Постанова

від 16.09.2019 по справі 910/13232/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа№ 910/13232/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Чіняєва О.М., ордер №1004171 від 10.09.2019;

від відповідача - не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі №910/13232/18 (суддя Баранов Д.О., повний текст складено - 25.04.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вето до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна про стягнення 70 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вето звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна про стягнення коштів у розмірі 70 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника позивача, згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2017 по цивільній справі №199/6848/16-ц, позивачем було виплачено потерпілій в ДТП особі моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн. Враховуючи наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/6280661), страховиком за яким є відповідач, позивач звернувся з позовом до останнього про відшкодування виплаченої суми моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі №910/13232/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю Вето задоволено; стягнуто з публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вето грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскільки позивачем як безпосереднім завдавачем шкоди було виплачено на користь потерпілої особи грошові кошти у сумі 70 000,00 грн. (шкода, заподіяна життю і здоров`ю) та водночас цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована відповідачем на підставі полісу АІ/6280661 (страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100 000,00 грн.), відтак, вимоги позивача як страхувальника, який безпосередньо відшкодував шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, до свого страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності про відшкодування коштів, виплачених позивачем потерпілому (70 000,00 грн.) у розмірах та обсязі, встановленими полісом АІ/6280661, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом було порушено вимоги ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Так, вказаною нормою встановлено, що розмір моральної шкоди, який сплачується страховиком, обмежується 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи, що страховик вже виплатив вказаний розмір моральної шкоди потерпілому (у сумі 502,24 грн.), відтак на думку апелянта, суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, так як не є потерпілою особою, та підстави для компенсації відповідачем виплаченої позивачем моральної шкоди відсутні. Також, за доводами апелянта, особою, до якої може перейти право вимоги до боржника (ПАТ СК Країна ) у спірних правовідносинах, є не ТОВ Вето , а ТОВ Конром , оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ/6280661) укладався між ТОВ Конром та ПАТ СК Країна .

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач правом на участь свого представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання призначеного на 16.09.2019 був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до полісу АІ/6280661 (договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1 , (товариства з обмеженою відповідальністю Конром ) була застрахована публічним акціонерним товариством Страхова компанія Країна ; строк дії договору встановлений з 02.10.2014 по 01.10.2015 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Між ОСОБА_1 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Вето (орендар) 11.08.2015 було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування транспортний засіб - Renault, державний номер НОМЕР_1 , що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.07.2015.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю Вето набуло прав страхувальника за полісом АІ/6280661.

ОСОБА_2 19 серпня 2015 року, приблизно о 05 год. 15 хв., керуючи на підставі трудового договору з ТОВ Вето технічно справним автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_1 , рухався на другій смузі проїжджої частини пр. Газети ім. Правда (перейменовано на пр. Слобожанський) зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту у м. Дніпропетровську (перейменовано в м. Дніпро).

Під час руху ОСОБА_2 , рухаючись напроти ресторану швидкого харчування МакДональдс по пр. ім. Газети Правда , 1а та, перебуваючи в зоні дорожньої розмітки Нерегульований пішохідний перехід , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху шляхом виконання маневру повороту ліворуч та не зупиняючись виїхав по пішохідному переходу на центральну проїжджу частину пр. ім. Газети Правда , не надавши перевагу у русі технічно справному автомобілю Део Ланос, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у суміжній четвертій смузі ліворуч за розділовим забором по головній дорозі зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту, створивши йому небезпеку у русі.

В подальшому, в ході руху водій автомобіля Део Ланос, державний номер НОМЕР_3 , виявивши на смузі свого руху автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1 , який рухався з права на ліво відносно його руху на вказаній ділянці дороги, не маючи технічної можливості зупинитися та уникнути зіткнення з автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в умовах аварійної обстановки, з метою уникнення зіткнення транспортних засобів, здійснив маневр повороту ліворуч, у результаті чого на мокрому дорожньому покритті у стані заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де поблизу автозаправної станції Авіас по пр. ім. Газети Правда (перейменовано в пр. Слобожанський), 1б у м. Дніпропетровську (перейменовано в м. Дніпро) відбулося зіткнення лівою бічною частиною автомобіля Део Ланос, державний номер НОМЕР_3 , з автомобілем Дайхатсу, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався зі сторони Центрального мосту у напрямку вул. Спортивної.

Своїми діями водій автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.7(г) Правил дорожнього руху України.

Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної події, у результаті якої водій автомобіля Део Ланос, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми грудної клітини та черева, а саме: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломів 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легень та підшкірної емфіземи м`яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, верхні кінцівки та передню черевну стінку, закритої тупої травми черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розриву селезінки у її ніжки (спленектомія), забій лівої нирки, позачеревної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині).

Зазначені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми грудної клітини та черева спричиненні від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими були виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної події та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вищезазначені обставини встановлені вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2016 у справі №199/8382/15-к, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017.

Крім того, вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2016 у справі №199/8382/15-к, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 (водій автомобіля Део Ланос, державний номер НОМЕР_3 ) звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна витрат на придбання ліків в сумі 13 588,00 грн., моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.; витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 28 296,00 грн. та з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 45 000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2016 у справі №199/5948/16-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017, позов ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10 044,89 грн.; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502,24 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Вето про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.11.2017, позов ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Вето моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного судового рішення, 15.02.2018 ним було сплачено на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, товариство з обмеженою відповідальністю Вето звернулось до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна з листом про відшкодування грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., сплачених на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц, у межах ліміту страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/6280661).

Разом з тим, відповідач листом №5580 від 19.06.2018 відмовив у відшкодуванні позивачу грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., оскільки заявлені вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює відносини в даній сфері господарської діяльності.

У зв`язку з тим, що страховик відмовився відшкодовувати моральну шкоду, виплачену товариством з обмеженою відповідальністю Вето потерпілому, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України Про страхування визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , обов`язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч.ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.

Як вже вище зазначалось, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2016 у справі №199/5948/16-ц з публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна на користь ОСОБА_3 було стягнуто відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10 044,89 грн. та грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502,24 грн.

Разом з тим, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц було стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Вето на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача коштів у відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн., виплачених позивачем потерпілому.

Згідно полісу АІ/6280661 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, моральна шкода відноситься до шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судом у справі №199/5948/16-ц було стягнуто зі страховика шкоду, заподіяну життю і здоров`ю в загальному розмірі 10 547,13 грн. (витрати на лікування та моральну шкоду).

При цьому, згідно полісу АІ/6280661 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000,00 грн. (мінус 500 грн. франшизи).

Відтак, сума моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн., стягнута з позивача рішенням суду у справі №199/6848/16-ц, та згодом виплачена ним потерпілій особі, входить в межі ліміту відповідальності встановленого полісом АІ/6280661.

Метою договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є відшкодування страховиком на користь потерпілої особи завданих винуватцем ДТП збитків (шкоди) у межах суми страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Вето та стягнення з публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна здійсненої позивачем виплати на користь потерпілої особи моральної шкоди у сумі 70 000,00 грн.

Разом з тим, апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом було порушено вимоги ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Так, вказаною нормою встановлено, що розмір моральної шкоди, який сплачується страховиком, обмежується 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи, що страховик вже виплатив вказаний розмір моральної шкоди потерпілому (у сумі 502,24 грн.), відтак на думку апелянта, суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн.

Наведені доводи апелянта відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що в правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачем (компенсація страховиком за полісом виплаченого безпосередньо страхувальником грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди на підставі ст. 636 Цивільного кодексу України), та враховуючи мету інституту страхування (відшкодування страховиком за полісом завданої страхувальником шкоди в межах суми страхового відшкодування), розмір страхового відшкодування відповідача не обмежується 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (відповідно до ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Стосовно тверджень апелянта про те, що особою, до якої може перейти право вимоги до боржника (ПАТ СК Країна ) у спірних правовідносинах, є не ТОВ Вето , а ТОВ Конром , оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ/6280661) укладався між ТОВ Конром та ПАТ СК Країна , слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 636 ЦК України, якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Стороною, яка уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ/6280661) є ТОВ Конром .

Разом з тим, 11.08.2015 між ТОВ Конром та ТОВ Вето було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування транспортний засіб - Renault, державний номер НОМЕР_1 , що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.07.2015.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно положень ст. 20-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Отже, на підставі договору оренди від 11.08.2015, у відповідності до п. 1.6 ст. 1 Закону, ТОВ Вето є власником транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1 , а відтак, є набувачем прав страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ/6280661).

Тому, доводи апелянта в цій частині є безпідставними, і з огляду на викладене не приймаються колегією суддів.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі №910/13232/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі №910/13232/18.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.09.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко