Постанова

від 19.09.2019 по справі 620/1379/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1379/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Коноплі Ю . М.,

представника відповідача Золоторинець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, повний текст складено 14.06.2019, суддя Баргаміна Н.М.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ 21 ЛТД" до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ 21 ЛТД" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2019/000054/2 від 10.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00241.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2019/000054/2 від 10.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00241; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Чернігівська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що серед наданих до митного оформлення документів в порушення п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ були відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати (підтвердження ціни, що фактично сплачена) оцінюваного транспортного засобу покупцем (будь-які чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості).

Крім того, апелянт зазначає, що під час застосування резервного методу країна експортування товару не має принципового значення, оскільки при визначенні вартості за резервним методом використовується цінова інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних товарів (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Також, висновок про якісні та вартісні характеристики товару від 08.04.2019 № 92 приймається до уваги митницею виключно, як джерело довідкової інформації, так як він носить лише консультаційний характер.

Також, апелянт вказує, що не зрозуміло яким чином відповідач повинен був зробити запит до Швейцарії та отримати відповідь протягом 4 робочих годин митного оформлення, а також, судом не з`ясовано чи є у митниці повноваження (наявність міжнародних угод про співпрацю) робити відповідні запити саме до Швейцарії.

03.09.2019 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ 21 ЛТД" просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 залишити без змін.

У відзиві позивач вказує, що в п.4 ч.2 ст.53 МКУ законодавець чітко вказав, що банківські документи надаються, якщо рахунок сплачено, а на момент подачі документів до митниці, рахунок оплачений не був, а тому підстав вимагати квитанції чи банківські документи у митниці не було.

Позивач зазначає, що вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також, які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження, тобто, відповідач не зазначив про конкретні обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 20.02.2018 між Angel Trade Group GmbH (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД (покупець) укладено контракт, згідно якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби (а.с. 21, т.1).

20.02.2019 між Angel Trade Group GmbH та товариством з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД була укладена додаткова угода № 1 до контракту № 1 від 20.02.2018 (а.с.22, т.1).

З метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля Skoda Octavia Co 1.6TDI, номер кузову НОМЕР_1 , 2014 року виробництва та підтвердження митної вартості товару, позивачем до Чернігівської митниці ДФС було подано рахунок-фактуру (інвойс) № 784/3/19 від 28.03.2019, митну декларацію UA 102230/2019/633466 від 09.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , автотранспортну накладну № 1084227 від 01.04.2019 та інші товаросупровідні документи, вартість автомобіля складає 6000 Швейцарських франків (а.с. 65-72, т.1).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу позивачу було надіслано повідомлення, в якому вказано, що для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу необхідно надати наступні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу; копію митної декларації країни експорту (а.с. 83, т.1).

Так, представником позивача додатково було надано митну декларацію країни відправлення від 28.03.2019 № 1525223587, висновок № 92 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 08.04.2019 та сервісну книжку на автомобіль (а.с. 72-80, т.1).

10.04.2019 відповідач прийняв рішення № UA102000/2019/000054/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 9951,82 Швейцарських франків (а.с. 42-43, т.1).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Було здійснено моніторинг комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів ідентичних та подібних оцінюваному на ринку ЄС та згідно цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено. Було встановлено, що відповідно до цінової інформації мінімальна вартість транспортного засобу Skoda Octavia Co 1.6TDI, 2014 року виробництва становить 8850 євро, яка не відповідає задекларованій вартості автомобіля. Митну вартість транспортного засобу скориговано відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів із застосуванням резервного методу, яка становить 8850 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00241 (а.с. 44-46, т.1).

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2019/000054/2 від 10.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00241, позивач за захистом своїх прав звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару ; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем одночасно з митною декларацією було подано, серед іншого, рахунок-фактуру (інвойс) № 784/3/19 від 28.03.2019, в якому зазначено повні характеристики товару: марку та модель автомобіля, номер кузова, рік виробництва, об`єм двигуна, вагу, пошкодження та ціну.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).

Також позивачем на вимогу митного органу про надання для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано висновок №92 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 08.04.2019, згідно якого вартість вказаного автомобіля 4956,54 Швейцарських франка.

Таким чином, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що позивачем під час здійснення митного оформлення легкового автомобіля інформація щодо оплати за придбаний транспортний засіб не була надана, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказана обставина не була підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, в силу частини другої статті 53 Митного кодексу України платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються під час митного оформлення у разі, якщо рахунок сплачено.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що вони містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення.

Натомість, апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що позивачем у порушення вимог п.4 ч.2 ст.53 МК України до митного оформлення не були надані платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортного засобу, однак, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки законодавством передбачено, що банківські документи надаються у випадку, якщо рахунок сплачено .

Однак, як зазначає позивач, на момент подачі документів до митниці, рахунок оплачений не був, а тому підстав вимагати квитанції чи банківські документи у митниці не було.

Колегія суддів перевіряючи такі доводи зазначає, п.5.3 контракту №1 від 20.02.2018 між Angel Trade Group GmbH (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД (покупець) передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом терміну дії контракту.

Відповідно до п. 11.5 контракту №1 від 20.02.2018 даний Контракт набуває чинності з дня його підписання і діє до 19.02.2019.

Відповідно до додаткової угоди №1 до контракту № 1 від 20.02.2018 від 20.02.2019 між Angel Trade Group GmbH та товариством з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД сторони дійшли згоди продовжити дію Контракту ще на один рік: У розділі 11.ІНШІ УМОВИ пункт 11.5 Даний Контракт вважати дійсним до 19.02.2020, так як жодна з сторін письмово не заявляє про припинення його дії.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що умовами контракту № 1 від 20.02.2018 та додаткової угоди до нього передбачено, що товар може бути оплачений до 19.02.2020, а тому, у позивача могли бути відсутні квитанції чи інші банківські документи щодо оплати товару, оскільки такої здійснено не було.

При цьому, колегія суддів зауважує, що порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об`єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом в сумі 8850,00 євро відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено. Також міститься посилання на митну декларацію від 10.12.2018 № UA205090/2018/107112.

Колегія суддів критично ставиться до вказаної митної декларації від 10.12.2018 № UA205090/2018/107112 (а.с. 88, т.1), оскільки, як встановлено судом з висновку № 92 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 08.04.2019, автомобіль має експлуатаційні пошкодження та недоліки: потертості, подряпини, забруднення оббивки: сидінь передніх, задніх, салону, дверей, багажнику, рульового колеса, стелі у передній лівій та задній частинах; розриви ущільнювача прорізу дверей передніх лівих, глибокі потертості ущільнювача прорізу дверей передніх правих; подряпини, відколи ЛФП: кромок дверей, порогів, капоту, бамперу переднього, бамперу заднього, дверей задку, панелі даху; плями від рекламних наліпок на панелях кузову; деформація порогу лівого; вм`ятини крила заднього лівого; деформація каркасу капоту; численні дрібні вм`ятини, порізи: облицювання решітки радіатору, розсіювачів фар основних, розсіювачів фар проти туману; корозійні пошкодження панелі кузову, панелі даху у місцях відколів ЛФП; сліди течії мастила з двигуна у передній та задній частинах, нестійка робота двигуна; несправна КПП: шум при вмиканні режиму руху, не працює передача заднього ходу.

Однак, жодних відомостей про врахування вищевказаних пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.

Посилання відповідача на результати застосування системи управління ризиками також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що країна експортування товару має суттєве значення під час застосування другого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, однак, при цьому зазначає, що такі доводи не можуть бути підставою для визнання рішення суду першої інстанції необґрунтованим чи протиправним.

Також, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2019/000054/2 від 10.04.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16, від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів від № UA 102000/2019/000054/2 від 10.04.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00241 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, фактично повторюють доводи відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов