Постанова

від 19.09.2019 по справі 804/7691/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа № 804/7691/15

адміністративне провадження № К/9901/19800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року (суддя Боженко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (колегія у складі суддів: Ясенова Т.І., Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі № 804/7691/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податкове повідомлення-рішення є незаконним та такими, що порушило його права та законні інтереси, оскільки податок за земельну ділянку був сплачений іншою особою.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, в задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати сум земельного податку за земельні ділянки державної і комунальної власності на території Хортицького району м. Запоріжжя за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складений акт № 581/08/-31-22/34918876 від 24 липня 2014 року.

Висновками акта встановлено порушення пункту 286.1, статті 286, пункту 287.1, пункту 287.6, статті 287 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання з земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, у зв`язку з поданням до ДПІ податкової декларації з земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності (уточнюючої) у сумі 15 597,00 грн. за 2013 рік.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року № 0000912204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, за основним платежем 15 597 грн, за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) 3 899,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 5 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ-Торгстрой (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За цим договором продавець передає, а покупець приймає у власність наступне нерухоме майно (відповідно до даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 897951 від 13.09.2006 р., виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області) нежиле приміщення загальною площею 742,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 9 , приміщення 1.

Майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1545 га (кадастровий номер 2310100000:06:014:0036), що складає 47/100 частин від 0,3287 га загальної площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні продавця на праві оренди на підставі договору оренди землі, посвідченого 4 квітня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 2-741, зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 1 грудня 2011 року за № 231010004000187. Згідно з зазначеними даними цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. Сторонами погоджено необхідність переоформлення право на земельну ділянку на ім`я покупця.

З моменту укладення цього договору до моменту розірвання укладеного продавцем договору користування зазначеної земельної ділянки, право користування якою переходить до покупця відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, покупець повинен компенсувати продавцю витрати на сплату плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою. Кожного місяця продавець надсилає продавцю рахунок, у якому вказується сума компенсація за попередній місяць та розрахунок цієї суми на підставі якого покупець повинен сплатити продавцю суму компенсації, зазначену в рахунку. У випадку незгоди покупця із сумою компенсації, вказаної продавцем, спір вирішується у судовому порядку.

Також 5 квітня 2013 року між сторонами укладено договір № 31/12/13-7 про компенсацію витрат з уплати орендної плати за землю (далі договір про компенсація).

За цим договором сторона 2 зобов`язується компенсувати стороні 1 витрати з оплати орендної плати за земельну ділянку (місцезнаходження м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів , 9), площею 0,01545 га (кадастровий номер 2310100000:06:014:0036), що складає 47/100 частини від 0,3287 га загальної площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні сторони 1 на праві оренди, на основі договору оренди землі.

На момент підписання договору розмір компенсації за користування земельною ділянкою, в період з 5 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року складає 46 771 гривень 58 копійок.

Відповідно до платіжного доручення № 308 від 26 лютого 2014 року Товариством перераховано ТОВ АТБ-Торгстрой грошові кошти у розмірі 46 771,58 грн, призначення платежу: компенсація витрат з оплати орендної плати за земельну ділянку м. Запоріжжя , вул. Ентузіастів, 9 (договір № 31/12/13-7 від 05.04.13) за 2013 року згідно рах. № 472 від 31.12.2013р.

Товариство у поданій до податкового органу податковій декларації № 9028502068 від 17 травня 2013 року земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності та додатків до неї за 2013 рік відобразило загальний розмір нарахованого земельного податку за земельну ділянку площею 0,1545 га, розташовану за адресою: м . Запоріжжя, вул . Ентузіастів , 9 за період з квітня по грудень 2013 року у сумі 15 597,00 грн.

6 березня 2014 року Товариством подано уточнюючу податкову декларацію з земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності № 9091200639 за 2013 рік, згідно якої зменшено податкові зобов`язання підприємства на загальну суму 15 597,00 грн.

Позивач стверджує, що в 2013 році плата за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9 в повному обсязі здійснювалась попереднім власником, відповідно до укладеного ним договору оренди з Запорізькою міською радою.

Відповідно до пункту 2, пункту 6 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Законом України Про оренду землі визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовано на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, у позивача виник обов`язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, а саме за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9 .

Позивач погоджується із зазначеним висновком, але зазначає, що у 2013 році плата за земельну ділянку здійснювалась попереднім користувачем, відповідно до укладеного договору оренди, Товариство при цьому компенсувало йому витрати на сплату орендної плати.

Тобто, виникла ситуація, коли за одну земельну ділянку сплачувалась орендна плата ТОВ АТБ-Торгстрой та нараховано земельний податок позивачу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що жодний договір не може звільнити особу від обов`язку сплати податку.

Питання уникнення подвійної плати повинно вирішуватись сторонами в межах господарських правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі № 804/7691/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду