Постанова

від 09.09.2019 по справі 520/385/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 р. Справа № 520/385/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Старостіна О. Ю .

представника відповідача Виноградов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019, суддя Панов М.М., майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.03.19 по справі № 520/385/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор"

до Головного управління ДФС у Харківській області третя особа: Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" (далі - позивач, ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), третя особа: Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл., в якому просило суд визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській обл. по нарахуванню ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 762778,70 грн. та суми пені у розмірі 88004,41 грн.; зобов`язати ГУ ДФС у Харківській обл. додану вартість у сумі 762778,70 грн. та суми пені у розмірі 88004,41 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 задоволено адміністративний позов.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в інтегрованій картці платника, внаслідок відображення уточнюючого розрахунку за жовтень 2017 року виникла переплата у розмірі 1 258 881,00 грн. Внаслідок відображення уточнюючого розрахунку за грудень 2016 у позивача виникла недоїмка у розмірі 1 514 034,00 грн., після чого і недоїмка, і переплата обліковувалися в ІКП паралельно. З огляду на специфіку адміністрування та сплати податку на додану вартість, сума переплати, яка обліковується у платників не може бути направлена в рахунок сплати поточних зобов`язань, оскільки таку переплату не віднесено законодавцем до джерел погашення податкових зобов`язань з ПДВ, які регламентовано п. 200-1.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Керуючись п. 87.9 ст. 87 ПК України, з огляду на наявність станом на 23.11.2017 недоїмки з податку на додану вартість у розмірі 1 559 455,00 грн., контролюючим органом здійснювалось зарахування коштів, що надходили від позивача, в рахунок погашення боргу відповідно до черговості його виникнення з нарахуванням штрафів, передбачених ст. 126 ПК України, та пені, відповідно до п. 129.1.3 ст. 129 ПК України. Відповідач зазначив про відсутність законодавчо визначеного обов`язку у контролюючого органу вносити уточнюючі розрахунки зобов`язань, які було подано в один день, відповідно до погодинної черговості. Крім того, відповідач послався на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом прийнято до уваги докази, які відсутні у матеріалах справи, зокрема, суд зазначив про відсутність у підприємства заборгованості протягом 2018 року, проте будь-яких доказів на підтвердження зазначеного в матеріалах справи немає. Відсутній витяг з електронного кабінету станом на 20.10.2018, докази участі позивача у тендерах та перемоги у них, довідка від 30.09.2018, квитанція № 2 від 23.11.2018

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження у справі № 520/385/19.

Ухвалою колегії суддів від 12.07.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

20 серпня 2019 року на адресу суду від відповідача по справі надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив про те, що ГУ ДФС у Харківській обл. було внесено коригування до інтегрованої картки платника ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор", а саме відображено уточнюючі розрахунки зобов`язань з податку на додану вартість, які було подано позивачем 23.11.2017, відповідно до хронології їх подання до контролюючого органу. Внаслідок внесення зазначених коригувань, в інтегрованій картці платника було перераховано всі подальші показники, та станом на 30.07.2019 борг з податку на додану вартість відсутній. Проте відповідач вважає, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права - зобов`язання контролюючого органу скасувати нараховану суму боргу з ПДВ у розмірі 762 778,70 грн. та суми пені у розмірі 88004,41 грн., оскілки належним способом захисту є зобов`язання контролюючого органу провести коригування в інтегрованій картці платника.

Позивачем по справі надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначив, що позиція відповідача, щодо виникнення суми податкового боргу у підприємства протягом 2017-2018 року є неправдивою, що вбачається з довідок про відсутність будь-якої заборгованості на 2018 рік. Крім того, відповідачем не надано розрахунку, який би дав змогу зрозуміти обгрунтованість зазначеної суми недоїмки.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 задоволено клопотання представника позивача по справі та продовжено розгляд справи на 15 днів.

09 вересня 2019 року на адресу суду позивач направив додаткові пояснення у справі, в яких, посилаючись на ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначив про те, що оскільки контролюючий орган не зміг пояснити підстави нарахування спірних сум, відтак і законність своїх дій - позовна вимога про зобов`язання скасувати неправомірно нараховані суми є обгрунтованою та такою, що забезпечить поновлення порушених прав підприємства.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" перебуває на податковому обліку у Східній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській обл. З 01.12.2011 дане підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним витягом з реєстру платників ПДВ.

23 листопада 2017 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, яким збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 9 - рядок 17 декларації) у розмірі 1 514 034,00 грн. та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2017 року, за результатами якого задекларовано суму від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації) у розмірі 1 258 881,00 грн.

У зв`язку з нарахуванням ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" боргу із податку на додану вартість у розмірі 437876,10 грн., позивач звернувся до ГУ ДФС у Харківській обл. із листом №07/11-18 від 07.11.2018, у якому просив пояснити походження суми заборгованості із податку па додану вартість у розмірі 762778,70 грн. (в тому числі пеня 88004,41 грн.), яка з`явилася у особистому електронному кабінеті ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" на дату 30.10.2018 та скасувати нараховану суму боргу.

Листом №50971/10/20- 40-17-02-12 від 06.12.2018 ГУ ДФС у Харківській обл. зазначило, що станом на 06.12.2018 за результатами аналізу даних в інтегрованій картці платника податків фахівцями моніторингу управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем, а також фахівцями управління податків і зборів юридичних осіб по ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" з податку на додану вартість за 2017 та 2018 роки невідповідності даних в інтегрованій картці платника податків чинному законодавству не встановлено.

Не погодившись із нарахуванням ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 762778,70 грн. та суми пені у розмірі 88004,41 грн., підприємство оскаржило такі дії контролюючого органу до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.

За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

Структура податкового боргу складається із грошових зобов`язань, штрафних санкцій і пені.

Згідно з п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Згідно довідки ГУ ДФС у Харківській обл., наданої ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор", у підприємства станом на 21.09.2018 немає заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів.

Разом з тим, згідно письмових доказів у справі, спірна сума податкового боргу позивача обчислена контролюючим органом за 2017 рік та нараховано штрафні санкції у зв`язку з не погашенням цього боргу протягом 2017-2018 років.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено, що у позивача станом на 23.11.2017 рахувався податковий борг у розмірі 1 559 455,00 грн. Оскільки граничним терміном сплати податкових зобов`язань за грудень 2016 року є 31.01.2017, а виправлення помилки у декларації було здійснено 23.11.2017, то за цей період також було нараховано пеню у розмірі 160 570,56 грн. Керуючись п. 87.9 ст. 87 ПК України контролюючим органом здійснювалось зарахування коштів, що надходили від позивача, в рахунок погашення боргу відповідно до черговості його виникнення. Протягом всього 2018 року у позивача постійно існувала недоїмка, яка виникла внаслідок подання уточнюючого розрахунку за грудень 2016 року, фактична сплата якої відбулася 13.09.2018, після чого недоїмка продовжувала погашатись відповідно до черговості її виникнення з нарахуванням пені та штрафних санкцій. Станом на 31.01.2019 сума заборгованості склала 609 012,12 грн., з яких основний платіж - 514 774,29 грн. та пеня у розмірі 94 237,83 грн.

З кінця 2017 року, відповідно до інтегрованих карток платника, у позивача обліковується переплата, станом на 01.01.2018 у розмірі 1 098 410,44 грн., яка виникла внаслідок подання 23.11.2017 уточнюючого розрахунку за жовтень 2017 року. Оскільки на момент подання вищезазначеного уточнюючого розрахунку у позивача був відсутній податковий борг, сума у розмірі 1 258 881,00 грн. була відображена в ІКП як переплата. Станом на 31.01.2019 сума переплати складає 463 865,00 грн.

Досліджуючи письмові докази у справі, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність відображення контролюючим органом суми у розмірі 1 258 881,00 грн. в ІКП як переплати, з огляду на те, що на цей час у підприємства вже виникла недоїмка згідно поданого 23.11.2017 уточнюючого розрахунку за грудень 2016 року, яким збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 1 514 034,00 грн..

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з поданням позивачем 23.11.2018 двох уточнюючих розрахунків за грудень 2016 року та жовтень 2017 року, податковим органом помилково не віднесена в рахунок погашення наявного податкового боргу задекларована позивачем сума від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 258 881,00 грн., на підставі виправлення самостійно виявлених помилок за жовтень 2017 року.

Зважаючи на встановлення під час судового розгляду протиправного нарахування відповідачем ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 762 778,70 грн. та суми пені у розмірі 88 004,41 грн., посилання в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права - зобов`язання контролюючого органу скасувати нараховану суму боргу з ПДВ у розмірі 762 778,70 грн. та суми пені у розмірі 88 004,41 грн., оскільки належним способом захисту є зобов`язання контролюючого органу провести коригування в інтегрованій картці платника, колегія суддів, з урахуванням приписів ст. 5 КАС України, вважає необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуальних норм права, у зв`язку з тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції керувався доказами, відсутніми в матеріалах справи, колегія суддів, з огляду на встановлені обставини у справі, вважає такими, що не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені апелянтом аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 по справі № 520/385/19 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 19.09.2019