Рішення

від 20.09.2019 по справі 398/2774/19

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2774/19

провадження №: 2/398/1612/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" вересня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроавтокорпорейшн про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків його недійсності,

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №000018, укладений 11.06.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроавтокорпорейшн ; стягнути з ТОВ Агроавтокорпорейшн на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн., сплачених за договором фінансового лізингу №000018 від 11.06.2019 року; стягнути з ТОВ Агроавтокорпорейшн на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11.06.2019 року в м. Херсон між позивачем та ТОВ Агроавтокорпорейшн було укладено договір №000018 фінансового лізингу. Згідно досягнутих домовленостей на підставі даного договору позивач мав отримати в лізинг транспортний засіб Great Wall. На виконання умов договору ним було сплачено авансовий платіж в сумі 40000 грн. Наступного дня 12.06.2019 року йому зателефонував представник відповідача та запропонував написати заяву про припинення дії договору та повернення коштів, оскільки виникли складнощі з доставкою замовленого автомобіля. Ним було направлено вимогу про повернення сплачених коштів, однак кошти йому не повернули. В договорі предметом договору зазначений не обраний ним автомобіль ВАЗ Lada Priora, а транспортний засіб Great Wall, наміру на набуття якого він взагалі не мав. При детальному аналізі змісту договору йому стало зрозуміло, що в договорі закладено механізм, що дозволяє відповідачу не повертати йому кошти. Позивач вважає зазначений договір недійсним через наявність у ньому несправедливих умов, зокрема тих, що викладені у пунктах 12.7, 12.8, 12.9, 12.13, 12.16 оспорюваного договору. Крім того спірний договір фінансового лізингу не було нотаріально посвідчено.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, через канцелярію суду представник позивача подала заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримує. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТОВ Агроавтокорпорейшн у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву та будь-яких заяв та клопотань від нього до суду не надходило. Причина неявки суду не відома.

За відсутності заперечень позивача, суд враховуючи зазначені вище обставини, ухвалив провести заочний розгляд справи згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд встановив, що 11 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроавтокорпорейшн укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався придбати та передати в користування ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль Great Wall вартістю 14893,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 399900,00 гривень.

Відповідно до п.7.1 зазначеного договору комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію договору платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Відповідно до п.7.3 договору, кошти які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховується по даному договору у наступному порядку: комісія за організацію договору, авансовий платіж.

11 червня 2019 року ОСОБА_1 здійснив оплату авансу на виконання умов оспорюваного договору у розмірі 40000 гривень. Це підтверджується наданою позивачем копією відповідної квитанції.

12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Агроавтокорпорейшн із заявою про розірвання договору та повернення суми авансу.

23.07.2019 року представник позивача до ТОВ Агроавтокорпорейшн направила вимогу про повернення грошових коштів в сумі 40000 гривень.

Відповідно до пункту 12.1 оспорюваного договору фінансового лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені у п.1.6 та 4.1 та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, у якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. У такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору у такому випадку поверненню не підлягає.

До спірних правовідносин застосовуються такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2- 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Наведене тлумачення норм законодавства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16.

Як зазначено вище, у цій справі суд встановив що згідно з пунктом 12.1 оспорюваного договору фінансового лізингу у випадку розірвання договору за бажанням лізингоодержувача поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує як штраф за дострокове розірвання договору, а комісія за організацію договору у такому випадку не повертається.

Водночас, п.12.2 оспорюваного договору передбачає право лізингодавця розірвати в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, який не сплатив авансовий платіж у повному обсязі. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10% від суми сплаченого авансового платежу. Комісія за організацію договору у такому випадку поверненню не підлягає.

Умовами оспорюваного договору не передбачено будь-якою компенсації лізингоодержувачу у випадку розірвання договору лізингодавцем.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначені вище умови оспорюваного договору фінансового лізингу слід визнати несправедливими відповідно до пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки вони передбачають повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірними пунктами договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена, зокрема у пункті 12.2 та інших умова договору є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Окрім цього, суд встановив, що укладений сторонами оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений. Це підтверджується наданим позивачем примірником цього договору.

Окрім цього, відповідач ТОВ Агроавтокорпорейшн на час укладення оспорюваного договору не був внесений до Реєстру фінансових установ. Це підтверджується відомостями зазначеного реєстру. Отже відповідач не отримував ліценції на здійснення послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 799 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи.

Також, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Фінансовий лізинг є фінансовою послугою (пункт 5 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що відповідач на час укладення спірного договору не мав ліцензії для здійснення фінансового лізингу, а також те, що оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений, суд дійшов висновку про недійсність цього договору.

Відповідно до ст. 216 ЦПК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При укладанні спірного договору фінансового лізингу не було дотримано вимоги про його нотаріальне посвідчення, у зв`язку з чим він є нікчемним. З аналогічного тлумачення норм відповідних актів цивільного законодавства виходить Верховного суду в постанові від 18.03.2019 року у справі №344/7003/16-ц (провадження №61-22430 св 18).

Враховуючи визнання оспорюваного договору недійсним, сплачені позивачем на виконання цього договору відповідачу кошти у сумі 40000 гривень мають бути повернуті позивачу ОСОБА_1 Тому позовна вимога про стягнення зазначеної суми з відповідача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди до нього, детального опису робіт за договором, розрахункової квитанції №066328 ОСОБА_1 здійснив оплату правової допомоги за договором №02/07 адвокату Гулян Я.В. у розмірі 3000 грн.

Судові витрати та витрати на правничу допомогу відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 258, ст.ст. 263-265, ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №000018, укладений 11 червня 2019 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю Агроавтокорпорейшн (ЄДРПОУ 42909616, юридична адреса: 54025, місто Миколаїв, проспект Героїв України, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроавтокорпорейшн (ЄДРПОУ 42909616, юридична адреса: 54025, місто Миколаїв, проспект Героїв України, 19, АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_4 гривень, які були сплачені останнім на виконання визнаного недійсним договору фінансового лізингу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроавтокорпорейшн (ЄДРПОУ 42909616, юридична адреса: 54025, місто Миколаїв, проспект Героїв України, 19, АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 3000 гривень судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроавтокорпорейшн (ЄДРПОУ 42909616, юридична адреса: 54025, місто Миколаїв, проспект Героїв України, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) на користь держави витрати на оплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення може протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене у нарадчій кімнаті та підписане суддею 20.09.2019.

Суддя Орловський В.В.