Рішення

від 29.08.2019 по справі 633/237/19

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 633/237/19

провадження 2-О/633/13/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 р. смт.Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

у складі : головуючого - судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судових засідань - Ріпа І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Печеніги цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту , що має юридичне значення,

заінтересована особа - Головне управління Держгеокадастру в Харківській області

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

Заявниця в заяві вказує, що 23 серпня 2001 року на підставі рішення ХУ сесії ХХІІІ скликання Артемівської сільської ради Харківської області від 05.01.2001 року на ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 037237.

Земельна ділянка площею 6,96 га ( 6,9603 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

За життя власник земельної ділянки на випадок власної смерті розпорядилась власним майном, склавши заповіт на користь ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Бажаючи отримати у власність шляхом спадкування вищевказану земельну ділянку, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, однак отримала відмову в зв`язку з тим, що в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ -ХР № 037237 є помилка у прізвищі власника, а саме прізвище вказано як ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 .

Заявниця просить суд встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_1 Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -ХР № НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення ХУ сесії ХХІІІ скликання Артемівської сільської ради Харківської області від 05.01.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 174, відповідно до якого право власності на земельну ділянку площею 6,96 ( 6,9603) га, кадастровий номер 6324680500:04:003:0127, яка розташована на території Артемівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Представник заявниці- адвокат Кремльов О.Б. в судовому засіданні заяву підтримав повністю.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Держгеокадастру в Харківській області в судове засідання не прибув, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, але надав суду заяву, в якій просив цивільну справу розглядати без їх представника.

Заслухавши пояснення представника заявниці, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, не виявивши спору про право під час розгляду справи, суд вважає заяву, як таку що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , прізвища подружжя українською мовою в свідоцтві про укладення шлюбу вказані як ОСОБА_7 . ( аркуш 8).

Згідно копії заповіту від 09.11.2009 р., посвідченого секретарем виконкому Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області - ОСОБА_7 Лідія Іванівна все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде їй належати та на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( аркуш 10).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ХР № 037237, власником земельної ділянки площею 6,96 га , яка розташована на території Артемівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вказано НОСІК Лідію ОСОБА_8 . ( аркуш 11). Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку прізвище власника земельної ділянки площею 6,96 га, (Державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІ-ХР № 037237) вказано як ОСОБА_7 . ( аркуш 13).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , зареєстрованого виконавчим комітетом Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області, виданого 10 січня 2019 р.- ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( аркуш 9).

Норми права , які застосував суд.

Статтями 1 , 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15 , 16 ЦК України , ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України , окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно до вимог ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За результатами дослідженого в судовому засіданні, у суду не виникає сумнівів в існуванні факту, про встановлення якого просить заявниця.

Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила той факт, що знала ОСОБА_2 і вона дійсно склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 . Але при видачі державного акту на право приватної власності на землю її прізвище було помилково вказано як ОСОБА_10 , замість вірного ОСОБА_7 . Вважає дана помилка допущена в результаті неуважності представника органу, який видав державний акт.

Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. (п.6 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України )

Судом встановлено, що усунути помилку іншим способом, окрім як встановленням у судовому порядку факту належності державного акту на право приватної власності на землю саме заявниці - неможливо.

Так, порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22 червня 2009 року №325 , які втратили чинність, а тому, питання належності державного акту на землю необхідно вирішувати в судовому порядку.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України , у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України . Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності заповідачці державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою, яку їй заповідали, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що заявниці на підставі заповіту належить право на земельну ділянку ( державний акт про право власності на землю серії ІІ-ХР № 037237 від 23.08. 2001 року виданий на ім`я ОСОБА_11 . Однак, даний акт містить неправильне написання прізвища власниці у акті НОСІК замість ОСОБА_7 . Усунення вказаної неправильності можливо лише шляхом встановлення факту належності вказаного правовстановлюючого документа.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявника, оскільки наявність належним чином оформленого правовстановлюючого документа на землю дає можливість заявниці повною мірою реалізувати своє право володіння земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.7 ст.294 ЦПК України передбачено, що при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5-10, 12, 13, 76-78, 81, 141 ,259, 263-265, 315-316 ЦПК України, ст. 55 Конституції України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -ХР № 037237, виданого на підставі рішення ХУ сесії ХХІІІ скликання Артемівської сільської ради Харківської області від 05.01.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 174, відповідно до якого право власності на земельну ділянку площею 6,96 ( 6,9603) га, кадастровий номер 6324680500:04:003:0127, яка розташована на території Артемівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.А. Смирнов