Постанова

від 20.09.2019 по справі 826/23039/15

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2019 року

Київ

справа №826/23039/15

адміністративне провадження №К/9901/10866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 (судді: Мельничук В.П. (головуючий), Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/23039/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправними дій з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/002519 від 17.06.2015, скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000012/2 від 19.06.2015, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00016 від 19.06.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, позов задоволено.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та прийняв оскаржувані рішення та картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на ненадання всіх документів щодо ціни імпортованого товару, наявність розбіжностей в поданих документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" 13.01.2015 був укладений контракт №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті (далі - контракт).

На виконання вимог контракту було здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладених додаткових угод до контракту.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару позивачем 17.06.2015 до контролюючого органу була подана митна декларація за №500040403/2015/002519 від 17.06.2015, а також подано наступні товаросупровідні та комерційні документи: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами від 16.11.2012 №100/2012/0003919, вагонна відомість від 12.06.2015 №69347, накладна ЦІМ/УМВС від 09.06.2015 №023036, накладна ЦІМ/УМВС від 09.06.2015 №023037, накладна ЦІМ/УМВС від 09.06.2015 №023038, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023039, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023040, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023041, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023042, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023043, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023044, накладна ЦІМ/УМВС від 10.06.2015 №023045, передатна відомість від 12.06.2015 №2, рахунок-фактура (інвойс) від 08.06.2015 №GE20150123, рахунок-фактура (інвойс) від 08.06.2015 №GE20150124, пакувальний лист від 08.06.2015 №б/н, додаткова угода №1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води Боржомі в асортименті, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №СТ20-001/1501 від 13.01.2015, внутрішній договір (контракт) доручення від 01.06.2014 №ІІС002, доповнення до внутрішнього договору (контракту) 2 від 14.04.2015, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GEO 2015 01/001791 від 09.06.2015, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №GEO 2015 01/001792 від 09.06.2015, копія митної декларації країни відправлення від 09.06.2015 №С1204, копія митної декларації країни відправлення від 10.06.2015 №С1208.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про необхідність витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість, оскільки подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема митний орган вказав, що не надано відомості про вартість страхування, надано розрахунки (калькуляції), але інформації щодо вартості у країні-експорті товарів, що є ідентичними відсутня та не надана. Також митний орган зазначив, що на підставі п. 4 ст. 53 Митного кодексу України має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між покупцем та продавцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

За результатами розгляду поданих документів контролюючим органом прийнято оскаржувані картку відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості з застосуванням другорядного методу визначення митної вартості імпортованого товару.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах та відсутністю у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок. Зокрема скаржник вказує на те, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, вказує на надання спеціальних цін позивачу, що суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зазначає про ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару.

9. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за другорядним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів із зазначеними в них достовірними даними та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

11.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.5. Частина четверта статті 53.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

11.6. Частина п`ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

11.7. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

11.8. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

11.9. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

11.10. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

11.11. Частина сьома статті 54.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

11.12. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

11.13. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

11.14. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

11.15. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

11.16. Частина восьма статті 57.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

11.17. Частина перша статті 58.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

11.18. Частина дванадцята статті 58.

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

11.19. Частина тринадцята статті 58.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

11.20. Частина чотирнадцята статті 58.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

11.21. Частина п`ятнадцята статті 58.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

11.22. Частина вісімнадцята статті 58.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

11.22. Частина двадцята статті 58.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

13. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

17. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

18. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

19. При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

20. Таким чином саме декларант зобов`язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов`язані між собою особи, однак такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Розв`язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії, скасування оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, натомість контролюючим органом не було доведено зворотного.

Проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, доводи контролюючого органу відносно того, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, судами взагалі до уваги прийняті не були, обставини справи щодо такого впливу не досліджувались, аналіз та оцінка таким доводам не надавалась, проте вказані обставини, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, є визначальними у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що норми Митного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема частина вісімнадцята статті 58 Митного кодексу чітко передбачає, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, у тому разі, якщо саме декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Такий обов`язок декларанта кореспондується і частиною двадцятою статті 58 Митного кодексу України, де передбачено, що порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, факт чого Товариством не заперечується, зокрема в позовній заяві, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.

Отже саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Отже враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що наявність взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту може безпосередньо впливати на ціну товару, а тому у даній справі встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

При цьому необхідно враховувати, що докази відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну товару має надати саме позивач на стадії подання митної декларації та обрання основного методу визначення ціни товару.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

24. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

25. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Таким чином судам у спірних правовідносинах необхідно встановити обставини щодо взаємозв`язку між позивачем та продавцем товару та впливу такого на заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

29. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 задоволено клопотання Одеської митниці Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору до прийняття касаційним судом рішення у даній справі, який відповідно до вимог статті 133 КАС України підлягає стягненню з Одеської митниці Державної фіскальної служби за подачу касаційної скарги у розмірі 9 215,81 грн (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Керуючись статтями 133, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 у справі №826/23039/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 9 215,81 грн (дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 81 коп.) .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду