Постанова

від 16.09.2019 по справі 405/4399/14-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 405/4399/14-ц

провадження № 22-ц/4809/11/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка Перший діалог ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідачів за довіреністю - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2015 року у складі судді Плохотніченко Л. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

19.05.2014 року Кредитна спілка Перший діалог (далі КС Перший діалог )звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням збільшення позовних вимог (а.с.140 т.1), про стягнення боргу в сумі 70448,61 грн та 554,53 грн судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.06.2009 року між кредитною спілкою Перший діалог та відповідачем було укладено кредитний договір № 1577, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21 445,00 грн. строком на один рік, з розміром відсоткової ставки за користування кредитом 84 % річних.

Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечувалось, зокрема, укладеним 26.06.2009 року між КС Перший діалог та ОСОБА_2 договором поруки № 369.

Відповідачі порушили свої зобов`язання, умови укладених ними договорів не виконують, внаслідок чого пстаном на 19.05.2014 року виникла заборгованість у сумі 55 453,41 грн, яку позивач просив стягнути з них солідарно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки Перший діалог борг в сумі 55 453,41 грн. солідарно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, оскільки позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, то позивач має право на стягнення кредитної заборгованості солідарно з позичальника та поручителя.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідачі подали апеляційні скарги, в яких з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставили питання про скасування вказаного судового рішення, просили ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначали, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідачі вважають, що кредитний договір № 1577 від 26.06.2009 року є нікчемним, оскільки він не підписаний самою ОСОБА_1 і кошти останньою не отримувались.

Задля доведення своїх заперечень і спростування доводів позивача щодо наявності письмового докази щодо укладення кредитного договору ОСОБА_1 було заявлене клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2014 року, проте не виконана у зв`язку із неможливістю отримати з незалежних від сторін причин оригіналів необхідних для проведення експертизи документів.

Звертають увагу, що саме позивач не надав оригінал кредитного договору для проведення експертизи.

Судом першої інстанції це не було враховано і безпідставно зроблений висновок про доведеність факту існування між сторонами кредитних правовідносин та невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня2015 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року скасоване, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.02.2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2019 року (а.с.233 т.2), задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , зупинено провадження у даній справі до прийняття рішення Апеляційним судом Кіровоградської області по справі за позовом ОСОБА_1 до КС Перший Діалог , третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним (а.с.184 т.2).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах постановлено ліквідувати Апеляційний суд Кіровоградської області та утворити Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Згідно з п.3 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року № 6 днем початку роботи Кропивницького апеляційного суду визначено 05 жовтня 2018 року, про що розміщено повідомлення в газеті Голос України №188 від 05.10.2018 року.

У зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Кіровоградської області дану справу передано до утвореного Кропивницького апеляційного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду від 05.10.2018 року визначено головуючого-суддю (суддю-доповідача): Єгорову С. М. (а.с. 241 т.2).

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 30.07.2019 року визначено: суддів: Суровицьку Л. В. та Кіселика С. А. (а.с.243 т.2).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.09.2019 року поновлене провадження у даній справі (а.с.51 т.3).

ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю - Коваленко Н. О., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Згідно наданої позивачем копії договору споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року між кредитною спілкою Перший діалог та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 21 445,00 грн, з установленим графіком платежів (а.с.8 т.1), терміном в один рік, з розміром відсоткової ставки за користування кредитом 84 % річних, в обмін на зобов`язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків в обумовлені договором строки (а.с.6-7 т.1).

26.06.2009 року між кредитною спілкою Перший діалог та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 369 та договір застави № 1389, відповідно до яких остання поручилася за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 (а.с. 9-11 т. 1).

В заставу було надано майбутній урожай насіння сояшнику та озимої пшениці з поля № 1 та № 6 розташованих на території Миколаївської сільської ради, Кіровоградського району, Кіровоградської області, на яке було накладено обтяження в Державному реєстрі рухомого майна.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 26.06.2009 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 21445,00 грн (а.с. 17 т. 1).

На підставі свідоцтва про шлюб встановлено, що 09.10.2010 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 55 т.1).

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 19.05.2014 року, з урахуванням часткового погашення боргу, існує заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 55 453,41 грн, складається із: заборгованості за подвійними відсотками - 47 089,86 грн та пені - 8363, 55 грн (а.с. 5).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до норм процесуального законодавства, в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції, ст. 60 ЦПК України (2004 року) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України (2004 року) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно із частиною першою статті 58, частиною другою статті 59 ЦПК України (2004 року) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналогічні норми містить і чинний ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом , так і від будь-кого з них окремо.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частини перша - третя статті 203 ЦК України).

Правочин, який вчинено у письмові формі має містити підписи сторін (частина друга статті 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України (2004 року) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтями 143, 144 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім`я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об`єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно висновку спеціаліста №131 НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області від 07.06.2012 року у дослідженому договорі споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року підписи у графах Підпис Позичальника виконані ОСОБА_2 з імітуванням підпису ОСОБА_1 . Підпис у договорі застави № 1389 від 29.06.09 року зліва від напису ОСОБА_1. , виконаний ОСОБА_2 з імітуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.18-23 т.2).

Відсутність оригіналу договору споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року та видаткового касового ордера № 501 від 26. 06. 2009 року, що були підписані ОСОБА_1 , не дає підстав вважати, що кредитний договір укладався з відповідачем у письмовій формі, а отже, не можна стверджувати, що ОСОБА_1 набула прав і обов`язків позичальника за цим договором.

Тому вимога КС Перший діалог до неї щодо погашення заборгованості за договором споживчого кредиту, за відсутності вказаних письмових доказів є безпідставними.

Оскільки ОСОБА_1 ) договору споживчого кредиту з позивачем не укладала, у неї відсутні обов`язки, пов`язані з виконанням передбачених ним умов, в тому числі щодо сплати подвійних відсотків і пені, про які заявлено позов.

Згідно ч 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 в суді першої інстанції категорично заперечувала укладення з позивачем кредитного договору та отримання кредитних коштів за цим договором, виконання його умов. На підтвердження цих доводів просила суд призначити судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи виконаний підпис у кредитному договорі № 1577 від 26.06.2009 року та видатковому касовому ордері № 501 від 26.06.2009 року нею, чи іншою особою? (а.с.76,78 т.1).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.12.2014 року клопотання відповідача було задоволено. Призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.100-101 т.1).

Відповідно до положень частин 1-6 ст. 95 ЦПК письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

14.01.2015 року від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання оригіналів кредитного договору № 1577 від 26.06.2009 року та видаткового касового ордера № 501 від 26.06.2009 року (а.с.130 т.1).

Позивач оригінали документів не надав, пославшись на те, що вони передані до УДСБЕЗ УМВС України у Кіровоградській області (а.с.133 т.1).

Статтею 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Із переписки, що є в матеріалах справи між позивачем, УДСБЕЗ УМВС України у Кіровоградській області, Кіровоградським міським відділом УМВС України в Кіровоградській області та Ленінським районним судом міста Кіровограда вбачається, що оригінали кредитного договору та договорів поруки були втрачені (а.с.155,156,169,172,176-177, т.1). Оригінал видаткового касового ордера позивачем для проведення експертизи надано не було.

24.02.2015 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз у зв`язку із незадоволенням клопотання експерта та ненаданням оригіналів досліджуваних документів матеріали повернено до суду без надання висновку (а.с.136 т.1).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Ленінського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2016 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.07.2019 року (а.с.17-24 т.3), задоволено частково позов ОСОБА_1 до кредитної спілки Перший діалог , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання договору недійсним. Визнано недійсним договір споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, укладений між кредитною спілкою Перший діалог та ОСОБА_1 (а.с.3-6 т.3).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області від 07 червня 2012 року у дослідженому договорі споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року підписи у графах Підпис Позичальника виконані ОСОБА_2 з імітуванням підпису ОСОБА_1 . Підпис у договорі застави №1389 від 29.06.09 року зліва від напису ОСОБА_1. , виконаний ОСОБА_2 з імітуванням підпису ОСОБА_1 .

Кіровоградський ВП ГУ НП в Кіровоградській області у листі від 10 березня 2016 року вих.№4059/02/117/13-2016 повідомив, що в матеріалах кримінального провадження №12013120250000293 наявні копії споживчого кредиту №1577 від 26 червня 2009 року, видаткового касового ордеру №501 від 26 червня 2009 року та прибуткового касового ордеру від 30 вересня 2009 року.

З урахуванням наданих сторонами доказів суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки її волевиявлення на укладання оспореного нею кредитного договору від 26.06.2009 року було відсутнє, вона не підписувала спірний договір.

Для всебічного та повного встановлення обставин справи, з метою недопущення порушень норм процесуального права, ухвалами суду у справі призначалась почеркознавча експертиза.

Разом з тим, зазначені ухвали не були виконані експертами, у зв`язку із відсутністю оригіналів досліджуваних документів, оскільки КС "Перший діалог" не надала суду оригіналу кредитного договору та оригіналу видаткового касового ордера від 26.06.2009 року про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти укладання оспорюваного договору та отримання коштів, позбавлена можливості надати такі документи за їх відсутності.

Судами зазначено, що надані копії прибуткових касових ордерів від 26.06.2009 року № № 2143, 2144 та від 30.09.2009 року № 3059 про сплату ОСОБА_1 на користь КС Перший діалог заборгованості за спірним кредитним договором, не можуть вважатись належними та допустимими доказами отримання нею кредитних коштів та підписання нею кредитного договору, оскільки є односторонніми документами, виготовленим КС Перший діалог , що позбавляє можливості переконатися у внесенні цих платежів саме ОСОБА_1 , а не іншою особою від її імені.

Щодо заявки від імені ОСОБА_1 про отримання кредиту, то судами надана оцінка висновку спеціаліста від 17.04. 2012 року, відповідно до якого рукописний текст у цій заявці виконаний іншою особою.

Факт сплати 05.03.2013 року ОСОБА_2 на користь КС Перший діалог 115 449 грн в рахунок погашення заборгованості, не може свідчити про дійсність договору споживчого кредиту від 26.06.2009 року № 1577, оскільки сплата коштів здійснена не стороною оспорюваного договору.

Тобто вказаними судовими рішеннями, що мають преюдиційне значення для даної справи, встановлено, що договір споживчого кредиту від 26.06.2009 року № 1577 укладено не ОСОБА_1 , а іншою особою від її імені.

На підставі рішення Ленінського районного суду від 05.03.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 26.06.2014 року (а.с.70-74 т.1), встановлено, що поручителем ОСОБА_2 на рахунок КС Перший Діалаг внесено кошти в сумі 115449,40 грн, в якості часткового погашення боргу згідно договору споживчого кредиту № 1577 від 26.06.2009 року (а.с.68-69 т.1).

Проте, у вказаній цивільній справі не брала участі ОСОБА_1 і обставини щодо укладення (підписання) нею кредитного договору і отримання коштів за цим договором не перевірялись, тому вказане судове рішення не має преюдиційного значення під час розгляду даної справи.

Копії прибуткових касових ордерів про внесення від імені ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту (а.с.234-236 т. 1) не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту укладення та наявності кредитних правовідносин саме з ОСОБА_1 , оскільки з них не вбачається, що саме ця особа вносила плату за кредитним договором. ОСОБА_1 проти цього заперечує, її підписи у прибуткових касових ордерах відсутні.

Внесення ОСОБА_2 цих коштів від свого імені не може свідчити про визнання та виконання ОСОБА_1 спірного договору, оскільки відсутні дані про надання останньою таких повноважень.

Вимоги даного позову до поручителя ОСОБА_2 є похідними від тих, що заявлені до позичальника за договором споживчого кредиту, а тому не можуть бути задоволені у зв`язку з недоведеністю виникнення прав і обов`язків за недійсним кредитним договором між КС Перший діалог та ОСОБА_1 , у забезпечення якого укладався договір поруки між КС Перший діалог та ОСОБА_2 .

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2015 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Кредитної спілки Перший діалог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за його недоведеністю і безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачів підлягає стягненню по 774,94 грн сплаченого ними судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Кредитної спілки Перший діалог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Кредитної спілки Перший діалог , ЄДРПОУ: 33142840, на користь ОСОБА_2 , 774,94 грн. сплаченого судового збору.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Кредитної спілки Перший діалог , ЄДРПОУ: 33142840, на користь ОСОБА_1 , 774,94 грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. А. Кіселик

Л. В. Суровицька