Постанова

від 31.07.2019 по справі 804/8180/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 804/8180/16

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року по справі за позовом Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва про стягнення зоборгованості в сумі 52690,71 грн.,-

в с т а н о в и В:

У листопаді 2016 року Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва про стягнення податкового боргу в сумі 52690,71 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків, обслуговуючих Державне підприємство - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва на користь державного бюджету суму податкового боргу у розмірі 52690, 71 грн.

Рішення суду обгрунтовано тим, що відсутні право власності чи користування земельною ділянкою, а також відсутній обов`язок сплачувати земельний податок, не спростовують правового обгрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року по справі №804/8180/16 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ДП Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва не є власником/користувачем земельної ділянки (м.Дніпро , вул . Молодогвардійська, 2Л), на яку нараховано земельний податок, крім того така земельна ділянка не сформована/не зареєстрована/кадастровий номер не присвоювався, у зв`язку з чим, земельна ділянка на яку нараховано земельний податок в розмірі 52690,71 грн. по вул. Молодогвардійська, 2Л, м.Дніпро не є об`єктом оподаткування земельним податком. На думку відповідача помилкове декларування платником грошових зобов`язань із земельного податку не породжує у відповідача обов`язку його сплати, так як таке декларування не є самостійним юридичним фактом, з яким закон пов`язує безумовне виникнення у платника податкового обов`язку.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2019 року касаційну скаргу Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва, перебуває як платник окремих податків на обліку в Лівобережній об`єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Станом на 31.10.2016 року за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 52690,71 грн. (а.с.15-18), який виник на підставі:

узгоджених податкових зобов`язань згідно податкового розрахунку земельного податку №9021938460 від 22.02.2016 року на суму 50064,05 грн.;

узгоджених податкових зобов`язань згідно (уточнюючий звіт) податкового розрахунку земельного податку №9151060593 від 22.08.2016 року на суму 2464,62 грн.;

узгоджених податкових зобов`язань згідно податкового розрахунку земельного податку №9151060593 від 22.08.2016 року на суму 162,04 грн.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом здійснено заходи щодо погашення податкового боргу шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги від 06.09.2016 року №4231-17, яку відповідач отримав 26.09.2016 року (а.с.10).

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом. У розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.4 ст.95 Податкового Кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.1 ст.287 Податкового Кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом ст. 37 Податкового Кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з яких цей кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Судом апеляційної істанції встановлено, що ДП УкрДПТІтрансбуд не є власником/користувачем будівлі та земельної ділянки кадастровий номер 1210100000.09.265.0190 за адресою: вул. Молодогвардійська, 2Л , на яку нараховано земельний податок.

Крім того, відповідно до листа наданого відповідачем про звернення до в.о. начальника Держгеокадастру у м.Дніпро щодо надання інформації про власників/користувачів земельної ділянки за адресою: вул. Молодогвардійська, 2Л , кадастровий номер 1210100000.09.265.0190, з відповіді на який підприємству повідомлено, що право власності, або право користування нею не зареєстровано та дана земельна ділянка не сформована відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація земельної ділянки, яка розташована в м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Л , не проводилась, кадастровий номер не присвоювався.

В той же час подані податкові декларації, на які посилається позивач є такими, що подані відповідачем помилково, у зв`язку з чим Листом від 13.05.2017 року № 5937/23 позивача повідомлено про помилковість поданих декларацій за землю, на якій знаходиться 3-х поверховий адміністартвино-побутовий корпус загальною площею 2720 м.кв., розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Малогвардійська, 2а , оскільки вказана будова та земельна ділянка не перебуває у власності/користуванні підприємства.

У подальшому Державним підприємством подані уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2016 та 2017 рік відповідно (з нульовими показниками), які податковим органом визнано не результативними.

Також судом встановлено, що відповідачем податковому органу подано уточнюючі податкові декларації від 08.02.2018 року, згідно яких, зокрема: нараховано до зменшення податкові зобовязання з земельного податку за 2016 та 2017 рік у розмірі 66 752,52 грн. та 70 757,67 грн. відповідно.

Таким чином, податкові зобов`язання ДП УкрДПТІтрансбуд із сплати земельного податку відкориговані у бік зменшення на загальну суму 137510,19 грн., що підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року по справі 3804/7519/17, яким у задоволенні позову про стягнення земельного податку за 2017 рік відмовлено у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що помилкове декларування платником грошових зобов`язань із земельного податку не породжує у підприємства обов`язку з їх сплати, оскільки таке декларування не є самостійним юридичним фактом, з якими закон пов`язує безумовне виникнення у платника податкового обов`язку. Обов`язковим елементом податкових правовідносин є, зокрема: об`єкт оподаткування, за відсутності якого обов`язок зі сплати податку не виникає.

Таким чином, відсутність у даних правовідносинах об`єкту справляння земельного податку (тобто земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні відповідача) виключає обов`язок підприємства з декларування та сплати земельного податку.

З врахуванням викладеного, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністартивного суду від 03 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник