Рішення

від 28.08.2019 по справі 910/5433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2019Справа № 910/5433/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіній Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за зустрічним позовом Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ"

про визнання договору недійсним,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 28.08.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (далі - відповідач, Університет) про зобов`язання виконати умови договору та видати на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" нотаріальну довіреність щодо всіх необхідних дозвільних документів, декларацій, дозволів, технічних умов, погоджень, згод, висновків експертних організацій, листів тощо.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по Договору про забудову від 20.01.2012 в частині надання відповідачу нотаріально засвідченої довіреності на отримання дозвільної та іншої документації щодо здійснення будівництва об`єкту на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:91:114:0007 загальною площею 0,3932 га за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, 28.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5433/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2019.

06.06.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста від Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" про визнання недійсним договору про забудову від 20.01.2012, укладеного між Державним вищим навчальним закладом "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ".

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 зустрічну позовну заяву та заслухавши пояснення представників учасників справи, суд у підготовчому судовому засіданні 13.06.2019 ухвалив прийняти зустрічний позов Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" про визнання недійсним договору до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання у справі було відкладено на 03.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 підготовче судове засідання призначене на 03.07.2019 було перенесено на 11.07.2019.

За результатами підготовчого засідання 11.07.2019 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 15.08.2019 (включно), повторно запропонувати сторонам надати суду документи та відкласти підготовче засідання на 31.07.2019.

26.07.2019 до канцелярії суду надійшла заява Університету про приєднання письмових доказів та пояснень.

30.07.2019 представником Товариства було подано до канцелярії суду заяву про залишення позову без розгляду.

У підготовче засідання 31.07.2019 прибули представники Університету та надали пояснення.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі повідомлений належним чином.

За наслідками судового засідання 31.07.2019 судом була постановлена ухвала, якою первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" до Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" про зобов`язання виконати умови договору та видати довіреність залишено без розгляду. Також вказаною ухвалою закрите підготовче провадження в частині зустрічного позову та призначений розгляд справи по суті в частині зустрічного позову в судовому засіданні 28.08.2019.

У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 28.08.2019, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції на поштові адреси за місцезнаходженням юридичних осіб сторін.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками процесу не заявлено.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІАЙТІ та Київським національним економічним університетом ім. Вадима Гетьмана був укладений договір про забудову (далі - договір).

Відповідно до умов даного договору Університет делегував Товариству частину функцій Замовника будівництва об`єкту на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:114:0007 загальною площею 0,3932 га за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 28, в тому числі право на укладання необхідних правочинів, і втому числі щодо розробки проектної документації, будівництва об`єкта будівництва як Замовник (Забудовник), та щодо реалізації проекту забудови в цілому в межах земельної ділянки відповідно до проекту, не порушуючи умов цього договору, для набуття кожного зі Сторін прав на розпорядження об`єкта нерухомого майна, що будуть збудовані відповідно до умов договору.

Відповідно до положення пункту 2.2 договору про забудову даний договір є достатнім доказом права (повноважень) Товариства на вчинення дій, в т.ч. правочинів, та виконання обов`язків, передбачених цим Договором, а також на вчинення дій щодо представництва інтересів Сторін перед будь-якими третіми особами стосовно будь-яких питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору.

Відповідно до положення 5.1.2 договору про забудову Товариство має отримати всі дозвільні документи (дозвільну документацію) для здійснення будівництва, в т.ч. отримати декларації, дозволи, погодження, згоди, висновки експертних організацій, листи тощо, зокрема декларацію про початок виконання підготовчих робіт, декларацію про початок виконання будівельних робіт (дозвіл на виконання будівельних робіт).

Згідно положення 5.1.5 Товариство зобов`язується отримувати та виконувати технічні умови, отримувати самостійно та давати доручення іншим одержувати і погоджувати у встановленому порядку технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва; отримувати дозволи на підключення (приєднання) до мереж, погоджувати (отримувати) ліміти; замовляти та оплачувати послуги за приєднання; організовувати проектування та будівництво інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури як на Земельній ділянці, так і поза її межами з дотриманням законодавства України; для реалізації вказаного вище подавати і отримувати документи, укладати договори, виконувати зобов`язання та реалізувати права за такими договорами

Університет вважає спірний договір недійсним на підставі статей 203, 215 та 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Університету підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Аналогічні правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Положеннями частини1 статті 227 ЦК України унормовано, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту з частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №703-р Питання укладання деяких договорів (Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296), що діяло на момент підписання Договору, визначено, що: Для підвищення ефективності управління об`єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб`єктам управління об`єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України ; вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб`єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна .

У межах розгляду даного господарського спору судом встановлено та сторонами не спростовано, що земельна ділянка на якій планувалось будівництво є комунальною власністю та не належить Університету на праві власності , саме тому вказана земельна ділянка не могла бути предметом договору між Університетом та Товариством.

Матеріали справи не містять доказів надання Кабінетом міністрів України дозволу у вигляді відповідного рішення на укладення спірного правочину, за умовами якого земельна ділянка комунальної власності, що перебуває на праві користування Університету, передається під забудову Товариству.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вказане, враховуючи, що Товариством не надано жодного доказу на спростування встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання договору про забудову від 20.01.2012 недійсним.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вказане позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на Товариство.

Керуючись статями 74, 76-80, 123-129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Зустрічний позов Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про забудову від 20.01.2012, укладений між Державним вищим навчальним закладом "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ"..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЙТІ" (49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 115; ідентифікаційний код 33741036) на користь Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (03057, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 54/1; ідентифікаційний код 02070884) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.09.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ