Постанова

від 17.09.2019 по справі 440/1458/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 р.Справа № 440/1458/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Остапенка ОСОБА_1 .,

представника відповідача Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Альф" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.07.19 року по справі № 440/1458/19

за позовом Приватного підприємства "Альф"

до Полтавської митниці ДФС України

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Альф", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці ДФС України (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо визнання сертифіката форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в ході розгляду Полтавським окружним адміністративним судом справи №1640/3194/18 позивачу стало відомо, що листом Полтавської митниці ДФС від 27.08.2015 за вих. № 459/10/16-70-25-02 визнано недійсним сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.06.2015 №RUUA5011000723 (бланк 4536043). Позивач зазначає, що за змістом пункту 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009, сертифікат може бути "не визнаний дійсним" митними органами країни ввезення для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у випадках, перелічених у вказаних пунктах. За доводами позивача, згідно з положеннями вказаного міжнародного договору, митні органи країни ввезення можуть не визнати дійсним сертифікат форми СТ-1, але не мають права визнавати сертифікат недійсним, як це зроблено відповідачем. Так ПП "Альф" стверджує, що жодним законом України (міжнародним договором) не передбачено права (повноважень) митних органів України визнавати недійсними документи, видані компетентними органами іноземної держави на території такої держави. Крім того, позивач стверджував про відсутність підстав вчиняти відповідні дії у Полтавської митниці. ПП "Альф" не допустило недобросовісної поведінки та не мало й не могло мати відомостей щодо виробника товару, який підприємство імпортувало з Російської Федерації, тому правомірно подало сертифікат СТ-1 до митниці для застосування пільгового режиму розмитнення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки визнаючи своїм листом сертифікат форми СТ-1 недійсним, Полтавська митниця ДФС перевищила свої повноваження та вчинила відповідну дію всупереч пунктам 9.1-9.3 Розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у СДН від 20.11.2009, тобто всупереч правилам, встановленим міжнародними договором (не у спосіб, встановлений міжнародним договором)

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.09.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.06.2015 між ПП "Альф" (покупець) та ТОВ "Крим-Пак Кубань" (продавець) був укладений договір поставки №10/15 на постачання товару "механізми для підшивки паперу.

Договір укладений в м. Краснодар, Російська Федерація. Передача товару перевізнику (завантаження) також відбувалася у м. Краснодар на складі продавця (м. Краснодар, вул. Промислова, 15), на підтвердження чого позивач надав рахунок-фактуру №2 від 11.06.2015, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, експортну декларацію на товари та інші документи.

При поданні митної декларації від 18.06.2015 №806020002/2015/005645 (ІМ 40ДЕ) на підставі сертифіката про походження форми СТ-1 №4536043 від 15.06.2015, виданого Торгово-промисловою палатою Краснодарського краю Російської Федерації, ПП "Альф" на товар "механізм прижиму для підшивки паперу" застосовано пільговий режим із звільненням від оподаткування ввізного мита за кодом бюджетної класифікації "400" (Товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія).

Відповідно до графи 47 "Нарахування платежів" митної декларації від 18.06.2015 №806020002/2015/005645 (ІМ 40ДЕ), декларантом по ввізному миту застосовано "06" спосіб платежу (Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими імпорту (випуск у вільний обіг), експорту).

В акті експертизи, яка проводилася для оформлення сертифікату форми СТ-1, №011-1/4-00723 від 15.06.2015, що був виданий Торгово-промисловою палатою Краснодарського краю Російської Федерації, міститься інформація про замовника експертизи: "ООО Крим-Пак Кубань", 350000, Краснодарський край, м. Краснодар, вул. Калініна, АДРЕСА_1 , Російська Федерація; виробник "фірма ООО "Юг Інтер-Пак", м. Керч, вул. АДРЕСА_2 , 59, Російська Федерація; імпортер "ПП Альф", АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , Україна.

З метою перевірки автентичності преференційного сертифікату СТ-1 від 15.06.2015 №RUUA5011000723 та відомостей, що в ньому містяться, керуючись п. 6.7 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 (далі - Правила), Полтавська митниця ДФС направила запит до Торгово-промислової палати Краснодарського краю від 03.07.2015 №5366/10/16-70-25-02.

Для підтвердження критерію "П", зазначеного в сертифікаті про походження товару СТ-1, Торгово-промисловою палатою Краснодарського краю був наданий акт експертизи №011-1/4-00723 від 15.06.2015, в якому зазначено, що товар, "механізм прижиму для підшивки паперу", було виготовлено підприємством ТОВ "ЮГ ІНТЕР-ПАК", що розташоване в місті Керч Російської Федерації, та є дійсно російського походження.

Листом Полтавської митниці ДФС від 27.08.2015 № 459/10/16-70-25-02 визнано сертифікат СТ-1 недійсним та зазначено, що Автономна республіка Крим відповідно до Закону України від 12.08.2014 №1636 "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" є вільною економічною зоною на тимчасово окупованій території України, яка є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"). А отже місто Керч, в якому розташоване підприємство ТОВ "ЮГ ІНТЕР-ПАК" є невід`ємною частиною території України. Сертифікати, видані компетентними органами зарубіжних країн на товари, вироблені в Автономній Республіці Крим, у яких країна походження зазначена "Російська Федерація" не застосовуються при визначенні країни походження товарів. Враховуючи порушення вимог пункту 2.1, 2.2 Правил та керуючись п. 9.3. Правил, сертифікат форми СТ-1 від 15.06.2015 №RUUA5011000723 Полтавською митницею ДФС визнаний недійсним.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо визнання сертифіката форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 недійсним, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сертифікати, видані компетентними органами зарубіжних країн на товари, вироблені в Автономній Республіці Крим, у яких країною походження зазначена Російська Федерація, не застосовуються при визначенні країни походження товарів. Неврахування вказаного сертифікату є дією, а не індивідуально-застосовним рішенням суб`єкта владних повноважень, тому редакційне формулювання опису дій, які вчинила Полтавська митниця, не впливає на кінцевий результат: сертифікат походження товарів форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 не підлягає застосуванню при імпорті товару. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання сертифіката форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин шостої - дев`ятої статті 36 Митного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Положеннями статті 43 Митного кодексу України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем при ввезенні товару на митну територію України надано митним органам сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.06.2015 №RUUA5011000723 (а.с. 13).

З копії сертифікату вбачається, що товар, ввезений позивачем на митну територію України, а саме: "механізм прижиму для підшивки паперу", вироблений в Російській Федерації.

Відповідно до положень частини першої статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п`ята статті 45 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 № 1636-VII, ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Положеннями статті 6 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" визначено, що товари, які згідно з розділом II Митного кодексу України відповідають критеріям повністю вироблених, достатньо перероблених чи ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України, вважаються товарами походженням з України та вільно переміщуються на іншу територію України без застосування будь-якого мита, передбаченого главою 42 Митного кодексу України, за умови подання сертифіката про походження товару з України, що видається торгово-промисловими палатами на іншій території України.

Україна та Російська Федерація є державами - учасницями Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009.

Відповідно до статті 1 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Так, згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Положеннями пункту 2.2 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав передбачено, що товарами, цілком виробленими в державі - учасниці Угоди, уважаються: а) природні ресурси (корисні копалини та мінеральні продукти, водні, земельні ресурси, ресурси атмосферного повітря), видобуті з надр цієї країни, на її території або в її територіальному морі (іншому водоймищі країни) чи з його дна, або з атмосферного повітря на території цієї країни; б) продукція рослинного походження, вирощена та (або) зібрана в цій країні; в) живі тварини, які народилися та яких вирощено в цій країні; г) продукція, отримана в цій країні від вирощених у ній тварин; д) продукція, отримана в результаті мисливського та риболовецького промислу в цій країні; е) продукція морського риболовецького промислу та інша продукція морського промислу, отримана судном цієї країни або орендованим (зафрахтованим) нею; ж) продукція, отримана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної в підпункті "е"; з) продукція, отримана з морського дна або з морських надр за межами територіального моря цієї країни, за умови, що ця країна має виключні права на розробку цього морського дна чи цих морських надр; и) відходи та брухт (вторинна сировина), отримані в результаті виробничих або інших операцій з переробки, а також вироби, що були у використанні, зібрані в цій країні й придатні тільки для переробки на сировину; к) продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних суднах, що належать цій країні або орендованих (зафрахтованих) нею; л) товари, виготовлені в цій країні з продукції, зазначеної в підпунктах "а" - "к" цього пункту.

Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган) (пункт 6.3 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав).

Пунктом 6.7 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов`язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Відповідно до пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо: у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки; проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення; відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого; бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення; у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле; товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил; товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

Положеннями пункту 9.2 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав передбачено, що сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті.

Згідно з пунктом 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо: протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до акта експертизи №011-1/4-00723 від 15.06.2015, товар, "механізм прижиму для підшивки паперу", виготовлено підприємством ТОВ "ЮГ ІНТЕР-ПАК", що розташоване в місті Керч Російської Федерації. (а.с. 69-70).

Місто Керч розташоване на території Автономної Республіки Крим, яка є невід`ємною частиною території України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікати, видані компетентними органами зарубіжних країн на товари, вироблені в Автономній Республіці Крим, у яких країною походження зазначена Російська Федерація, не застосовуються при визначенні країни походження товарів.

Щодо доводів апелянта про перевищення повноважень Полтавською митницею ДФС при визнанні своїм листом сертифікат форми СТ-1 недійсним, оскільки згідно з пунктом 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав сертифікат може бути не визнаний дійсним митним органом країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі, у випадках перелічених у цих пунктах, тому відповідач не має права визнавати своїм листом сертифікат недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Так, незалежно від вербального формулювання, "визнання недійсним" чи "не визнання дійним", суть дії, вчиненої Полтавською митницею і оскаржуваної позивачем, є незмінною: сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 є таким, що не підлягає врахуванню для застосування пільгового режиму щодо сплати ввізного мита. У даному випадку "не визнання документа дійсним" чи "визнання документа недійсним" створює одинакові правові наслідки, які полягають у тому, що сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 не може бути належним підтвердженням для надання пільг по звільненню від сплати ввізного мита під час оформлення товару за МД № 806020002/2015/005645.

Водночас, неврахування вказаного сертифікату є дією, а не індивідуально-застосовним рішенням суб`єкта владних повноважень, тому редакційне формулювання опису дій, які вчинила Полтавська митниця, не впливає на кінцевий результат: сертифікат походження товарів форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 не підлягає застосуванню при імпорті товару.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання сертифіката форми СТ-1 від 15.06.2015 № RUUA5011000723 недійсним.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альф" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 440/1458/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 20.09.2019 року