Постанова

від 18.09.2019 по справі 924/80/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 924/80/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Саврій В.А.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: Костюкевич Д.М. адвокат

відповідача: Пустовій А.В. адвокат

за зустрічним позовом:

позивача: Пустовій А.В. адвокат

відповідача: Костюкевич Д.М. адвокат

прокуратури: Барілов Д.В. прокурор

третьої особи: Шевченко Б.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача 915967,50 грн. неустойки у справі № 924/80/19 (головуючий суддя Смаровоз М.В., суддя Грамчук І.В., суддя Крамар С.І., м.Хмельницький, повний текст складено 18.07.2019)

за первісним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства 'Механік'

до Державного підприємства 'Науково-технічний комплекс 'Завод точної механіки'

про стягнення 15385,06 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. - 3% річних, 1831935 грн. неустойки

та за зустрічним позовом Державного підприємства 'Науково-технічний комплекс 'Завод точної механіки'

до Приватного виробничо-комерційного підприємства 'Механік'

про зобов`язання припинити нарахування неустойки

за участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізону

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Державного підприємства 'Науково-технічний комплекс 'Завод точної механіки' - Державного концерну 'Укроборонпром'

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Позивач за первісним позовом - Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік", з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в якому просить стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" - 15385,06 грн. інфляційних втрат (за серпень 2017 січень 2019), 4083,29 грн. 3% річних (за період з 20.07.2017 по 22.01.2019), 1831935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019).

2. Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з зустрічним позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" в якому просить суд зобов`язати Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік" припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року.

3. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі № 924/80/19 первісний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 15385,06 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. 3% річних, 1831935 грн. неустойки задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства Механік 14865,92 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. 3% річних, 915967,5 грн. неустойки, 27763,26 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору. У решті первісного позову відмовлено.

4. У зустрічному позові Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" про зобов`язання припинити нарахування неустойки відмовлено.

5. Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції вважає за необхідне задовольнити обґрунтовані вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 14865,92 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. 3% річних з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження погашення відповідачем 90000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем (за вересень - жовтень 2015 року) у період, за який заявлено до стягнення інфляційні втрати (за серпень 2017 року, січень 2019 року) та 3% річних (за період з 20.07.2017 по 22.01.2019), чим спростовуються заперечення відповідача та третьої особи щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення решти суми заявлених до стягнення інфляційних втрат з огляду на помилковість обрахування заявленої до стягнення суми інфляційних втрат (зокрема, враховуючи помилкове зазначення індексу інфляції за січень 2019 року).

6. Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, зважаючи при цьому, що наявні матеріали справи, у тому числі вищеозначені наведені відповідачем та третьою особою докази не засвідчують вжиття всіх залежних від боржника заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна (враховуючи при цьому також встановлені під час розгляду справи № 924/195/16 обставини, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди), суд першої інстанції вважав правомірним нарахування позивачем 1831935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019).

7. Беручи до уваги, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, зважаючи на доводи третьої особи та те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16 вже стягнуто з відповідача 1855161 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (тоді як положення п. 1.2.1 та п. 1.2.2 договору оренди №01-719/1 від 01.11.2010р. вказують на те, що загальна вартість усіх трьох оброблювальних центрів складає 474000 грн.; дана вартість визначена у результаті спільного волевиявлення обох сторін договору), оскільки однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити надмірний розмір загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 1831935 грн. до 915967,50 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 915967,50 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення підлягають задоволенню, а у решті суми неустойки відмові. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав за необхідне первісний позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 15385,06 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. 3% річних, 1831935 грн. неустойки задовольнити частково; стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства „Механік" 14865,92 грн. інфляційних втрат, 4083,29 грн. 3% річних, 915967,5 грн. неустойки, 27763,26 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору; у решті вимог по первісному позову відмовлено.

8. З приводу зустрічного позову Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" про зобов`язання припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року суд першої інстанції відзначив наступне.

9. З огляду на те, що законом та договором не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як зобов`язання припинити нарахування неустойки, вимога, викладена у зустрічному позові є безпідставною.

10. Крім того, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини при розгляді первісного позову, а також під час розгляду справи № 924/195/16 позивачем було нараховано 1855161 грн. неустойки за період з 01 листопада 2015 року по 19 липня 2017 року суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність такого нарахування, незалежно від змісту доводів учасників процесу, вимога про зобов`язання припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року не підлягає задоволенню.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

11. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови судом в первісному позові щодо стягнення з відповідача 915967,50 грн. неустойки та постановити у наведеній частині нове судове рішення про задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 831 935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення у повному обсязі.

12. Вважає, що відмовивши в первісному позові в частині стягнення заявленої суми неустойки шляхом її зменшення на 50 %, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме: ст. ст. 551, 758 ЦК України, а також ст. 233 ГК України.

13. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані у даній справі норми матеріального права, а саме, ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України, які регулюють лише загальні питання, пов`язані з нарахуванням неустойки (штрафу, пені), передбаченої главою 49 ЦК (Забезпечення виконання зобов`язання) і главою 26 ГК України (Штрафні та оперативно- господарські санкції) і не поширюються на неустойку у вигляді подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення Позивачу, яка передбачена спеціальною нормою ч. 2 ст. 785 глави 58 Найм(Оренда) ЦК України і є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.

14. Ухвалою Північно-західного апеляційного Господарського суду від 09.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019. у справі № 924/80/19.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

15. На адресу суду 09.09.2019 від Державного концерна Укроборонпром надійшов відзив в якому просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі № 924/80/19 без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо- комерційного підприємства Механік без задоволення.

16. На адресу суду 17.09.2019 від Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі № 924/80/19 без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо- комерційного підприємства Механік без задоволення.

17. На адресу суду 17.09.2019 від Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року у справі № 924/80/19 без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо- комерційного підприємства Механік без задоволення.

18. В судовому засіданні 18.09.2019 адвокат Приватного виробничо-комерційного підприємства Механік підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Зазначив, що суд першої інстанції відмовивши в первісному позові в частині стягнення заявленої суми неустойки шляхом її зменшення на 50 % допустив порушення норм матеріального права, а саме: ст, ст, 551, 758 ЦК України, а також ст, 233 ГК України. Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача 915967,50 грн. неустойки та постановити у наведеній частині нове судове рішення про задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 831 935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення у повному обсязі.

19. В судовому засіданні 18.09.2019 адвокат Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві. Просить суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі № 924/80/19 без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо- комерційного підприємства Механік без задоволення. Зокрема відзначив, що при вирішенні питання про стягнення неустойки судом першої інстанції враховано, що згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 Господарського кодексу, України, відповідно до якої у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

20. В судовому засіданні 18.09.2019 адвокат Державного концерна Укроборонпром апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі № 924/80/19 законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Вимога про стягнення неустойки в 3,9 разів перевищує вартість майна (вартість майна - 474 000 грн, вимога про стягнення неустойки -1 831 935 грн). Даний факт дає підстави для зменшення неустойки. Звернув увагу суду на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16 вже стягнуто з Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки 1855161 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, а отже суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про необхідність зменшення надмірного розміру загальної суми неустойки в розмірі подвійної орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 1831935 грн. до 915967,50 грн. Окрім того, докази наявні в матеріалах справи на думку третьої особи підтверджують факт відсутності вказаного майна. Також адвокат відзначив, що обставини, які були встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/195/16 дають підстави для зменшення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.

21. В судовому засіданні 18.09.2019 прокурор Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі та надав пояснення, яким підтримав позицію представника Державного концерна Укроборонпром .

22. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

23. Заслухавши пояснення адвокатів Приватного виробничо-комерційного підприємства Механік , Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки , Державного концерна Укроборонпром та прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України в судовому засіданні 18.09.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" слід задовольнити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача 915967,50 грн. неустойки, скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

24. Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2010 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством Механік та Державним підприємством Науково-технічний комплекс Завод точної механіки був укладений договір оренди № 01-719/1. Визначене договором орендоване майно в складі трьох оброблювальних центрів було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі майна від 01 листопада 2010 року. Додатковими угодами № 1 від 01 листопада 2012 року та № 2 від 01 листопада 2014 року договір був продовжений до 01.11.2015 року, а загальна сума орендної плати за користування оброблюваними центрами за один місяць була встановлена сторонами в розмірі 45000 грн.

25. 01 листопада 2015 року строк дії договору закінчився. Відповідно до п.7.1. договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі. Однак, незважаючи на вищезазначене, після закінчення строку дії договору відповідач не повернув позивачеві орендоване за договором майно.

26. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, позов задоволено в повному обсязі, вирішено: зобов`язати державне підприємство „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" повернути приватному виробничо-комерційному підприємству „Механік за письмовим актом передачі орендоване відповідачем за договором оренди №01-719/1 від 01.11.2010р. майно, а саме: оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19324, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19325, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19326; стягнути з державного підприємства „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" на користь приватного виробничо-комерційного підприємства „Механік 90 000, 00 заборгованості з орендної плати, 21026,15 грн. інфляційних втрат, 4560,41 грн. 3% річних, 1855161,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, 36694,49 грн. витрат по оплаті судового збору.

27. Відповідно ч.4 ст. 75 ГПК України, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16, яке набрало законної сили має преюдиціальне значення і обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідач станом на сьогодні так і не виконав свого обов`язку щодо повернення позивачу орендованого майна за договором оренди № 01-719/1 від 01.11.2010 року та сплати на користь позивача стягнутої судом заборгованості за вказаним договором.

28. Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом в якому просить з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" - 15385,06 грн. інфляційних втрат (за період серпень 2017 - січень 2019), 4083,29 грн. 3% річних (за період з 20.07.2017 по 22.01.2019), 1831935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019), який не був охоплений попереднім судовим рішенням.

29. Поряд з цим, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у задоволенні зутрічного позову Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" про зобов`язання Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року, відмовлено. Рішення суду в цій частині мотивовано тим, що законом та договором не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як зобов`язання припинити нарахування неустойки, а отже вимога, викладена у зустрічному позові, є безпідставною. Крім того, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини при розгляді первісного позову, а також під час розгляду справи № 924/195/16 позивачем було нараховано 1855161 грн. неустойки за період з 01 листопада 2015 року по 19 липня 2017 року, і суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність такого нарахування, незалежно від змісту доводів учасників процесу, вимога про зобов`язання припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року не підлягає задоволенню. Рішення в цій частині учасниками справи не оспорюється.

30. Крім того, Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на підтвердження відсутності оброблювальних центрів НR-5В, інвентарні номери - 19324, 19325, 19326 долучено, зокрема, копії: постанови про закриття кримінального провадження від 10 травня 2017 року (матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 42016240310000056 від 23 травня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 358 ККУ, у якій, зокрема, відзначено, що 17.03.2017 року в ході санкціонованого огляду дільниці оброблювальних центрів, яка розміщена на території ДП НТК ЗТМ , слідчим виявлено та описано чотири оброблювальні центри моделі НR-5В, однак при огляді на вказаних оброблювальних центрах не було виявлено жодних ідентифікуючих, уточнюючих відомостей та вихідної інформації про обладнання; витягу з акту від 29.05.2017р. ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року, згідно з яким встановлено, що з вересня 2015 року акти наданих послуг щодо оброблювальних центрів не затверджувались; витягу з акту Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області від 07.12.2018 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки за період з 01.04.2017 року по 31.08.2018 року, згідно з яким проводилась інвентаризація дільниці верстатів, під час якої оброблювальних центрів (інвентарні номери - 19324, 19325, 19326) не виявлено (при цьому, 3 одиниці обладнання в обліку по підприємству не значились); акту державного виконавця від 15 лютого 2019 року, ВП № 57360499, згідно з яким при примусовому виконанні виконавчого документу про повернення оброблювальних центрів НR-5В, інвентарні номери - 19324, 19325, 19326 обладнання, зазначене в рішенні суду по справі № 924/195/16 та в наказі № 924/195/16, не виявлено як і не виявлено інвентарних номерів на трьох верстатах.

31. Вказані докази були предметом дослідження судом першої інстанції у справі №924/195/16 під час розгляду заяви керівника виконавчої групи - відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про встановлення порядку виконання рішення у справі №924/195/16. Тому, щодо посилання третьої особи на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2019 у справі №924/195/16, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, як на доказ відсутності майна, колегія суддів відзначає. Згідно наявних в матеріалах виконавчого провадження пояснень свідків три оброблювальні центри, які були орендовані ДП НТК "Завод точної механіки" у ПВКП "Механік" згідно договору оренди №01-719/1 від 01.11.2010, були розміщені в цеху (дільниця верстатів) заводу. Фактичне розміщення орендованих оброблювальних центрів HR-5B 19324, 19325, 19326 повністю відповідає наявній в матеріалах виконавчого провадження схемі. Наявність у ДП НТК "Завод точної механіки" оброблювальних центрів, які за ним не обліковуються підтверджується наявним в матеріалах виконавчого провадження витягом із аудиторського звіту за результатами фінансового аудиту діяльності державного підприємства НТК Завод точної механіки за період з 01.04.2017 по 31.08.2018, складений управлінням західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області 07.12.2018р. за №22-08/12, яким встановлено, що проведеною інвентаризацією в дільниці верстатів з програмним керуванням виявлено в наявності обладнання в кількості 5-ти одиниць. На двох із 5-ти одиниць вищезазначеного обладнання є інвентарні номери: 566 та 594, на 3-ох одиницях обладнання інвентарні номери відсутні. Аудиторським дослідженням руху основних засобів по підприємству встановлено, що обладнання в кількості 3-ох одиниць на дату початку періоду, який підлягав дослідженню, в обліку не значилися.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Інвентарний номер - це номер, який використовується для ведення аналітичного обліку, організації контролю за наявністю та станом майнових цінностей, основних засобів. Кожному інвентарному об`єктові надається відповідний номер, що закріплюється за об`єктом на весь час його експлуатації.

У відповідності до п. 8 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" від 30.09.2003 р. №561 для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. Інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів). Проаналізувавши заяву державного виконавця та заслухавши доводи представників позивача та відділу ДВС, суд у справі №924/195/16 прийшов до висновку, що заявник звертаючись до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду, фактично просить змінити рішення суду, а не порядок його виконання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд в у справі 924/195/16 дійшов висновку що наявність або відсутність інвентарних номерів на оброблювальних центрах не може вплинути та бути перешкодою державному виконавцю для примусового виконання судового рішення у справі №924/195/16, у випадку якщо останнім, з урахуванням усіх матеріалів виконавчого провадження та вчинених виконавчих дій встановлено, що дані оброблювальні центри (які не містять інвентарних номерів) належать ПВКП "Механік" і саме ці центри були передані ДП НТК "Завод точної механіки" за договором оренди №01-719/1 від 01.11.2010.

32. Як вбачається з апеляційної скарги, спірним є питання щодо зменшення судом першої інстанції розміру загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 1831935 грн. до 915967,50 грн.

33. Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо зменшення судом першої інстанції розміру загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, вказав на те, що сторонами у пункті 7.1 договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом п`яти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі. Згідно з пунктом 7.2 договору майно повинно бути передано орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

34. Судом першої інстанції з`ясовано, що відповідач за первісним позовом звертає увагу на те, що той факт, що оброблювальні центри з визначеними інвентарними номерами в період, за який позивачем нарахована неустойка, не знаходяться на Державному підприємстві "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", підтверджується: постановою про закриття кримінального провадження від 10 травня 2017 року, внесеного до ЄРДР № 42016240310000056 від 23 травня 2016 року; актами ревізій, проведених Західним офісом Держаудитслужби фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Науково-технічний комплекс Завод точної механіки за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року та за період з 01.04.2017 року по 31.08.2018 року; актом державного виконавця в межах ВП 57360499 15.02.2019 року, яким встановлено відсутність майна, яке підлягає поверненню ПВ-КП Механік .

35. Однак, враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

36. Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, зважаючи при цьому, що наявні матеріали справи, у тому числі наведені відповідачем та третьою особою докази не засвідчують вжиття всіх залежних від боржника заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна (враховуючи при цьому також встановлені під час розгляду справи № 924/195/16 обставини, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди), суд першої інстанції вважав правомірним нарахування позивачем 1831935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019).

37. При цьому, судом першої інстанції відзначено безпідставність тверджень відповідача та третьої особи про те, що стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення за період, більший ніж 6 місяців, суперечить положенню ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки під час розгляду справи № 924/195/16 позивачем було нараховано 1855161 грн. неустойки за період з 01.11.2015 року по 19.07.2017 року та суд дійшов висновку про правомірність такого нарахування (за період, що значно перевищує 6 місяців, з чим погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій).

38. Разом з тим, третьою особою наголошено на тому, що вимога про стягнення неустойки в 3,9 разів перевищує вартість майна (вартість майна - 474000 грн., вимога про стягнення неустойки 1831935 грн.). Даний факт, враховуючи зміст ст. 785 ЦК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дає підстави для зменшення неустойки, вважає третя особа. Положення п. 1.2.1 та п. 1.2.2 договору оренди №01-719/1 від 01.11.2010р. вказують на те, що вартість трьох оброблювальних центрів складає 474000 грн. Водночас, позивач вимагає стягнути неустойку в розмірі, яка в 3,9 разів перевищує вартість трьох оброблювальних центрів. На момент розгляду даного спору, Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" уже сплатило неустойку в розмірі 1855161 грн., що майже в 4 рази перевищує вартість майна. Загальна сума неустойки (уже стягнута і нова вимога), яку Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік" вимагає стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" майже у 8 разів перевищує вартість майна. Тобто, сума неустойки (уже стягнута і нова вимога) за 3 оброблювальні центри загалом складає вартість 24 оброблювальних центрів. Третьою особою відзначено, що наведені факти вказують на об`єктивну наявність передумов для зменшення неустойки на підставі законодавства України.

39. Беручи до уваги вищенаведені приписи частин 1, 2, 3 статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, зважаючи на доводи третьої особи та те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16 вже стягнуто з відповідача 1855161 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (тоді як положення п. 1.2.1 та п. 1.2.2 договору оренди №01-719/1 від 01.11.2010 вказують на те, що загальна вартість усіх трьох оброблювальних центрів складає 474000 грн.; дана вартість визначена у результаті спільного волевиявлення обох сторін договору), оскільки однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити надмірний розмір загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 1831935 грн. до 915967,50 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 915967,50 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення підлягають задоволенню, а у решті суми неустойки відмові.

40. Однак, колегією суддів встановлено, що висновки Господарського суду Хмельницької області щодо зменшення розміру загальної суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 1831935 грн. до 915967,50 грн. не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

41. 01 листопада 2010 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством Механік та Державним підприємством Науково-технічний комплекс Завод точної механіки був укладений договір оренди № 01-719/1. Визначене договором орендоване майно в складі трьох оброблювальних центрів було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі майна від 01 листопада 2010 року. Додатковими угодами № 1 від 01 листопада 2012 року та № 2 від 01 листопада 2014 року договір був продовжений до 01.11.2015 року, а загальна сума орендної плати за користування оброблюваними центрами за один місяць була встановлена сторонами в розмірі 45000 грн. 01 листопада 2015 року строк дії договору закінчився.

42. Відповідно до п.7.1. договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі.

43. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, позов задоволено в повному обсязі, вирішено: зобов`язати Державне підприємство „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" повернути Приватному виробничо-комерційному підприємству „Механік за письмовим актом передачі орендоване відповідачем за договором оренди №01-719/1 від 01.11.2010р. майно, а саме: оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19324, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19325, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19326; стягнути з Державного підприємства „Науково-технічний комплекс Завод точної механіки на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства Механік 90 000, 00 заборгованості з орендної плати, 21026,15 грн. інфляційних втрат, 4560,41 грн. 3% річних, 1855161,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, 36694,49 грн. витрат по оплаті судового збору.

44. Разом з тим, Державне підприємства „Науково-технічний комплекс Завод точної механіки станом на сьогодні так і не виконав свого обов`язку щодо повернення позивачу орендованого майна за договором оренди № 01-719/1 від 01.11.2010.

45. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

46. Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

47. Частиною 2 статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

48. На час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять доказів повернення трьох оброблювальних центрів відповідачем позивачу за первісним позовом.

49. Згідно п. 8.1 договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством.

50. Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

51. Враховуючи вищевикладене та положення статті 785 ЦК України, Приватне виробничо-комерційного підприємство Механік просить суд стягнути з Державного підприємства „Науково-технічний комплекс Завод точної механіки 1 831 935 грн. неустойки за період з 20.07.2017 по 31.03.2019 включно.

52. Разом з тим, вимогами ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

53. Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

54. Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення дійшов висновку, що оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, зважаючи при цьому, що наявні матеріали справи, у тому числі наведені відповідачем та третьою особою докази не засвідчують вжиття всіх залежних від боржника заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна (враховуючи при цьому також встановлені під час розгляду справи № 924/195/16 обставини, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди), то правомірним є нарахування позивачем 1831935 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019).

55. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем та третьою особою докази не засвідчують вжиття всіх залежних від боржника заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна враховуючи при цьому також встановлені під час розгляду справи № 924/195/16 обставини, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди.

56. Отже, неповернення майна оренди після закінчення договору оренди є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, а саме неустойки у розмірі подвійної орендної плати, яка є спеціальною мірою відповідальності наймача орендованого майна і застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.

57. Таким чином, встановивши вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неповернення майна з орендного користування є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

58. Разом з цим суд першої інстанції посилаючись на приписи частин 1, 2, 3 статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір суми неустойки передбаченої ст. 785 ЦК України на 50%, тобто з 1 831 935 грн. до 915967,50 грн. не прийнявши до уваги те, що передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України.

59. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16, від 17.12.2018 у справі №906/1037/16.

60. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

61. Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

62. Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

63. Аналіз правових норм, зокрема, ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штрафні санкції та неустойка у розмірі подвійної орендної плати є різними правовими інститутами.

64. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розмір неустойки визначеної

в частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України зменшенню не підлягає, так як не є штрафною санкцією в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України.

65. Разом з тим, посилання Державного концерна Укроборонпром про те, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, мав право зменшити розмір неустойки передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, оскільки її розмір значно перевищує вартість орендованого майна , відхиляється судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

66. Оскільки неустойка заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України (ст. 230 ГК України), відповідно до якої застосовуються приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, а тому до неустойки у розмірі подвійної орендної плати передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України приписи ч.3 ст 551 ЦК України (штрафу та пені), ст. 233 ГК України, щодо зменшення не застосовуються.

79. Дана правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17.

80. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1831935 грн. неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України заявлені обґрунтовано, а тому підлягають задоволенні в повному обсязі.

81. Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

82. За таких обставин, апеляційна скарга Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача 915967,50 грн. неустойки у справі № 924/80/19 підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

83. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відшкодовуються за рахунок відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс 'Завод точної механіки" 915967,50 грн. неустойки у справі №924/80/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 у справі №924/80/19 в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з Державного підприємства 'Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 915967,50 грн. неустои?ки, скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Первісний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 15385,06 грн. інфляційних втрат; 4083,29 грн. 3% річних; 1831935,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Годованця, буд. 28, ідентифікаційний код 23831376) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, буд. 2, корпус 9, ідентифікаційний код 22769037) 14865,92 грн. інфляційних втрат; 4083,29 грн. 3% річних; 1 831 935,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення; 27763,26 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У зустрічному позові державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" про зобов`язання припинити нарахування неустойки, відмовити."

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Годованця, буд. 28, ідентифікаційний код 23831376) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства „Механік" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, буд. 2, корпус 9, ідентифікаційний код 22769037) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 20609,27 грн.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.

6. Справу №924/80/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділуIV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2019 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Олексюк Г.Є.