Рішення

від 20.09.2019 по справі 640/19490/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 640/19490/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ефенді Плюс доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ефенді Плюс (далі-позивач/ТОВ Компанія Ефенді Плюс ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 р. № 0004214001, № 0004204001, № 0004194001, № 0004224001.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків контролюючого органу, викладених в акті фактичної перевірки від 19.06.2018 р. № 2416/26-15-40-01/40336483, що призвели до винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 14.06.2018 р. № 9864, проведено фактичну перевірку ресторану, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Т. Драйзера, 4, та використовується суб`єктом господарювання - ТОВ Компанія Ефенді Плюс , якою встановлено факт реалізації горілки Хлібний Дар , міцністю 40% на розлив для споживання на місці, що підтверджується фіскальним чеком від 15.06.2018 р. № 0001. При цьому, товариством не надано документів щодо надання статусу підприємства громадського харчування, чим порушено ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Також перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації Тютюн кальянний Аль Факер в кількості 40 пачок, без наявності марок акцизного податку та в місцях не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, яким порушено ч. 38 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а також факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Коньяк України Ординарний Коблево Резерв, 3 зірки, місткістю 0,5 л., міцністю 40 %, ціна 280,00 грн. без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 України Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 19.06.2018 р. № 2416/26-15-40-01/40336483 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 07.08.2018 р. № 0004214001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

від 07.08.2018 р. № 0004204001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

07.08.2018 р. № 0004194001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

07.08.2018 р. № 0004224001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 800,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Приписами пп. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Судом встановлено, що проведення перевірки розпочато з відома позиваа та в присутності бармена ОСОБА_2 , що вказує на дотримання вимог щодо допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки та надав часткові пояснення по суті виявлених порушень, суд відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки, рівно як і відсутність підстав для її проведення.

При цьому, суд зазначає, що протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки не є предметом даного спору.

Більше того, судом не береться до уваги посилання позивача на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2018 р. по справі № 756/9/16/18 про адміністративне правопорушення про притягнення директора ТОВ Компанія Ефенді Плюс до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164-5 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, яка була закрита у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що факти, які були виявлені під час перевірки та (згідно акту) містили ознаки протиправності, були визначені судом як адміністративні правопорушення та розглядалися у контексті Кодексу України про адміністративні правопорушенні. Разом з цим спірні правовідносини, що підлягають розгляду в рамках даної адміністративної справи, мають іншу правову природу та розглядаються на підставі Податкового кодексу України.

Разом з цим, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2018 р.не спростовує встановлені фактичною перевіркою порушення.

Вирішуючи справу по суті встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Частиною тринадцятою статті 15 вказаного Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із частиною шостою статті 15 3 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 17 Закон №481/95-ВР).

Згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень; за порушення вимог статті 15 -3 цього Закону - 6800 гривень.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Пунктом 3 вказаних Правил встановлено, що ці правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24.07.2002 №219, суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з пунктом 1.6 вказаних Правил суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред`являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб`єктами господарювання, зокрема суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб`єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Під час проведення перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними та/або тютюновими виробами, контролюючим органом встановлено порушення позивачем статті 15 3 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме встановлено факт реалізації горілки Хлібний Дар , міцністю 40% на розлив для споживання на місці, що підтверджується фіскальним чеком від 15.06.2018 р. № 0001, при цьому до перевірки не було надано документів щодо узгодження статусу підприємства громадського харчування.

Позивачем факт реалізації горілки Хлібний Дар , міцністю 40% на розлив для споживання на місці не заперечується.

З матеріалів справи вбачається що позивачем отримано ліцензію від 18.05.2018 р. на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, однак, вона не може засвідчувати факт наявності у позивача прав та здійснення реалізації алкогольних напоїв на розлив.

Інших документів на підтвердження факту того, що позивач має статус суб`єкта господарювання громадського харчування чи підприємствам з універсальним асортиментом товарів, що дало б право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідних документів. Також не було надано і будь-яких документів, які б свідчили про звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання такого статусу.

В частині встановлених порушень щодо зберігання з метою подальшої реалізації Тютюн кальянний Аль Факер в кількості 40 пачок, без наявності марок акцизного податку та в місцях не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України від 07 вересня 2009 року №489, яким затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться:

- відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім`я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто , вулиця , номер будинку ), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності;

- відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається;

- дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру;

- серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру;

- підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.

З наведених правових норм вбачається, що Єдиний державний реєстр місць зберігань є реєстром, до якого виробники та продавці підакцизних товарів вносять відомості про відведенні місця для зберігання свого товару. Тобто, зберіганню у конкретному відведеному місці підлягають лише підакцизні товари, які призначені для реалізації.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів на спростування встановленого порушення, зокрема відповідних заяв (звернень) позивача до уповноважених органів з метою внесення місць зберігання до Єдиного реєстру.

Відтак, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних доказів на спростування встановлених відповідачем порушень, а висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки 19.06.2018 р. № 2416/26-15-40-01/40336483 є обґрунтованими та доведеними, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування рішень, винесених на підставі вказаного акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ефенді Плюс (04073, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 4, код ЄДРПОУ 40336483) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко