м. Київ, 04073, пр-т Степана Бандери, 6, офіс 902, код ЄДРПОУ 40106992) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 вересня 2018 року №0615411204.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІЛОС (м. Київ, 04073, пр-т Степана Бандери, 6, офіс 902, код ЄДРПОУ 40106992) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін