Рішення

від 12.09.2019 по справі 618/759/19

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/759/19

Провадження № 2/618/197/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є. О.,

за участю секретаря судового засідання Фролова А. О.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курило М. І.,

представника відповідача ПСП Тавільжанське - адвоката Мєтєльова П. А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу № 618/759/19, провадження № 2/618/197/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Тавільжанське про розірвання договору оренди землі , -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСП Тавільжанське про розірвання договору оренди землі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він успадкував земельну ділянку площею 5,1447 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, та передана у строкове платне користування ПСП Тавільжанське на підставі договору оренди землі від 05 листопада 2013 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ПСП Тавільжанське . Згідно з п. 38 вказаного договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся з листом від 21.05.2019 року до керівництва ПСП Тавільжанське з пропозицією припинення дії договору шляхом його розірвання у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, тобто до нього, що відповідає п. 38 договору, на що отримав письмову відмову. Позивач вважає, що порушення ПСП Тавільжанське п. 38 договору оренди землі від 05.11.2013 є істотним порушенням договору в зв`язку з чим просить суд його розірвати.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Курило М. І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав, зазначених у позові. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 бажає самостійно обробляти свою земельну ділянку, не вбачає підстав для змінення умов договору.

Представник відповідача ПСП Тавільжанське адвокат Мєтєльов П. А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим, просив відмовити в його задоволенні.

23 липня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , зазначив, що твердження позивача про те, що в п. 38 договору оренди землі від 05.11.2013 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку є підставою для розірвання договору оренди, вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає змісту п. п. 35, 36 вказаного договору, який містить виключні умови (зміна умов або розірвання договору). Дана умова договору оренди розкриває два можливих варіанти настання наслідків у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку. Крім того, зазначає, що ні Закон України Про оренду землі , ні п. 37 вищевказаного договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Курило М. І. зазначив, що наразі з власником земельної ділянки загальною площею 5,1447 га ріллі за кадастровим № 6321885500:05:000:0335 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 . ПСП Тавільжанське не має будь-яких правовідносин, а саме, порушуючи п. 4 ст. 124 ЗК України, ст. ст. 13-19 Закон України Про оренду землі , ч. 1 ст. 638 ЦК України, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень використовує земельну ділянку власника ОСОБА_1 на свій власний розсуд, не маючи укладеного з ним на теперішній час договору оренди землі або додаткової угоди до вже існуючого договору оренди землі від 05.11.2013. У зв`язку з цим, позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом розірвання договору оренди землі.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

05 листопада 2013 року між ПСП Тавільжанське і ОСОБА_2 укладено договір оренди землі відповідно до якого ОСОБА_2 надає, а ПСП Тавільжанське приймає в строкове, на 10 років, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1447 га ріллі, кадастровий № 6321885500:05:000:0335, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 8-13).

Вказаний договір був зареєстрований Реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області 29.09.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером витягу 27438680 (а. с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.05.2019 державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н. Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею ріллі -5,1447 га, в межах згідно з планом, кадастровий № 6321885500:05:000:0335, розташованої на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 688725, який видано на підставі рішення виконавчого комітету Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області від 13.11.2001 № 174 (а. с. 15).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.05.2019 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,1447 га ріллі, кадастровий № 6321885500:05:000:0335, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 16).

В своєму листі до директора ПСП Тавільжанське від 21.05.2019 ОСОБА_1 запропонував ПСП Тавільжанське відповідно до п. 38 договору оренди землі від 05.11.2013 припинити дію договору шляхом його розірвання у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, тобто до нього (а. с. 17-19). На що ПСП Тавільжанське в своєму листі від 27.05.2019 надало відповідь про відмову від пропозиції ОСОБА_1 (а. с. 20).

В п. 38 договору оренди землі, укладеного між ПСП Тавільжанське та ОСОБА_2 , сторони узгодили наступне:

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем .

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 року №161-ХІV, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 31 якого договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Після оформлення права на спадщину ОСОБА_1 фактично став однією із сторін договору оренди землі від 05 листопада 2013 року, а саме орендодавцем.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Згідно з ч. 4 зазначеної статті Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Системний аналіз вказаних положень діючого законодавства дає підстави вважати, що договір оренди землі може бути розірваний судом за вимогою нового власника земельної ділянки, якщо таке право передбачено договором.

В свою чергу, п. 38 договору оренди землі від 05.11.2013, укладеного між ПСП Тавільжанське та ОСОБА_2 , сторони встановили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору повністю узгоджується з вищезазначеними положеннями ЦК України, Закону України Про оренду землі , а також положеннями ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Як новий власник земельної ділянки, ОСОБА_1 21.05.2019 направив на адресу ПСП Тавільжанське лист, в якому повідомив орендаря про офіційне набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, запропонував ПСП Тавільжанське у відповідності до п. 38 договору оренди землі від 05.11.2013 припинити дію договору шляхом його розірвання в зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, тобто до нього. Окрім того, повідомив підприємство, що починаючи з червня 2019 року він самостійно буде обробляти належну йому земельну ділянку, а тому просив підприємство не здійснювати на ній будь-яких сільськогосподарських робіт.

В своєму листі від 27.05.2019 ПСП Тавільжанське відповіло Карпінському А. С. про свою незгоду з пропозицією припинити дію договору та не здійснювати сільськогосподарські робити на земельній ділянці, що отримана в користування на підставі укладеного договору оренди землі, який продовжує діяти для спадкоємця.

Таким чином, договором від 05 листопада 2013 року прямо передбачено перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи як підставу розірвання договору, а тому відповідне волевиявлення нового власника земельної ділянки тягне його розірвання.

Окрім того, дана позиція відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 647/1460/17, провадження № 61-8944св18), де він зазначив, що встановивши, що особа набула права власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, як новий власник спірної земельної ділянки не бажає продовжувати дію договору оренди землі, укладеного з попереднім власником, а умовами договору оренди землі передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про припинення оспорюваного договору оренди шляхом його розірвання за заявою нового власника - позивача у справі.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості .

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час судового розгляду даної справи представником позивача були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Представником відповідача, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався представник позивача як на підставу своїх вимог, а представник відповідача, як на підставу своїх заперечень, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази як кожен окремо так і в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв'язку з чим суд стягує з відповідача судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до приватного сільськогосподарського підприємства Тавільжанське , юридична адреса: Харківська область, Дворічанський район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1, про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 05 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_2 і приватним сільськогосподарським підприємством Тавільжанське , зареєстрований 29 вересня 2014 року Реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області за № 27438680.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Тавільжанське , юридична адреса: Харківська область, Дворічанський район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 31368939,на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 20 вересня 2019 року.

Суддя Є. О. Бунін