Постанова

від 10.08.2009 по справі 12/18-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.08.2009 р. < Час проголошення > № 12/18-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

В суді представник позивача позов підтримав та, враховуючи змінені позовні вимоги, просив: - визнати протиправними рішення відповідачів про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при народженні дитини; - зобов`язати відповідачів призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при народженні дитини, з урахуванням індексації у розмірі 13776 грн. 74 коп., яка включає 9808 грн. 40 коп. -допомога при народженні дитини; - зобов`язати відповідачів всю суму виплатити одноразово, оскільки пройшов термін всіх виплат.

Відповідач-1 - Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації явку свого представника до суду не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у відповідності до положень КАС України.

Відповідач-2 - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних витрат надіслав заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позову та пропуск строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач-3 - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації надіслав заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск шестимісячного строку для звернення по допомогу при народженні дитини, передбаченого ст.11 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Суд, вислухавши учасника процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.

20.01.2007 р. у родині позивача народилася дитина, ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Департаментом здоров`я Нью-Мексико.

У травні 2007 року, на підставі нотаріально засвідченої довіреності від 22.12.2005 року, представник позивача - ОСОБА_3 , звернувся до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації із заявою щодо отримання одноразової допомоги при народженні дитини.

29.05.2007 р. Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації надіслало лист-відповідь на заяву ОСОБА_3 , у якому відмовило у виплаті одноразової допомоги при народженні дитини.

Як встановлено з даного листа відповідача-1, суб`єкт владних повноважень посилається на наявність обставин, передбачених статтею 6 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`та пунктом 43 Порядку призначення та виплати допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. № 1751.

При цьому відповідач-1 посилався на пункт 2 статті 238 Цивільного кодексу України та лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21.12.2005 року №10575/0/14-05/016-6.

Вищезазначені обставини визнані сторонами та іншими учасниками процесу і не оспорювалися в суді.

Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідачі у справі -Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київський міський центру по нарахуванню та здійсненню соціальних витрат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, тобто суб`єкти владних повноважень, які на основі законодавства здійснюють владні управлінські повноваження.

Аналіз суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

У своїй позовній заяві позивач посилається на Конституцію України, положення Цивільного кодексу України та норми Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні прав і свободи і є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На підставі наданих суду документів, було встановлено, що як батьки, так і їхня дитина, що проживають на території Сполучених Штатів Америки, є громадянами України, тому, відповідно до зазначеної статті Конституції України, їхні права, як громадян України, не можуть бути обмеженими за ознаками місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

В силу абзацу третього статті 2 даного Закону у цьому Законі поняття сім`я з дітьми вживається у такому значенні як поєднане родинними зв`язками та зобов`язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`позивач мав право на призначення допомоги при народженні дитини, за умови звернення за її призначенням не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У зв`язку з відсутністю позивача на території України, для представництва його інтересів, свої повноваження в якості довіреної особи, на підставі довіреності від 22.12.2005 р., здійснювала ОСОБА_3 -рідна мати позивача ОСОБА_1 . Відповідно до даного доручення ОСОБА_3 була уповноважена представляти ОСОБА_1 в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах і організаціях, органах влади і місцевого самоврядування і мала право від її імені подавати заяви, отримувати необхідні довідки, документи, вносити та отримувати гроші, розписуватися за неї і виконувати інші дії, пов`язані з довіреністю.

Представник відповідача - 3, заперечуючи позовні вимоги, посилається на пропущення позивачем строків подачі документів для призначення їй допомоги при народжені дитини, встановлених ч. 3 ст.11 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми . Однак дане заперечення є необґрунтованим. Представник позивача звернулася за нарахуванням допомоги до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації в травні 2005 року через 5 місяців після народження дитини, що підтверджується листом-рішенням про відмову у наданні допомоги Головного управління соціального захисту населення, що датоване 29.05.2005 р.

Відповідач, у оскаржуваному рішенні від 29.05.2005 р., зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно, та, згідно з ч. 2 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`встановлено, що особа самостійно має подати документи для призначення допомоги при народженні дитини. Цією ж нормою передбачено, що за наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але з поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Те ж саме передбачено пунктом 43 Порядку призначення та виплати допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. № 1751: документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Тобто, законодавством не встановлено імперативної вимоги про подання документів персонально матір`ю або батьком дитини, а лише визначено до чиєї компетенції відносяться обов`язки по отриманню довідок, підготовки копії, написання заяв та вирішення інших процедурних питань.

Цивільний кодекс України допускає представництво при здійсненні будь-яких правочинів, за винятком тих, які за своїм змістом можуть бути вчинені лише особисто тією особою, яку представляють. До останніх належить заповіт, довіреність та договір довічного утримання. Не можуть бути укладені фізичними особами через представника трудовий договір, а також такі акти цивільного стану, як: шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення та інші, що мають виключно особистий характер.

Подання документів про призначення допомоги при народженні дитини або отримання цієї допомоги не відноситься до правочинів, які за змістом можуть бути вчинені лише матір`ю або батьком дитини і носять виключно особистий характер.

Представник особи, яка має право на отримання допомоги, - ОСОБА_3 , звернулася за нарахуванням допомоги при народженні дитини до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації в травні 2005 року та надала необхідні документи, передбачені п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. № 1751, що не заперечується відповідачами.

Стаття 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми`в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року до вступу статті 12 у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, передбачала, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев`ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У статті 62 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , зокрема, передбачено затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Отже, є підстави вважати, що позивачка мала отримати відповідну допомогу у розмірі 9 808 грн. 40 коп. (434 х 22,6 =9808 грн. 40 коп.).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду обґрунтованих пояснень та доказів, які спростовують позицію позивача та підтверджують правомірність їхньої позиції.

Разом з тим, суд вважає, що позов до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації не підлягає до задоволення, оскільки даний орган не допустив протиправної бездіяльності та до його повноважень у даному випадку не входить нарахування та здійснення відповідної допомоги.

Також суд вважає передчасною вимогу позивача про виплату допомоги при народженні дитини з урахуванням індексації у розмірі 13 776 грн. 74 коп., оскільки питання щодо виплати індексації повинно вирішуватися у час відповідної виплати, а тому в частині визначення розміру індексації слід відмовити. При цьому суд вважає вимогу про зобов`язання виплатити всю суму одноразово необґрунтованою.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Зобов`язати Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату допомоги при народженні дитини у розмірі 9 808 (дев`ять тисяч вісімсот вісім) грн. 40 коп. з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя: Ю.І. Цвіркун