Рішення

від 20.09.2019 по справі 826/17451/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 826/17451/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

Головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стар Інвест

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005881402 від 12.10.2016,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Стар Інвест (далі - позивач, ТОВ Компанія Стар Інвест ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005881402 від 12.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Також позивач заначив, що сам факт не підтвердження контрагентами позивача відомостей про своє місцезнаходження та внесення щодо них запису про відсутність такого підтвердження не може впливати на визначення нереальності здійснення господарської операції, тим більше до моменту внесення такого запису та/або після анулювання реєстрації платника ПДВ. На думку позивача, доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ є безпідставними, оскільки вказані анулювання відбулися поза межами періоду розрахунків цих контрагентів з позивачем. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на рішення судових органів, матеріали кримінальних проваджень без зазначення їх точних реквізитів, без зазначення інформації щодо набрання ними законної сили є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (скретч-карти) від ТОВ Компанія Стар Інвест до ТОВ АКСІЛАЙН , ТОВ БК АКЦЕНТ БК , ТОВ АВТО АЛЬЯНС 77 , ТОВ АРКАДА МАРКЕТ , ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АТІС-ТОРГ , ТОВ АФІША-ПЛЮС , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІОН ГРУПП , ТОВ СПРОС ПЛЮС , ТОВ ІММО , ПІІ ІМПЕРІАЛ ТОБАКО ЮКРЕЙН , ТОВ ПРАЙМ-ТОРГ КОМПАНІ , ТОВ РІВЕРС + , оскільки діяльність зазначених підприємств має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи); відсутня подальша реалізація товару скетч-карт та наявність незначної кількості працівників які фактично не можуть використати скреч-карти в придбаному підприємствами-покупцями об`ємі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл №6920 від 10.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/17451/16 та вказану справу 20.10.2017 передано на розгляд судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/17451/16, зобов`язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголошуючи на правомірності оскаржуваних рішенні і на відповідності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, вимогам чинного законодавства.

На підставі положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності в матеріалах справи відповідної заяви, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Компанія Стар Інвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2014 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт №402/26-15-14-02-04/39076302 від 28.09.2016.

Відповідно до закріплених в акті висновків, в ході перевірки було встановлено порушення ТОВ Компанія Стар Інвест вимог підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Законом України №996-ХІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - Положення (стандарту) бухгалтерського обліку), в результаті чого знижено податок на прибуток підприємства що підлягає сплаті до бюджету на загальну му 7555134,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (скретч-карти) від ТОВ Компанія Стар Інвест до ТОВ АКСІЛАЙН , ТОВ БК АКЦЕНТ БК , ТОВ АВТО АЛЬЯНС 77 , ТОВ АРКАДА МАРКЕТ , ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АТІС-ТОРГ , ТОВ АФІША-ПЛЮС , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІОН ГРУПП , ТОВ СПРОС ПЛЮС , ТОВ ІММО , ПІІ ІМПЕРІАЛ ТОБАКО ЮКРЕЙН , ТОВ ПРАЙМ-ТОРГ КОМПАНІ , ТОВ РІВЕРС + , оскільки, за висновком контролюючого органу, діяльність зазначених підприємств має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи); відсутня подальша реалізація товару скетч-карт та наявність незначної кількості працівників які фактично не можуть використати скреч-карти в придбаному підприємствами-покупцями об`ємі.

Також, на думку відповідача, кошти, отримані від вищенаведених підприємств у розмірі 41972975,00 грн підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги та повинні бути віднесені до складу доходів підприємства за відповідні періоди згідно із підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, відповідно до якого Інші доходи включають: ... вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи... , а з 2015 року відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005881402 від 12.10.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7555134,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 953332,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013:

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами) (далі Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пункту 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 (справа № 822/2373/17), від 31.01.2019 (справа № П/811/1930/17), від 05.06.2018 (справа № 816/1601/17).

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій - сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, позивач уклав ряд договорів поставки з наступними контрагентами:

1) з ТОВ АКСІЛАЙН договір поставки №66/10-15 від 29.10.2015 (т.8 а.с.1-5). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

2) з ТОВ БК АКЦЕНТ БК договір поставки №11/02-15 від 05.05.2015 (т.8 а.с.65-66). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

3) з ТОВ АВТО АЛЬЯНС 77 договір поставки №22/05-14 від 22.05.2014 (т.6 а.с.43-74);

4) з ТОВ АРКАДА МАРКЕТ договір поставки №56/08-15 від 04.08.2015 (т.5 а.с.114-117). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

5) з ТОВ АСТЕРА ГРУПП договір поставки №39/06-15 від 04.06.2015 (т.12 а.с.123-126). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

6) з ТОВ АТІС-ТОРГ договір поставки №10/05-14 від 05.05.2014 (т.7 а.с.1-3). За умовами договору (пункт 2.3) спільно з товаром постачальник направляє покупцю оригінали наступних документів, що є невід`ємною частиною даного договору: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Перехід права власності на товар відбувається в момент повної оплати покупцем відповідної партії товару (пункт 2.4). Оплата здійснюється у безготівковій формі на умовах передплати у розмірі 100% вартості кожної поставки (пункти 3.2, 3.4). Датою поставки є дата оформлення постачальником видаткової накладної (пункт 2.2);

7) з ТОВ АФІША-ПЛЮС договір поставки №15/09-14 від 15.09.2014 (т.10 а.с.124-127). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

8) з ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІОН ГРУПП договір поставки №37/08-14 від 19.08.2014 (т.11 а.с.122-123). За умовами договору (пункт 2.3) спільно з товаром постачальник направляє покупцю оригінали наступних документів, що є невід`ємною частиною даного договору: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Перехід права власності на товар відбувається в момент повної оплати покупцем відповідної партії товару (пункт 2.4). Оплата здійснюється у безготівковій формі на умовах передплати у розмірі 100% вартості кожної поставки (пункти 3.2, 3.4). Датою поставки є дата оформлення постачальником видаткової накладної (пункт 2.2);

9) з ТОВ СПРОС ПЛЮС договір поставки №74/12-15 від 03.12.2015 (т.7 а.с.117-120). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

10) з ТОВ ІММО договір поставки №26/04-15 від 24.04.2015 (т.9 а.с.69-72). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

11) з ПзІІ ІМПЕРІАЛ ТОБАКО ЮКРЕЙН договори поставки №LO13033R від 02.06.2014 та №IO-MM від 17.11.2015 (т.10 а.с.42-44). За умовами договору покупець здійснює попередню оплату 100% вартості товару на підставі відповідного рахунку постачальника, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника (пункт 5.1). Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або його уповноваженим представником (пункт 3.6).;

12) з ТОВ ПРАЙМ-ТОРГ КОМПАНІ договір поставки №16/02-15 від 19.02.2015 (т.11 а.с.2-5). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3);

13) з ТОВ РІВЕРС + договір поставки №28/09-15 від 28.09.2015 (т.6 а.с.1-4). За умовами договору при поставці товару на умовах передплати, поставка здійснюється не пізніше ніж на наступний день після отримання продавцем відповідної суми коштів на свій банківський рахунок від покупця в якості оплати за товар (пункт 2.1.1). Право власності переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній на отриманий товар (пункт 2.3.1). Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (пункт 2.4.3).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахункам, довіреностями, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва платників ПДВ контрагентів позивача є безпідставними, оскільки вказані анулювання відбулися поза межами періоду розрахунків цих контрагентів з позивачем.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями, оборотно-садовою відомістю.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17) .

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Доводи ж контролюючого органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ АКСІЛАЙН , ТОВ БК АКЦЕНТ БК , ТОВ АВТО АЛЬЯНС 77 , ТОВ АРКАДА МАРКЕТ , ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АТІС-ТОРГ , ТОВ АФІША-ПЛЮС , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІОН ГРУПП , ТОВ СПРОС ПЛЮС , ТОВ ІММО , ПІІ ІМПЕРІАЛ ТОБАКО ЮКРЕЙН , ТОВ ПРАЙМ-ТОРГ КОМПАНІ , ТОВ РІВЕРС + .

Під час розгляду справи контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого процесуальним законодавством покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх рішень, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання; судових рішень, вироків тощо; не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ Компанія Стар Інвест розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також слід зазначити, що судом було викликано в якості свідків ОСОБА_1 , начальника складу підприємства з іноземною інвестицією Імперіал Тобако Юкрейн та ОСОБА_2 менеджер ТОВ Іммо .

В судовому засіданні був допитаний ОСОБА_1 - начальник складу підприємства з іноземною інвестицією Імперіал Тобако Юкрейн .

Також в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_2 - менеджера ТОВ Іммо у яких повідомлено, що скретч-картки, які придбані у позивача використовувались виключно у господарській діяльності ТОВ Іммо для поповнення мобільного рахунку і дотарифікації запитів, що відправляються зареєстрованими користувачами на короткі номери компанії, з метою доступу до контенту в рамках проекту SuperMOBfreebie, результатом якого є виготовлення та випуск контент-карт SuperMOB, як в електронному так і в друкованому вигляді.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стар Інвест задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005881402 від 12.10.2016.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стар Інвест Компанія Стар Інвест (код ЄДРПОУ 39076302, адреса: 03006, м. Київ, проспект академіка Глушкова, буд. 13-Б) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 127 626 (сто двадцять сім тисяч шістсот двадцять шість) гривень 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 01011, м. Київ, Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська