Постанова

від 17.09.2019 по справі 917/345/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. Справа № 917/345/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Рудич О.В. (довіреність №01-05/01.1-11/1199 від 26.12.18),

відповідача - Остапенко О.П. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №1396 від 21.03.14, ордер серія ВІ №1000920; договір про надання адвокатських послуг № 168 від 28.03.19), Шепітько В. І. - директор (паспорт серія НОМЕР_1 ; наказ по особовому складу від 10.04.96),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2220) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2019 (суддя Киричук О.А., повний текст складено 20.06.2019) у справі №917/345/19

за позовною заявою Управління майном комунальної власності міста, м.Полтава

до Полтавського відділення Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань, м.Полтава

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання передати з орендного користування орендоване майно

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління майном комунальної власності міста, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського відділення Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань, в якому просив суд звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення, площею 70, 8 кв.м. за адресою: місто Полтава, вулиця Європейська , 101 на умовах, зазначених у договорі оренди від 09.03.1999р. № 82/16 шляхом його передачі з орендного користування у триденний термін у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, придатному для подальшої експлуатації, за актом приймання-передачі з орендного користування, який готується орендодавцем та підписується орендодавцем, балансоутримувачем та колишнім орендарем.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що строк дії договору оренди №82/16 від 09.03.1999 закінчився 31.12.2018, позивач (орендодавець) протягом місяця після закінчення строку дії договору надіслав відповідачу (орендарю) лист із запереченнями щодо поновлення договору на новий строк. Як зазначає позивач, договір оренди №82/16 від 09.03.1999 є припиненим, проте, відповідач, в порушення ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендоване майно не звільнив та не повернув власнику.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06.2019 у справі №917/345/19 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції встановив, що позивач, після закінчення строку дії договору оренди, відповідно до ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.764 Цивільного кодексу України, письмово повідомив відповідача у встановлені законом строки про те, що він заперечує проти поновлення договору на новий строк. Оскільки відповідач не звільнив та не повернув комунальне майно, що є предметом договору оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції неправомірно прийнято листи Управління майном комунальної власності міста №01-05/01.1-11/11701 від 17.12.2018, №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019 як належні докази повідомлення орендаря про заперечення проти поновлення договору оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання вказаних листів відповідачу. Також відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд не встановив, з якою метою в подальшому буде використовуватись майно, що є предметом договору оренди, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність переважного права відповідача на укладення договору оренди на новий строк. Крім того, відповідач зазначає про необгрунтованість рішення Полтавської міської ради від 30.11.2018, яким вирішено не продовжувати з 01.01.2019 договір оренди з відповідачем. В апеляційній скарзі відповідач здійснив попередній розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та зазначає, зокрема, про те, що матеріали справи містять належні докази отримання відповідачем листа позивача від 03.01.2019 №01-05/01.1-11/11 із запереченнями проти поновлення договору оренди. Позивач вказує на те, що відповідачем не було дотримано визначеної ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України процедури для реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Позивач надав суду письмові пояснення від 05.09.2019 Заперечення проти заяви свідка - ОСОБА_2 (виконавчого директора Полтавського відділення Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань), в якій вона стверджує про те, що особисто готувала заяву №01/25 від 04.10.2018 про надання дозволу на продовження договору оренди №82/16 від 09.03.1999. Позивач вказує на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення чи вручення йому вказаної заяви відповідача №01/25 від 04.10.2018.

Відповідач надав суду письмові пояснення від 17.09.2019 з описом наданих адвокатом послуг та здійснених витрат на надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій (вх.№8835). До заяви відповідач надав платіжні доручення та акти прийому-передачі наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.03.1999 між Управлінням майном комунальної власності міста (як органом, уповноваженим Полтавською міською радою управляти майном комунальної власності) (орендодавець) та Полтавським відділенням Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань укладено договір оренди №82/16 від 09.03.1999 (далі - договір, а.с.25 т.1).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах, визначених цим договором, нежитлове приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе, 101 , яке буде використовуватись під лабораторію кріомедицини і ембріонально-тканевої терапії. Приміщення знаходиться на балансі 4-ої міської лікарні. Право на оренду орендар отримав на підставі розпорядження Полтавського міськвиконкому №22-р від 14.01.1999.

Передане в оренду майно є власністю орендодавця (п.2 договору).

Відповідно до свідоцтва про право власності серія САК в„–461173 від 05.11.2013 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12267693 від 05.11.2013, громадські будівлі (4 міська клінічна лікарня) за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе, буд.101, є власністю територіальної громади м.Полтава в особі Полтавської міської ради (а.с.21-24 т.1).

Згідно з п.1 змін та доповнень № 142/82 від 01.09.2014р. до договору оренди, з 01.09.2014 об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 70,8 кв.м. (а.с.36 т.1).

08.12.2017 сторони підписали зміни та доповнення № 282/82 від 08.12.2017р., якими встановили строк дії договору - до 31.12.2018 (а.с.38 т.1).

Відповідно до п.7.8 договору (в редакції змін та доповнень №67/82 від 25.01.2010 до договору оренди, а.с.35 т.1), договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язується у триденний термін повернути об`єкт оренди у стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, придатному для подальшої експлуатації, за актом приймання-передачі з орендного користування, який готується орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем (п.3.2.18 договору в редакції змін та доповнень №67/82 від 25.01.2010 до договору оренди).

В п.7.5 договору (в редакції змін та доповнень №67/82 до договору оренди, а.с.35 т.1), зазначено, що продовження терміну дії договору оренди на новий строк регулюється діючим законодавством з питань оренди.

02.03.1999 сторони підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення в орендне користування (а.с.29 т.1).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 № 207 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві" вулицю Фрунзе в м.Полтаві перейменовано на вулицю Європейську, у зв`язку з чим в договір оренди внесені відповідні зміни та доповнення № 738/82 від 01.06.2016р. щодо адреси (місця знаходження) об`єкта оренди (а.с.37 т.1).

Рішенням дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 30 листопада 2018 року Управлінню майном комунальної власності міста доручено повідомити благодійні організації, які здійснюють свою діяльність на території закладів охорони здоров`я м. Полтави про непродовження з 01.01.2019р. договорів оренди в приміщеннях закладів охорони здоров`я м. Полтави (а.с.47 т.1).

Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення міської ради, направив відповідачу листи №01-05/01.1-11/11701 від 17.12.2018 та №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019 з повідомленням про непродовження з 01.01.2019 договору оренди №82/16 від 09.03.1999 (а.с.39-40 т.1). До вказаних листів позивач додав акти приймання-передачі приміщення для підписання орендарем.

У відповідь, відповідач надіслав позивачу лист №01/01 від 25.01.2019, в якому зазначив про те, що рішення Полтавської міської ради від 30.11.2018 року його не стосується та має рекомендаційний характер. В листі відповідач просив укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди №82/16 від 05.03.1999. Надати вільний доступ комісії до приміщення представники орендаря відмовилися (а.с.41 т.1).

16.01.2019 позивач склав акт обстеження нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 101. У вказаному акті зафіксовано, що орендар продовжує знаходитись в орендованому приміщенні без належних правових підставі; звільнити приміщення відмовився, вимоги про повернення приміщення з підписанням відповідного акту вважає незаконними. (а.с.46 т.1).

Позивач направив відповідачу письмову вимогу №01.05/01.1-10/193 від 05.02.2019р. про повернення об`єкта комунальної власності з орендного користування. До вимоги додав акт приймання-передачі приміщення для підписання (а.с.43-45 т.1).

На вказану вимогу відповідач надав письмову відповідь №01/03 від 11.02.2019, в якій зазначив про те, що йому не відомо про прийняття рішення Полтавською міською радою стосовно продовження чи відмови в продовженні строку дії договору оренди, у зв`язку з чим до вирішення цього питання, він залишає за собою право користування орендованим приміщенням (а.с.42 зворот т.1).

Оскільки відповідач відмовився звільнити та повернути орендовані приміщення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції проти позову заперечував з тих підстав, що він у встановлений законом строк заявив позивачу про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, а саме, направив відповідачу відповідну заяву № 01/25 від 04.10.2018 (а.с.100 т.1).

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України).

Особливості регулювання відносин, пов`язаних з орендою державного і комунального майна визначені, зокрема Законом України "Про оренду державного і комунального майна" , яким визначені умови укладення, особливості зміни, припинення і поновлення договору оренди державного і комунального майна.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Згідно частини 1 статті 17 вказаного Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення міститься в статті 764 Цивільного кодексу України та частині 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору оренди №№82/16 від 09.03.1999 встановлено сторонами до 31.12.2018 (пункт 7.1 договору в редакції змін та доповнень №282/82 від 08.12.2017 до договору оренди, а.с.38 т.1).

В п.7.8 договору оренди (в редакції змін та доповнень №67/82 від 25.01.2010 до договору оренди) визначено, що договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

30.11.2018 Полтавською міською радою (як власником майна) прийнято рішення про непродовження з 01.01.2019р. договорів оренди в приміщеннях закладів охорони здоров`я м. Полтави та доручено Управлінню майном комунальної власності міста повідомити про це орендарів (а.с.47 т.1).

На виконання вказаного рішення, Управління майном комунальної власності міста направило орендарю (Полтавському відділенню Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань) лист №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019, в якому повідомило про те, що договір оренди №82/16 від 09.03.1999 не буде продовжено (а.с.39 т.1).

Відповідач в листі №01/01 від 25.01.2019 (а.с.41-41 зворот т.1) підтвердив факт отримання вказаного листа позивача та у відповідь вказав на те, що рішення Полтавської міської ради від 30.11.2018 його не стосується, у зв`язку з чим просив укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди.

Також на підтвердження факту отримання відповідачем листа Управління майном комунальної власності міста №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019, позивач надав суду апеляційної інстанції фіскальний чек ПАТ Укрпошта та повідомлення про вручення відповідачу 09.01.2019 вказаного листа (а.с.24, 25 т.2).

Колегія суддів приймає ці докази, оскільки вони підтверджують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про належне повідомлення позивачем відповідача про припинення орендних правовідносин.

Крім того, судом першої інстанції досліджено лист відповідача №01/01 від 25.01.2019, який є відповіддю на лист позивача №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019 про заперечення проти поновлення строку дії договору на термін, що був раніше встановлений.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не отримував від позивача лист №01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019 з повідомленнями про припинення орендних правовідносин.

Таким чином, орендодавець, у встановлений ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна строк, тобто, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, повідомив відповідача про те, що договір оренди продовжено не буде.

Отже, договір оренди №82/16 від 09.03.1999 припинив свою дію 31.12.2018 року, у зв`язку із закінчення строку на який його було укладено.

Посилання позивача на те, що він також до закінчення строку дії договору оренди повідомив відповідача про відмову в продовженні строку дії договору шляхом надіслання відповідачу листа №01-05/01.1.-11/11701 від 17.12.2018, колегією суддів не приймаються, оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання чи вручення відповідачу вказаного листа.

Надана позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.46-49 т.2) не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, оскільки позивачем не надано суду розрахункового документу встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа.

Стосовно доводів відповідача про те, що він у встановлений законом строк заявив позивачу про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, а саме, направив відповідачу відповідну заяву №01/25 від 04.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.

В п.7.5 договору оренди (в редакції змін та доповнень №67/82 до договору оренди, а.с.35 т.1) сторони встановили, що продовження терміну дії договору оренди на новий строк регулюється діючим законодавством з питань оренди.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін…

За змістом частини 1 статті 763, частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк .

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Виходячи зі змісту наведених норм, сутністю переважного права є укладення договору оренди (найму) на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

В договорі оренди сторони встановили, що порядок продовження строку дії договору регулюється діючим законодавством.

Отже, орендар має вчинити дії з пролонгації строку договору, відповідно до зазначених вище норм закону, тобто, під час дії договору оренди.

Враховуючи наведене, відповідач повинен був в розумний строк, але в будь-якому випадку до закінчення строку дії договору, тобто, до 31.12.2018 повідомити позивача про своє переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідач надав до матеріалів справи ксерокопію заяви №01/25 від 04.10.2018, в якій просить Полтавську міську раду надати дозвіл на продовження з 01.01.2019 по 31.12.2021 строку дії договору оренди приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 101 (а.с.100 т.1).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оригінал заяви від 04.10.2018 був виготовлений в одному екземплярі, який було надано позивачу.

Втім, відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження факту надсилання чи вручення вказаного листа позивачу.

Позивач заперечує факт отримання вказаного листа.

За наведених обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору оренди про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк.

Посилання відповідача на те, що він надіслав позивачу листи № 01/01 від 25.01.2019 та № 01/03 від 11.02.2019, у яких просив вирішити питання щодо продовження терміну дії договору оренди, не приймаються судом як належні докази повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, оскільки вказані листи були направлені позивачу після закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, вказані листи відповідач направляв у відповідь на повідомлення орендодавця (№01-05/01.1-11/11 від 03.01.2019) про те, що договір оренди продовжено не буде та вимогу орендодавця від 05.02.2019 про повернення об`єкту оренди.

Враховуючи, що відповідачем не дотримано передбаченого ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України порядку повідомлення орендодавця про свій намір укласти договір на новий строк, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач не скористався переважним правом на укладення договору оренди №82/16 від 09.03.1999 на новий строк після спливу строку його дії.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не встановив, з якою метою буде використовуватись майно (предмет договору оренди) в подальшому, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність переважного права відповідача на укладення договору оренди на новий строк.

Судова колегія враховує, що у правовідносинах оренди, зокрема комунального майна, також має досліджуватись питання, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з`ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Вказана правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1528/18 та від 25.07.2019 у справі №906/1177/18.

Разом із тим, у цій справі №917/345/19, яка розглядається, колегією суддів встановлено, що відповідач не скористався своїм переважним право на укладення договору оренди комунального майна на новий строк, а саме, не направив орендодавцю відповідне повідомлення у встановлений ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України строк.

За наведених обставин, дослідження обставин використання орендодавцем в подальшому спірного нерухомого майна не входять до предмету доказування у цій справі, оскільки відповідач не довів наявність у нього права, яке підлягає захисту.

Крім того, визнання за відповідачем переважного права на укладення договору оренди на новий строк не є предметом позову у цій справі.

Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про необгрунтованість та незаконність рішення Полтавської міської ради від 30.11.2018, яким вирішено не продовжувати з 01.01.2019 договір оренди з відповідачем.

Судова колегія приймає до уваги, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки орендодавець, у відповідності до визначеної законом процедури, надав заперечення проти укладення договору на новий строк.

При цьому, власник нерухомого майна реалізував своє право шляхом прийняття рішення Полтавської міської ради від 30.11.2018 та направлення орендодавцем відповідного повідомлення орендарю протягом місяця після закінчення строку дії договору.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження чи визнання незаконним в установленому законодавством порядку вказаного рішення міської ради, а отже, це рішення є чинним.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги відповідача є необгрунтованими та не спростовують правильні висновки суду першої інстанції про припинення строку дії договору оренди №82/16 від 09.03.1999.

Матеріально-правовою вимогою за позовною заявою Управління майном комунальної власності міста у цій справі є вимога орендодавця щодо повернення орендованого майна після припинення строку дії договору оренди.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються Цивільним кодексом України, а також ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі … закінчення строку дії договору … орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст.795 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.2.18 договору (в редакції змін та доповнень №67/82 від 25.01.2010 до договору оренди), у разі припинення договору оренди орендар зобов`язується у триденний термін повернути об`єкт оренди … за актом приймання-передачі з орендного користування, який готується орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 05.02.2019 (а.с.43-45 т.1) про повернення об`єкту комунальної власності з орендного користування, до якої додав акт приймання-передачі для підписання.

Відповідач не виконав вимогу позивача, об`єкт оренди не повернув, акт про повернення орендованого майна не підписав, чим порушив умови договору оренди та вказані вище норми Закону.

16.01.2019 позивач склав акт обстеження нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 101. У вказаному акті зафіксовано, що орендар продовжує знаходитись в орендованому приміщенні без належних правових підставі; звільнити приміщення відмовився, вимоги про повернення приміщення з підписанням відповідного акту вважає незаконними (а.с.46 т.1).

Таким чином, враховуючи, що орендодавець у строк, визначений ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повідомив відповідача про припинення договору оренди, судова колегія приходить до висновку, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача звільнити повернути об`єкт оренди позивачу.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2019 року у справі №917/345/19 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2019 року у справі №917/345/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.09.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк