Постанова

від 17.09.2019 по справі 500/614/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6409/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Лайт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення: 11:00:53,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення: 07.05.2019 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урбан Лайт" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило суд про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2018 р. № 1025922/42438730, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 07.11.2018 р. з підстави ненадання платником податку копій документів (розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків), зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року позов задоволено повністю. Рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області від 14 грудня 2018 р. №1025922/42438730 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 07 листопада 2018 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Урбан Лайт", визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 07 листопада 2018 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Урбан Лайт". Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Лайт" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення мотивоване невиконанням податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що призвело до його протиправності. Суд першої інстанції зазначає, що контролюючий орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид Критерію, який встановлений пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Також вказує, що відповідачем, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано конкретного переліку документів, котрі повинен був подати позивач.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Головне управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позовна вимога щодо зобов`язання зареєструвати податкову накладну на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути виконано регіональними органами фіскальної служби, оскільки такі не є уповноваженими органами щодо ведення ЄРПН. Також скаржник вказує, що позивачем комісії не надано жодного документу, який би підтверджував факт оплати товару, операцію по продажу якого відображено в податковій накладній №8 від 07.11.2018 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Урбан Лайт та Комунальним підприємством Луцьке електротехнічне підприємство-Луцьксвітло укладено Договір поставки №8 від 10 жовтня 2018 року, предметом якого є поставка електро-світлотехнічної продукції. Згідно умов п. 7.1. Договору № 8 сума даного Договору складає 165 837,12 грн. Згідно п. 3.1. вказаного Договору загальна вартість товару, що поставляються на умовах даного Договору, асортимент, ціна за одиницю визначаються в Специфікаціях або рахунках-фактурах та видатково-прибуткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору. Відповідно до умов п. 4.2. Договору асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії доставки визначається сторонами та вказується в рахунку постачальника. Так, на підставі Договору та відповідно до умов п. 4.2. Договору, Товариством було виписано Рахунок на оплату № 7 від 10 жовтня 2018 р. на суму 165 837,12 грн. Також, на підставі Договору та відповідно до умов п. 3.1. Договору, було складено Видаткову накладну № 14 від 07 листопада 2018 р. на суму поставки 165 837,12 грн. Згідно Товарно-транспортної накладної № 91 від 07 листопада 2018 р. Товариство виконало умови Договору № 8 щодо поставки товару та відвантажило товар для доставки покупцю, а покупець отримав такий товар. Станом на 19.12.2018 року комунальним підприємством було здійснено часткову оплату за Договором № 8 на суму 30 000,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 338 від 19.12.2018 р. За наслідком постачання товарів Товариством було складено, виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну № 8 від 07.11.2017 р. на суму 165 837,12 грн. Однак, згідно Квитанції від 30.11.2018 р. № 9268385228, реєстрація ПН № 8 від 07.11.2018 р. була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивач з врахуванням пропозицій, наведених у Квитанції від 30.11.2018 р. № 9268385228, надав фіскальному органу копії наступних документів: договір купівлі-продажу № 24 від 07.09.2018 р., укладений між ТОВ Урбан Лайт та ТОВ Терно-Лайт , договір № 4 від 01.10.2018 р., укладений між ТОВ Урбан Лайт та ТОВ СВ Лайт , рахунок на оплату № 56 від 11.10.2018 р., виписаний ТОВ СВ Лайт , рахунок на оплату № 175 від 23.10.2018 р., виписаний ТОВ Терно-Лайт , платіжне доручення № 225 від 23.10.2018 р., видаткову накладну № 50 від 06 листопада 2018 р., видану ТОВ СВ Лайт , видаткову накладну № 145 від 07.11.2018 р., видану ТОВ Терно-Лайт , платіжне доручення № 64 від 30.11.2018 р. Рішенням про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2018 р. № 1025922/42438730 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 07.11.2018 р. з підстави ненадання платником податку копій документів (розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків). Після зупинення реєстрації ПН № 8 від 07.11.2018 р. позивач надав контролюючому органу відповідний перелік копій документів, серед яких було і платіжне доручення. Реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена, як зазначено в квитанції від 30.11.2018 р., у зв`язку з тим, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно з підпунктом а пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами першим-третім пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117.

Як визначено положеннями п. 5 наведеного Порядку, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п. 6 Порядку у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.7 Порядку, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Колегія суддів зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є чіткими і не припускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

Відповідно до абз. 1 п. 10 Порядку, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає Державна фіскальна служба України та надсилає на погодження Міністерству фінансів України в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Критерії ризиковості платника податку зазначені у листі ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Відповідно до вимог п. 12 вищенаведеного Порядку, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

В квитанції № 9268385228 від 30.11.2018 р. щодо зупинення реєстрації податкової накладної № 8 від 07.11.2018 року зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризикованості платника податку .

Підпункт 1.6 пункт 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку містить перелік різних критеріїв ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Отже, контролюючий орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 наведеного листа ДФС України.

Відповідно до п.14 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Зі змісту квитанції № 9268385228 від 30.11.18 р. слідує, що контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Проте, контролюючим органом не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Так, постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 лютого 2018 року № 117 установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 р. зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» , та які станом на 1 грудня 2017 р. не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Відповідно до п. 21 Порядку, затвердженого вищенаведеною постановою КМУ, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В рішенні № 1025922/42438730 від 14.12.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено, що платником податку не надано копії розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків.

Однак суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що не можуть вважатись слушними твердження податкового органу про ненадання платником податків певних документів на тій підставі, що такі документи при надісланні повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, не витребовувались податковим органом.

Щодо твердження скаржника про те, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути виконано регіональними органами фіскальної служби, оскільки такі не є уповноваженими органами щодо ведення ЄРПН, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 р., податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, оскільки рішення про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога щодо зобов`язання зареєструвати податкову накладну на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, дійсно не зможе бути виконаною регіональними органами фіскальної служби, оскільки вони не є уповноваженим органом щодо ведення ЄРПН, а тому позивач правильно сформулював позовну вимогу про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 07.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Урбан Лайт .

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21 травня 2019 року в справі № 620/3556/18.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення комісії Головного Управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 1025922/42438730 від 14.12.18 р. є таким, що винесене без належних для цього правових підстав, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 500/614/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Т. І. Шинкар Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року