Постанова

від 18.09.2019 по справі 902/731/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 902/731/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року (суддя - Нешик О.С.) в справі № 902/731/17

час та місце ухвалення: 21 грудня 2018 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:27 год; повний текст рішення складено 4 січня 2019 року

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача -

ПАТ "Комерційний банк" Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки початковою вартістю 33194100 грн в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 135 893 013,70 грн за кредитним договором

за участю представників сторін:

від Позивача - Смолій Я.В.;

від Відповідача - Скриннікова Н.С.; Адамович Є.В.;

від Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Національний Банк України (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кристал (надалі - Відповідач) про:

· звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 червня 2014 року, який укладений між Позивачем та Відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрований в реєстрі за №739 на наступне нерухоме майно: єдиний майновий комплекс будівель та споруд цукрового заводу, загальною площею 23019,5 кв.м, що розташований за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, смтБраїлів, вул.Заводська, будинок 7), яке належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 25 червня 2014 року;

· встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 33 194 100 грн.

В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на те, що 26 червня 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О.О. та зареєстрований в реєстрі за №740. Позивач вказує, що згідно до пункту 14.8.1 договору іпотеки Позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом підтверджується, що Публічним акціонерним товариством "КБ "Фінансова ініціатива" зобов`язання за кредитним договором не було виконано, і заборгованість за кредитним договором становила 2 135 893 013 грн. 70 коп (заборгованість за кредитом - 2 000 000 000 грн; заборгованість за процентами 135 863 013 грн 70 коп; штраф 30000 грн). Позивачем на адресу Відповідача були направлені повідомлення-вимоги: № 18-0013/25269 від 5 квітня 2017 року, №18-0013/25264 від 5 квітня 2017 року про сплату заборгованості за кредитним договором, які залишені без задоволення. Зважаючи на існування даної заборгованості Позивач звернувся з позовом до Відповідача як майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, ухвалою суду від 1 серпня 2017 року судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Фінансова ініціатива (надалі - Третя особа; том 1, а.с. 2).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року позовні вимоги Позивача були задоволенні.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що факт наявності у Третьої особи заборгованості перед Позивачем за кредитним договором №12/09/5 від 13 травня 2014 року, ані самою Третьою особою, ані Відповідачем не спростований. Зазначене надає Позивачу як іпотекодержателю право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання Третьою особою умов вищевказаного кредитного договору, за власним вибором як в судовому, так і позасудовому порядку. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки станом на момент звернення до суду з позовом ні Третя особа ні Відповідач кредитний борг не сплатили, Позивач, як іпотекодержатель, набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений умовами іпотечного договору від 26 червня 2014 року, для задоволення своїх вимог за кредитним договором № 12/9/5 від 13 травня 2014 року, що визначаються на момент їх фактичного задоволення з вартості заставленого майна.

Разом з тим, відносно заперечень та доводів Позивача щодо зазначення визначеної договірними сторонами вартості предмету іпотеки, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідно до пункту 5.1 договору іпотеки від 26 червня 2014 року, сторонами на підставі висновку про вартість об`єкту оцінки станом на 25 червня 2014 року, погоджено вартість предмету іпотеки в розмірі 364 679 422 грн.

Таке визначення ціни, на переконання суду першої інстанції, суперечить наданому Позивачем разом із позовом звіту про оцінку нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу цукрового заводу, загальною площею 23019,5 кв.м, здійснений на замовлення Позивача, відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року, орієнтовна вартість предмету іпотеки складає - 33194100 грн, що на 331 485 322 грн менше за ціну, що була узгоджена сторонами в договорі іпотеки.

Враховуючи величезну суперечливість та розходження у визначенні ціни в іпотечному договорі та у Звіті предмету іпотеки, яку не можна пояснити допустимою похибкою при визначенні вартості спірного об`єкта різними суб`єктами оцінювання, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що з метою запобігання порушенням правам та інтересам сторін, було зазначено ринкову (дійсну) вартість предмета іпотеки за іпотечним договором від 26 червня 2014 року, яка встановлена висновком судового експерта, та вказує, що це узгоджується з приписом статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (том 4, а.с. 180-189).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що апелянт не погоджується із зазначеною в рішенні суду початковою ціною продажу предмету іпотеки, а також не погоджується із сумую судового збору яку присуджено до стягнення згідно рішення місцевого господарського суду з огляду на те, що даний спір відноситься до спору саме немайнового характеру, а не майнового, як зазначено у рішенні Господарського суду Вінницької області.

Окрім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі висвітлив свою позицію щодо судового рішення в частині вартості предмету іпотеки. зазначає, що ціна вказана експертом в судовому висновку є значно меншою, ніж зазначена в Договорі іпотеки та зазначена оціночна вартість в наданому Відповідачем звіті про оцінку майна. Дане на переконання апелянта свідчить про необ`єктивність експерта та його упередженість в даній справі, а саме не вирішення місцевим господарським судом спору про дійсну вартість іпотечного майна, а саме не вирішення суддею питання передбаченого пунктами 1,2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року та запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року було призначено справу № 902/731/17 до розгляду на 12 квітня 2019 року об 14:30 год.

Відповідачем через відділ канцелярії та документообігу суду 4 лютого 2019 року було подано клопотання про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/348/19. У разі ж відмови в зупиненні провадження по справі, Відповідач просив суд відкласти розгляд справи в зв`язку із відрядженням представника Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2019 року було зупинено провадження за клопотанням Відповідача, з підстав вказаних у даній ухвалі.

6 травня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшла касаційна скарга на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2019 року про зупинення провадження по справі №902/731/17.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 липня 2019 року касаційну скаргу Національного банку України - задоволено. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2019 року у справі № 902/731/17 скасовано. Справу № 902/731/17 передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 серпня 2019 року було поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 18 вересня 2019 року об 14:00 хв.

29 серпня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Позивача щодо розгляду справи в режимі відеоконференції .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання Позивача було задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції у залі судових засідань № 2 та приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду.

18 вересня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, з підстав, зазначених у даному клопотанні.

В судовому засіданні від 18 вересня 2019 року було заслухано думку представників Відповідача з приводу поданого клопотання, котрі підтримали його та просили суд відкласти розгляд даної справи не зважаючи на закінчення строків розгляду такої справи.

В судовому засіданні від 18 вересня 2019 року було заслухано думку Позивача, котрий заперечує проти його задоволення, пояснюючи це тим, що таке клопотання свідомо спрямоване на затягування строків розгляду даної справи.

Заслухавши думку учасників справи, з приводу заявленого Відповідачем клопотання, дослідивши зміст та підстави, зазначені в клопотанні про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки : по-перше , справа на яку посилається Відповідач за №917/150/18 (котра на його думку має важлива значення для вирішення даної справи) стосується зовсім інших юридичних осіб, а визнання Позивача як кредитора по іпотечних договорах, в забезпечення виконання кредитного договору, котрий розглядається й по справі № 902/731/17, не є підставою для відкладення розгляду справи з огляду на те, що результати по справі № 917/150/18 ніяким чином не можуть вплинути на рішення по даній справі, де досліджується зовсім інший іпотечний договір, та зовсім інші вимоги в тому числі й інших учасників справи; по друге , колегія суддів констатує, що зважаючи на закінчення двохмісячного строку розгляду даної апеляційної скарги, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для відкладення колегією розгляду справи на іншу дату, без порушення строку розгляду апеляційної скарги (водночас, своєчасне вирішення судових спорів в силу дії частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі) .

В судовому засіданні від 18 вересня 2019 року, яке відбулося в режимі відеоконференції, представники Відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, зауважили, що позовні вимоги Позивача можна розділити на дві вимоги одну майнового характеру, а іншу майнового, і саме звернення стягнення на предмет іпотеки є вимогою немайнового характеру, а тому суд першої інстанції не мав би брати до уваги, звіт на підставі котрого було оцінено майно Відповідача та сплачено судовий збір. Саме тому представники Відповідача просили суд рішенням місцевого господарського суду скасувати в частині стягнутого судового збору з огляду на неправильну його сплату в суді першої інстанції, а в цілому на невірне визначення вартості предмету іпотеки в цілому.

В судовому засіданні від 18 вересня 2019 року представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, зазначив, що Відповідач необгрунтовано розділяє позовні вимоги Позивача на дві вимоги, одну майнового характеру, а іншу немайнового характеру, зважаючи на те, що нормами чинного законодавства чітко визначено, що звернення стягнення на предмет заставного майна в рахунок погашення заборгованості є вимогою майнового характеру, а тому просив залишити рішення місцевогго господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників Відповідача та Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід змінити.

При цьому колегія виходила з наступного.

20 лютого 2009 року між Позивачем та Третьою особою було укладено Кредитний договір №12/09/2 (надалі - кредитний договір; том 1, а.с. 26-34).

Відповідно до умов пункту 1.1 Кредитного договору, Позивач надав Третій особі кредит на суму 200 000 000 грн на строк з 20 лютого 2009 року по 9 лютого 2010 року з оплатою 16,50 % річних.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору під забезпечення кредиту надаються, зокрема, цілісний майновий комплекс майнового поручителя Відкритого акціонерного товариства Кіровський (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Агрохолдинг Авангард ) (місцезнаходження: 27640, Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Вільне, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00852465, п/р № НОМЕР_1 в ТОВ КБ Фінансова ініціатива ).

Додатковим договором №1 від 28 травня 2014 року до Кредитного договору сторони виклали абзац 2 пункту 1.1 Кредитного договору в наступній редакції: "Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється на рівні півтори облікової ставки Національного банку України та становить 14,25% річних. Процентна ставка за кредитом протягом дії Кредитного договору не підлягає коригуванню".

Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору для нарахування процентів строк користування кредитом починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок Третьої особи закінчується в день, який передує даті повернення коштів.

Пунктом 1.4 Кредитного договору визначено, що Позивач нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Водночас, підпунктом 2.1.1 Кредитного договору передбачено, що після підписання цього Кредитного договору, Позивач повинен перерахувати на рахунок Третьої особи кошти відповідно до пункту 1.1 цього Кредитного договору.

На виконання підпункту 2.1.1 Кредитного договору Позивачем перераховано кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 7000009508 від 13 травня 2014 року (том 1, а.с. 24).

Відповідно до підпункту 2.3.2 Кредитного договору, Третя особа зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання, відповідно до умов цього Кредитного договору, в т.ч. повернути кредитору суму кредиту у терміни, визначені Кредитним договором, та проценти за користування цим кредитом.

26 червня 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено іпотечний договір, (надалі - Договір іпотеки), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О.О. та зареєстрований в реєстрі за №740 (том 1, а.с. 52-57).

Відповідно до пункту 1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги Позивача, що випливають з вищевказаного Кредитного договору та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладання цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо з повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором).

Згідно пункту 5 Договору іпотеки, в забезпечення виконання Третьою особою зобов`язань за кредитним договором, Відповідач надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності наступне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Вінницька область , Жмеринський район, смт Браїлів, вул. Заводська, буд .7, і яке складається з єдиного майнового комплексу загальною площею 23019,5 кв.м, що складається з:

адміністративного будинку, 1, загальною площею 1378,1 кв.м; продуктового цеху 2, загальною площею 3011,8 кв.м; будівлі ТЕЦ; будівлі побутових приміщень 4-х поверхова будівля ТЕЦ, 3, загальною площею 2334,2 кв.м; будівлі трансформаторної, 4, загальною площею 254,7 кв.м; будівлі насосної, 5; будівлі конденсаторного господарства, 6; будівлі головного корпусу заводу з прибудовами, 7, загальною площею 3115,4 кв.м; будівлі жомосушки, 8, загальною площею 576,1 кв.м; будівлі соломоловушки, камінеловушки, 9, загальною площею 489,0 кв.м; будівлі мазутно-насосної станції, 10, загальною площею 90,7 кв.м; будівлі побутових приміщень, 11; будівлі кормозаправники, 12, загальною площею 35,2 кв.м; будівлі комори запчастин, 13, загальною площею 224,0 кв.м; будівлі столової з прибудовами, 14, 15, 16 загальною площею 116,3 кв.м; заправки ПММ, 18, загальною площею 16,9 кв.м; будівлі сторожової будки, 19, загальною площею 9,6 кв.м; будівлі вантажної прохідної, 20, загальною площею 4,9 кв.м; будівлі сировинної лабораторії з прибудовами, 21, 22, 23, загальною площею 207,6 кв.м; будівлі комори інвентарю, 24, загальною площею 53,3 кв.м; будівлі залізничної будки, 25, загальною площею 52,6 кв.м; будівлі ремонтно-столярної майстерні, 26, 27, загальною площею 115,5 кв.м; контрольно-пропускний пункт 28, 29, загальною площею 6,3 кв.м; будівлі ферм і складу зберігання гербіцидів, 30, 31, загальною площею 580,9 кв.м; будівлі вагової №1, 32, загальною площею 144,7 кв.м; будівлі вагової №№ 2, 33, загальною площею 39,3 кв.м; будівлі вагової, 34, загальна площа 46,1 кв.м; будівлі вагової №№ 4, 35, загальна площа 40,5 кв.м; конюшні з прибудовами, 36, 37, загальною площею 186,1 кв.м; павільйону ПК29 (магазин), 38, загальною площею 124,8 кв.м; будівлі старої контори (ПП), 39, 40, 41, загальною площею 364,6 кв.м; будівлі майстерні, 42, 43, 44, 45, 46, 47, загальною площею 565,7 кв.м; будівлі пожежного депо з прибудовами, 48, 49, загальною площею 366,7 кв.м; будівлі столярної майстерні та насіннєвого складу, 50, 51, загальною площею 498,9 кв.м; павільйону ПК 29 (столова), 52, загальною площею 149,6 кв.м; будівлі центральної прохідної, 53, загальною площею 151,3 кв.м; будівлі матеріального складу, 54, загальною площею 1076,2 кв.м; склад цукру 3 секції, 55, загальною площею 1753,9 кв.м; склад цукру 5 секції, склад мішкотари, 56, 56а, загальною площею 2398,8 кв.м; будівлі складу сухого жому, комора інвентарю, 57, 58, загальною площею 536,6 кв.м; будівлі охоронників складів, 61, загальною площею 15,0 кв.м; будівлі майстерні А ТЦ, 62, загальна площа 579,3 кв.м, будівля боксів, 63, загальною площею 109,5 кв.м; склад кислородних балонів, 67, загальною площею 9,4 кв.м; склад балонів, 68, загальною площею 8,1 кв.м; шамотна, 70, загальною площею 21,2 кв.м; газова піч, будівлі компресорної газодувок, 71, 71а, загальна площа 97,6 кв.м; будівля трансформаторної №2, 72; насосна станція, 75; погріб ПММ, 77, загальна площа, 73,0 кв.м; насосна станція, 78, загальна площа 7,8 кв.м; насосна станція, 79, загальною площею, 8.3 кв.м; убиральні, 64; сараю, 39; убиральні, 76; сараю, 82; сараю, 83; сараю, 83а; сараю, 84; убиральні, 84а; убиральні, 87; погріб з шиєю, 86; погріб з шиєю, 88; убиральні, 90; гаражу, 93; погріб з шиєю, 94; погріб з шиєю, 95; теплиці, 97; складу для вугілля, 98; водонапірна башта, 1; димової труби і димових боров, 2; криниці, 3; огорожі, 4; огорожі, 5; воріт, 6; воріт, 7; ворота, 8; воріт, 9; розвантажувальної навантажувальної рампи для вугілля, 10; вапнякової ямпи, 11; естакади, 12; естакади, 14.

Предмет іпотеки належить Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 25 червня 2014 року.

Право власності на предмет іпотеки зареєстровано 25 червня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором Скрупською О.В. за індексним номером 23473951, номер запису про право власності 6132855, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 93226905210.

Пунктом 6 Договору іпотеки, сторонами погоджено, що іпотека за цим договором поширюється також на ту частину предмета іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення цього іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Згідно до підпункту 14.8.1 Договору іпотеки, Позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до підпункту 14.8.2 Договору іпотеки Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках: порушення Відповідачем та/або Третьою особою якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору та цього договору; порушення Відповідачем правил заміни предмету іпотеки; виявлення Позивачем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормальний фізичний знос, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; віднесення Відповідача/Третьої особи до категорії неплатоспроможних, порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності Відповідача або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсними його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі; ліквідації юридичної особи Відповідача/Третьої особи; невиконання вимог пункту 16.1 цього Договору.

Між тим пунктом 14.9 Договору іпотеки передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за умовами цього Договору, Позивач має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Третьою особою до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за Кредитним договором, а також Відповідачем не долучено й до справи будь-яких доказів щодо проведення контррозрахунків.

В той же час, Позивач звертався до Третьої особи та Відповідача з письмовими повідомленнями-вимогами від 13 травня 2014 року щодо погашення заборгованості за Кредитним договором. Відповідні вимоги із доказами їх направлення містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 58-65).

Отже, спір виник, на думку Позивача, у зв`язку з наявністю заборгованості за Кредитним договором, з приводу якого Позивач звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, та просив суд в рахунок погашення заборгованості Третьої особи за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності Відповідачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний господарський суд констатує, що оскільки матеріали справи не містять доказів задоволення ані позичальником, ані іпотекодавцем вимог Позивача, як Кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та щодо передання предмету іпотеки у рахунок погашення вищевказаної судом заборгованості позичальника по Кредитному договору в добровільному порядку, приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи приписи статей 33, 35 Закону України Про іпотеку , наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

В той же час, за своєю правовою природою вказаний договір є кредитним договором, згідно якого, за приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Генерального договору про здійснення кредитування, предметом якого є зобов`язання Позивача надавати клієнту грошові кошти в національній валюті України на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, та зобов`язання клієнта повертати кредит у строки/терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових договорах.

Водночас, колегія суддів констатує, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарг.

При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак колегія суддів перевіряє законність оскаржуваного Відповідача рішення саме в межах доводів його апеляційної скарги. Відповідно проаналізувавши доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що наданий Позивачем звіт ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про оцінку предмета іпотеки станом на 17 січня 2017 року не може бути належним доказом його початкової вартості, що стало підставою для вирахування судового збору як з вимоги майнового характеру, колегія суддів зауважує наступне.

Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за рамки позовних вимог і, як наслідок, невірне розподілення судового збору, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до змісту частини 2 статті 6 Закону Закон України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Статті 162 та 163 Господарського процесуального кодексу України містять положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги Позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог Позивача до Відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог Позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог Позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, також даний правовий висновок висвітлений в Постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 910/17744/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога у даній справі носить саме майновий характер.

Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає доводи Відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо невірного визначення судового збору неогрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленою правовою позицією Великої палати Верховного Суду щодо даної категорії спорів.

Що ж стосується посилань Відповідача, наведених в апеляційній скарзі, стосовного того, що рішення суду є невірним ще й з огляду на невірне визначення вартості предмету іпотеки, оскільки на переконання Відповідача як ціна предмету іпотеки, що зазначена в рішенні суду (котра встановлена висновком експерта) так і звіту про оцінку нерухомого майна, поданого Позивачем (на підставі котрого й було проведено розрахування судового збору) не відповідають дійсності та є значно заниженими, відносно вартості предмету іпотеки, зазначеній в Договорі іпотеки, то колегія суддів зауважує таке.

Статтею 41 Закону України Про іпотеку передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України Про іпотеку початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суд зазначає, що виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні норми статті 39 цього Закону України Про іпотеку , встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до вказаної вище статті 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Пунктом 5 Договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмета іпотеки складає 364 679 422 грн.

Враховуючи спірні правовідносини між сторонами з приводу вартості предмета іпотеки, для встановлення ринкової (дійсної) вартості предмета іпотеки за Договором іпотеки, ухвалою суду від 5 жовтня 2017 року в даній справі призначено судову оціночну експертизу. Проведення цієї експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової оціночної експертизи судом було поставлено питання про те, якою є, станом на час складання експертного висновку, дійсна (ринкова) вартість предмета іпотеки - єдиного майнового комплексу загальною площею 23019,5 кв.м. переданого в іпотеку за іпотечним договором від 26 червня 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за №740, який укладений між Позивачем та Відповідачем.

9 серпня 2018 року до місцевого господарського суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №6212/6213/17-21 від 30 липня 2018 року (том 2, а.с.111-136), згідно якого ринкова вартість об`єкта експертного дослідження - майнового комплексу Відповідача складає 51299727 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до частини 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Так, статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статтей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 цього Закону.

З огляду на вищеописане, колегія суддів прийшла висновку, що початкова ціна предмета іпотеки у такому випадку має бути визначена на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Так, згідно з частиною 3 статті 61 Закону України Про виконавче провадження початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Враховуючи вищезазначене, оскільки в ході розгляду справи сторони не дійшли згоди про вартість предмета іпотеки, яка могла б стати початковою ціною його реалізації, а висновок експерта не має для суду обов`язкового значення та оцінюється судом на рівні зі усіма доказами, суд вважає, що правильним буде встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , що не суперечить нормам Закону України Про іпотеку .

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі 235/3619/15-ц та від 5 вересня 2018 року в справі №202/30076/13-ц, а також в Постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 910/17744/17.

Враховуючи зазначене та виходячи з аналізу наведених норм, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення даного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, є законним та обґрунтованим.

При цьому, із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, які стосуються неправомірності взяття місцевим господарським судом до уваги звіту ТОВ Консалтингова компанія Увекон , взяті колегією суддів до уваги, однак не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для звернення стягнення на спірний предмет іпотеки та задоволення позову, а відтак апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року в справі № 902/731/17 змінити в резолютивній частині, виключивши з резолютивної частині рішення суду вартість предмета іпотеки та зазначивши щодо встановлення такої вартості у межах процедури виконавчого провадження. В решті оспорюване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за Відповідачем, відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року в справі № 902/731/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року в справі №902/731/17 - змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року в справі №902/731/17 викласти у наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м.Київ, вул.Щорса, буд.7/9, код ЄДРПОУ 33299878) за Кредитним договором №12/09/5 від 13 травня 2014 року (з додатковими угодами до нього №1 від 28 травня 2014 року, №2 від 4 червня 2014 року, №3 від 1 грудня 2014 року, №4 від 23 грудня 2014 року, №5 від 26 лютого 2015 року) перед Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м.Київ, вул.Інститутська, 9) в загальній сумі заборгованості (станом на 16 травня 2017 року) 2 135 893 013 (два мільярди сто тридцять п`ять мільйонів вісімсот дев`яносто три тисячі тринадцять) грн 70 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 2 000 000 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами - 135 863 013 грн 70 коп. та штрафу - 30 000 грн 00 коп.,

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 червня 2014 року, який укладений між Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м.Київ, вул.Інститутська, 9) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал" (код ЄДРПОУ 00371920, адреса: 23130, Вінницька область, Жмеринський район, смтБраїлів, вул.Заводська, будинок 7) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрований в реєстрі за №739 на наступне нерухоме майно:

- єдиний майновий комплекс будівель та споруд цукрового заводу, загальною площею 23019,5 кв.м, що розташований за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул.Заводська, будинок 7, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кристал" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 25 червня 2014 року,

шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України Про виконавче провадження .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" (код ЄДРПОУ 00371920, адреса: 23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт Браїлів, вул.Заводська, будинок 7) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м.Київ, вул.Інститутська, 9) 240000 (двісті сорок тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування витрат по сплаті судового збору."

4. Господарському суду Вінницької області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.