УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2019 р. Справа № 906/633/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Зоренко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Демчик Н.О ОСОБА_1 (адвокат, ордер від 29.07.19)
від відповідача та третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремакс"
до Новоград-Волинської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на
стороні відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у
Житомирській області
про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення
Позивачем пред`явлено позов про визнання за ним права власності на самочинно збудовані будівлі, а саме: нежитлову будівлю літерою "А", загальною площею 271,7 м2; прибудову літерою "а", площею 46,5 м2; тамбур літерою "а1", площею 1,2 м2; тамбур літерою "а4", площею 1,2 м2; нежитлову будівлю літерою "Б", площею 53,3 м2; прибудову літерою "б", площею 26,1 м2; нежитлову будівлю літерою "В", площею 9,0 м2; ганок №1, площею 5,6 м2; нежитлову будівлю літерою "Г", площею 83,3 м2; навіс літерою "Д", площею 501,2 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги грунтуються на тому, що будівництво позивачем здійснено на орендованій ним земельній ділянці, яка була надана йому в оренду з метою забудови в установленому порядку, за наявності згоди на забудову з боку власника цієї земельної ділянки та за відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб, тому на підставі ст.376 ЦК України право власності на вказані будівлі може бути визнане за позивачем за рішенням суду.
16.09.19 до суду надійшов відзив на позовну заяву №04/1510 від 16.09.19, в якому відповідач зазначив, що згідно ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Не може бути визнано право власності на прибудови, тамбур, оскільки вони є приналежністю до основної будівлі, та не підлягають державній реєстрації. Навіс не є нерухомим майном. Відповідач просить врахувати його позицію у спорі та здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про причину неявки суд не повідомила, про день розгляду справи була повідомлена належним чином.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №80 від 28.02.01 "Про будівництво у місті" позивачу було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на забудову земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 ), яка знаходилась в його тимчасовому користуванні, для використання її під речовий ринок.
У 2004 році позивачем на вказаній орендованій земельній ділянці здійснено будівництво нежитлових приміщень, що підтверджується Звітом №3/19 від 22.02.2019 року про проведення технічного обстеження нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , який складений сертифікованим експертом у галузі технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_2 , (далі Звіт) (а.с.44).
Характеристика та найменування збудованих об`єктів відображені в Технічному паспорті, який виготовлений 02.01.2019 Комунальним підприємством Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради на громадський будинок АДРЕСА_1 , інвентарна справа №16588. (далі Технічний паспорт)
Відповідно до додатку до Звіту вказані об`єкти збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1811000000:00:014:0054 (а.с.131)
Відповідно до ст. 376 ч.1 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У період з 2004 року по теперішній час земельна ділянка, площею 0,3400 га, кадастровий номер 1811000000:00:014:0054, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ) та на якій розташовані вказані нежитлові приміщення, перебуває в оренді позивача, що підтверджується договорами оренди землі від 05.05.2004 року, від 29.01.2007 року, від 06.02.2008 року, від 13.07.2012 року, від 24.05.2016 року та від 12.11.2018 року, які укладені між позивачем та Новоград-Волинською міською радою (а.с.13-33).
При цьому у пункті 15 договорів від 05.05.2004 року, від 29.01.2007 року, від 06.02.2008 року, від 13.07.2012 року зазначено, що ділянка надається для організації ринку, тобто не для будівництва.
Оскільки вищевказане рішення виконкому міськради не є дозволом на будівництво, тому відповідно до ст. 376 ч.1 ЦК України вказані об`єкти є самочинним будівництвом.
Разом з тим, пунктом 15 договорів від 24.05.16 та від 12.11.18 визначено, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні приміщення, передається в оренду позивачу для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Рішенням Новоград-Волинської міської ради №571 від 01.11.18 позивачу надано вказану земельну ділянку під будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Таким чином позивачу надана земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Частиною 3 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Звітом встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації вказаних об`єктів (а.с.51).
Судом не встановлено факту порушення прав інших осіб.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно ґрунтуються а законі, підтверджуються належними доказами, тому підлягають задоволенню.
Позивачем при складанні позовної заяви допущено описки при написанні площі спірного майна. Зокрема зазначаючи площу об`єкта літера А позивач наводить площу внутрішню, в той час як площу інших приміщень позивач вказує як площу основи (забудови), тобто зовнішню. Суд вважає, що вказана описка не впливає на можливість встановлення змісту позовних вимог, оскільки характеристика об`єктів визначена в Технічному паспорті, на який посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги.
З метою усунення ймовірних ускладнень під час виконання судового рішення, суд вважає, що описуючи в резолютивній частині характеристики приміщень доцільним і достатнім буде посилання на реквізити Технічного паспорту.
Разом з тим, оскільки навіс, на який позивач просить визнати право власності, не є нерухомим майном, позов в частині вимоги про визнання права власності на навіс задоволенню не підлягає, так як норми статті 376 ЦК України регулюють правовідносини відносно нерухомого майна.
Щодо заперечень відповідача про неможливість визнання права власності на приналежності до основного майна (прибудова, тамбур, ганок) господарський суд констатує наступне.
Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) в пункті 7 визначає випадки, коли правила статті 376 ЦК України не можуть бути застосовані при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда, тощо).
Відповідно до ст. 5 ч.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження … ОКРЕМО на споруди, що є приналежністю головної речі.
Аналіз вказаної постанови Пленуму з урахуванням положення вказаної правової норми суд приходить до висновку, що не може бути визнано право власності на приналежність (ганок, веранда, тощо) ОКРЕМО від власності на основний об`єкт нерухомого майна. Норми статті 376 ЦК України та інші не вказують на неможливість визнання права власності на об`єкт нерухомого майна вцілОму.
Також суд звертає увагу сторін, що відповідно до пункту 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Ремакс (код 24705923) право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1811000000:00:014:0054, відповідно до Технічного паспорту, який виготовлений 02.01.2019 Комунальним підприємством Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради на вказаний об`єкт нерухомості, інвентарна справа №16588.
Відмовити в позові в частині вимоги про визнання права власності на навіс літера Д площею 501,2 м.кв.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.09.19
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек. з повідом.)
4- третій особі (рек. з повідом.)
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2019 |
Оприлюднено | 22.09.2019 |
Номер документу | 84414700 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Тимошенко О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні