Рішення

від 17.09.2019 по справі 727/8811/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8811/19

Провадження № 2/727/1572/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 вересня 2019 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі : головуючого судді Волошина С.О.

секретар судових засідань Бринзила А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (Центральна площа, 9, м.Чернівці) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком та виселення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком та виселення, третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, йому на праві власності належить земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок.

У даному будинку зареєстровані та проживають відповідачі - члени сім`ї попереднього власника будинку: колишня дружина попереднього власника ОСОБА_3 та їхні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою КЖРЕП №5.

Відповідачі являлися членами сім`ї попереднього власника вказаного житлового будинку, у зв`язку з чим залишилися в ній зареєстрованими. В силу цього, їх право користування квартирою випливало з права власності на цю квартиру попереднього власника і відповідно такі права відповідачів припинились з часу переходу права власності на будинок до нього ОСОБА_1 , як нового власника.

Відповідачі відмовляються добровільно знятися з реєстрації та висилитися, хоча проживають у вказаному будинку без належних правових підстав. Відповідачі не є членами його сім`ї, є сторонніми особами власника житлового будинку, їх проживання в будинку порушує його права як власника будинку.

На підставі норм Цивільного кодексу України та правових позицій Верховного суду України, позивач просить усунути перешкоди у користуванні власністю - житловим будинком АДРЕСА_2 , який належить йому на праві приватної власності, шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_2 , загальною площею 156,1 кв.м., АДРЕСА_4 знаходиться на АДРЕСА_2 та виселення без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст.19 ч.4 ЦПК України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України , у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача адвокат Бошелюк Ю.М. спрямувала до початку розгляду справи заяву з проханням розглядати справу у відсутність позивача, позовні вимоги підтримують повністю з підстав викладених в позові. Просили позов задовольнити. У разі неявки відповідачів не заперечують щодо винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися повторно, відзиву на позовну заяву не надали, про день та час розгляду справи були повідомлені завчасно, належним чином про поважність причин неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи, начальником служби у справах дітей ЧМР І.Никитенко спрямовано на адресу суду листа, згідно якого просила справу розглядати у відсутність представника служби у справах дітей у зв`язку із виробничою необхідністю. В разі прийняття рішення просили врахувати інтереси дітей та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.223 ч.3 п.1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та її представника.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд, виходячи з даних вимог закону, зокрема, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення та позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено , що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2018 року - житловий будинок АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 площею 156,1, АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: договір про задоволення вимог іпотеко держателя, за іпотечним договором (а.с.10).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.02.2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку - задоволено. Припинено право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:18:003:0326, загальною площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_2 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №265691 від 27.10.2010 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011082400660. Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:18:003:0326, загальною площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.11-14).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання КЖРЕП №5 №1306 від 03.05.2019 року в належному позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.02.2019 року, відповідачі є членами сім`ї попереднього власника будинку ОСОБА_5 , у зв`язку із чим залишилися в ній зареєстрованими.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.319 ЦК України, Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону .

За нормами ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право третіх осіб на користування майном, що належить на праві власності інший особі, повинно бути доведено та підтверджено належними правовими підставами та доказами, що відповідають вимогам, визначеним ст.ст. 77,78,79,80 ЦПК України.

Статтею 405 ЦК України визначено право членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 18 Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001р. № 2402-ІІІ визначено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З огляду на наведене, за змістом ч.1 ст. 405 ЦК України та зазначених вище норм ст. 18 Закону України Про охорону дитинства та ст. 156 ЖК УРСР вбачається, що особистий сервітут на користування житлом виникає в особи, яка є членом сім`ї власника житла, тільки за умови, що вона проживає разом з власником в належному власникові житловому приміщенні.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами їх обмеження.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України , свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому .

Частиною 2 статті 18 Закону України Про охорону дитинства гарантовано право дитини, члена сім`ї наймача або власника житлового приміщення користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Така норма повністю кореспондується з нормами ст.405 ЦК України та ст. 156 ЖК УРСР. Отже, умова проживання дитини, як члена сім`ї власника, разом з власником приміщенням в належному власникові приміщенні - є єдиною і обов`язковою умовою для виникнення в дитини права на користування цим житлом.

Верховним Судом України у постанові від 05.11.2014 року по справі № 6-158цс14 викладено правову позицію, якою визначено, що аналіз норм ч. 1 ст. 383, ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вона є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №229/3757/15-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого малолітня особа позбавляється права користування житловим приміщенням, якщо вказане приміщення не є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не є членами сім`ї власника будинку ОСОБА_1 та не ведуть з ним спільного господарства.

Наявність реєстрації відповідачів в належному на праві власності позивачу житловому приміщенні, відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема ч. 3 ст.18 Закону України Про охорону дитинства створює перешкоди у реалізації власнику квартири - позивачу, права на вільне розпорядження належним йому майном. Єдина можливість зняти зазначені обмеження з реалізації власником своїх прав - це скасування реєстрації відповідачів за адресою належної позивачу квартири, що за відсутності добровільної згоди на це відповідачів, можливо виключно в судовому порядку.

За нормою ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 386 , 391 ЦК України , власник має право звертатися з до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання й вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом. Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до правових висновків Верховного суду України (постанова ВСУ від 16.11.2016р. справа № 6ц-709ці-16) власник житла усуває перешкоди, що чиняться зареєстрованою особою, в користуванні належним йому житлом, шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом.

Отже, судом встановлено, що єдиним власником будинку АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , набуття права власності за яким та її реєстрація на час розгляду справи неправомірними та недійсними не визнані і не скасовані, відповідачі залишаються проживати у спірному будинку, чим чинять позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належному йому нерухомим майном, тому враховуючи викладене, заявлений позивачем позов є належним способом захисту порушених прав позивача, таким чином слід усунути перешкоди позивачу в користуванні власністю, визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 та висилити їх без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов підлягає задоволенню повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись постановою ВСУ від 16.11.2016р. справа №6ц-709ці-16, постановою ВСУ від 06.02.2018 року у справі №229/3757/15-ц, ст. 2 ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ст.18 ЗУ Про охорону дитинства , ст.ст. 29, 317, 319, 321, 369, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.64 ч.2, 150, 156 ЖК України, ст.ст.3, 4, 11, 12, 13, 19, 76, 80, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 273, 274, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ. Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (Центральна площа, 9, м.Чернівці) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком та виселення, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 та висилити їх без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , судовий збір сплачений позивачем при поданні позову до суду в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ : С.О. Волошин