Рішення

від 23.09.2019 по справі 908/1772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019 Справа № 908/1772/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства ПОЛЬОТ , (72131, с. Болгарка Приморського району Запорізької області, вул. Заводська, буд. 1), представник позивача адвокат Івашков Сергій Олегович, (69050, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд. 61)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 21709,62 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію, 890,06 грн. інфляційних втрат та 340,81 грн. 3 % річних

18.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 12.07.2019 (вх. № 1917/08-07/19 від 18.07.2019) Приватного акціонерного товариства ПОЛЬОТ , с. Болгарка Приморського району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя про стягнення 21709,62 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003, 890,06 грн. інфляційних втрат та 340,81 грн. 3 % річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 справу № 908/1772/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1772/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/115/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 16, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193 ГК України, положеннях Закону України Про ринок електричної енергії . Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 з відповідними додатками до нього, а також внесеними додатковими угодами змінами і доповненнями, за умовами якого відповідач постачав позивачу електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , додатку № 2 Порядок визначення та коригування граничних величин та з урахуванням умов розділу 6 договору, а позивач оплачував відповідачу вартість електричної енергії та здійснював інші платежі згідно умов договору та додатків до нього, які є його невід мною частиною. На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 відповідачем позивачу виставлявся рахунок № 74/12а від 31.12.2018 на оплату за спожиту в грудні 2018 року електричну енергію в сумі 32006,36 грн. В цьому ж рахунку відповідачем зазначено, що станом на 01.12.2018 сальдо на користь ПрАТ ПОЛЬОТ становить 18090,10 грн. Рахунок № 74/12а від 31.12.2018 позивачем оплачений платіжними дорученнями № 586 від 03.12.2018, № 601 від 19.12.2018 і № 602 від 20.12.2018 на загальну суму 35625,88 грн. Таким чином, загалом у період з 01.12.2018 по 31.12.2018 позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 53715,98 грн. В грудні 2018 року підприємством позивача спожито електричної енергії на суму 32006,36 грн. Отже, станом на 01.01.2019 сальдо на користь ПрАТ ПОЛЬОТ становить 21709,62 грн. Зазначена інформація також відображена відповідачем в рахунку № 74/12а від 31.12.2018. Сторонами у справі 17.01.2019 підписаний акт звірки взаємних розрахунків № 74, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ПрАТ ПОЛЬОТ по розрахункам за активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 становить 21709,62 грн. Позивач звертався до відповідача з листами № 1 від 03.01.2019 і № 2 від 17.01.2019 про повернення переплати по договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 в сумі 21709,62 грн. На вказані звернення відповідачем надана відповідь № 738 від 13.03.2019 про труднощі у поверненні коштів, проте на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом позитивного вирішення ситуація не мала. З 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго на підставі Закону України Про ринок електричної енергії припинило постачання (продаж) електричної енергії споживачам. Враховуючи, що відповідна правова підстав для утримання відповідачем коштів в сумі 21709,62 грн., які були перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію, відпала зазначені кошти підлягають поверненню позивачу. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо повернення попередньої оплати позивачем відповідачу нараховані втрати від інфляції в розмірі 890,06 грн. за період з січня по травень 2019 року та 3 % річних в розмірі 340,81 грн. за період з 02.01.2019 по 12.07.2019. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 21709,62 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію, 890,06 грн. інфляційних втрат та 340,81 грн. 3 % річних Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2019 у справі № 908/1772/19 відповідачу запропоновано у строк до 12.08.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

07.08.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ПАТ Запоріжжяобленерго поданий відзив на позовну заяву б/н від 05.08.2019, який судом прийнятий до розгляду та залучений до матеріалів справи № 908/1772/19.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію по суті спору мотивує наступним. До 01.01.2019 одним з основних видів діяльності ПАТ Запоріжжяобленерго було постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Запорізької області. З 01.01.2019 відповідач розпочав провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, яка видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, а ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Отже, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. У зв`язку із цим, станом на 01.01.2019 виникла кредиторська заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго перед споживачами електричної енергії (юридичними та фізичними особами), що здійснювали відповідачу (як постачальнику) попередню оплату за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії. Відповідно до Закону України Про електроенергетику вказані вище грошові кошти споживачів зараховувались на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті відповідачем в ПАТ Державний ощадний банк України . Враховуючи обставини що склалися, ПАТ Запоріжжяобленерго зверталося до банка з вимогами повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача і являлись попередньою оплатою за електричну енергію. Однак, ПАТ Державний ощадний банк України безпідставно повертає без виконання платіжні доручення відповідача, які спрямовані на повернення коштів споживачам. Стосовно нарахування інфляційних втрат та річних відсотків на суму неповернутої попередньої оплати, то в цій частині позовні вимоги відповідач також не визнає, що мотивує наступним. Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас умовами договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 розмір процентів за користування продавцем (постачальником) чужими грошовими коштами не встановлено. Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав. З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та просить суд в задоволенні позову відмовити. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., то відповідач вважає, що ці витрати є занадто завищеними враховуючи категорію спору у даній справі, у зв`язку із чим при відшкодуванні позивачу витрат на оплату професійної правничої допомоги розмір цих витрат має бути зменшений судом.

07.08.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ПрАТ ПОЛЬОТ подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію акту приймання-передачі від 29.07.2019 виконаних послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги № 10/07/19 в розрізі додаткової угоди № 1 від 10.07.2019.

Подана заява про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат судом прийнята до розгляду та залучена до матеріалів справи № 908/1772/19.

07.08.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області відповідачем подано суду заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1772/19, якою відповідач із посиланням на норми ст. 239 ГПК України просить суд у разі задоволення позовних вимог у даній справі надати розстрочку виконання судового рішення строком на шість календарних місяця. Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1772/19 ПАТ Запоріжжяобленерго зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання рішення суду ускладнене важким фінансово-економічним станом підприємства, що підтверджується балансом підприємства та звітом про фінансові результати.

19.08.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від ПАТ Запоріжжяобленерго надійшли заперечення на заяву щодо понесених адвокатських витрат, в якій відповідач зазначає, що вважає понесені ПрАТ ПОЛЬОТ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. є занадто завищеними враховуючи категорію спору у даній справі, у зв`язку із чим при відшкодуванні позивачу витрат на оплату професійної правничої допомоги розмір цих витрат має бути зменшений судом.

Подані відповідачем заперечення на заяву щодо понесених адвокатських витрат судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи № 908/1772/19.

20.08.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від ПрАТ ПОЛЬОТ надійшли письмові пояснення, надані позивачем на виконання ухвали суду по справі від 08.08.2019, в яких позивач зазначив, що у нього відсутня будь-яка інформація та відповідні докази щодо перерахування суми попередньої оплати в розмірі 21709,62 грн. ТОВ Запоріжжяелектропостачання для зарахування цієї суми в якості переплати позивача. Таким чином, саме за відповідачем перед ПрАТ ПОЛЬОТ рахується заборгованість по передній оплаті за непоставлену електричну енергію в розмірі 21709,62 грн. В цих же поясненнях позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення у справі № 908/1772/19 строком на шість місяців, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Подані позивачем письмові пояснення судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи № 908/1772/19.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ Запоріжжяобленерго про розгляд справи № 908/1772/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

12.0.2003 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго , (Постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством ПОЛЬОТ , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ПОЛЬОТ , (Споживач, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії № 74, відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , додатку № 2 Порядок визначення та коригування граничних величин та з урахуванням умов розділу 6 Договору, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. (розділ 1 та п. 2.1.2 Договору)

Відповідно до п. 7.3 Договору порядок зняття показів розрахункових приладів обліку, розрахунків за активну електроенергію та оплати за послуги по компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюється Додатками №, № 4, 5, 6 до Договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 4 до Договору Порядок розрахунків розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця.

Споживач до кінця поточного розрахункового періоду має право самостійно зробити попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. (п. 3 Додатку № 4 до Договору).

За умовами п. 4 Додатку № 4 до Договору в редакції Додаткової угоди № б/н від 01.01.2011 у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період: з 1 по 15 числа місяця на суму 45 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії до 07 числа розрахункового періоду; з 16 по 30 числа місяця на суму 45 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії до 21 числа розрахункового періоду. За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від Споживача коштів за споживання електричної енергії відповідного розрахункового періоду, у тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної бороні.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунку або платіжної вимоги-доручення, що направляються йому Постачальником електричної енергії.

Згідно з п., п. 2.2.1, 2.2.3. Договору Споживач зобов`язався виконувати умови цього Договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії .

Як зазначено в п. 9.7 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2003 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 відповідачем позивачу виставлявся рахунок № 74/12а від 31.12.2018 на оплату за спожиту в грудні 2018 року електричну енергію на суму 32006,36 грн.

В цьому ж рахунку відповідачем зазначено, що станом на 01.12.2018 сальдо на користь позивача становить 18090,10 грн.

Рахунок № 74/12а від 31.12.2018 позивачем оплачений платіжними дорученнями № 586 від 03.12.2018, № 601 від 19.12.2018 і № 602 від 20.12.2018 на загальну суму 35625,88 грн.

Таким чином, загалом у період з 01.12.2018 по 31.12.2018 позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 53715,98 грн.

В грудні 2018 року підприємством позивача спожито електричної енергії на суму 32006,36 грн.

Отже, станом на 01.01.2019 сальдо на користь позивача становить 21709,62 грн.

Зазначена інформація також відображена відповідачем в рахунку № 74/12а від 31.12.2018.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У відповідності до ст., ст. 8, 45 Закону України Про ринок електричної енергії господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

З 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому, ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

Також з 01.01.2019 між позивачем та відповідачем припинені договірні правовідносини щодо постачання електричної енергії, які мали місце на підставі Договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003.

Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі як споживачем електричної енергії в розмірі 21709,62 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з листами № 1 від 03.01.2019 і № 2 від 17.01.2019 про повернення переплати по Договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 в сумі 21709,62 грн.

На вказані звернення відповідачем надана відповідь № 738 від 13.03.2019 про труднощі у поверненні коштів, проте на момент вирішення судом спору у даній справі позитивного вирішення ця ситуація не мала.

Також в матеріалах справи міститься підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків № 74 від 17.01.2019 по договору № 74 від 12.09.2003, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ПрАТ ПОЛЬОТ по розрахункам за активну електричну енергію по Договору про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003 становить 21709,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. (ч. 2 ст. 714 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 21709,62 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

Відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.

Доводи відповідача стосовно того, що неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 21709,62 грн. є наслідком протиправних дій ПАТ Державний ощадний банк України судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки наведені відповідачем обставини щодо його взаємовідносин з ПАТ Державний ощадний банк України по розпорядженню коштами на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання не є підставами, які звільняють його від обов`язку повернення ПрАТ ПОЛЬОТ суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків № 74 17.01.2019 по договору № 74 від 12.09.2003, якими відповідач визнав, що заборгованість перед ПрАТ ПОЛЬОТ по попередній оплаті становить 21709,62 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач не заперечив факту підписання Акту звірки взаємних розрахунків № 74 від 17.01.2019 по договору № 74 від 12.09.2003.

Нормами ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На час вирішення справи в судом заборгованість відповідача перед позивачем по неповернутій попередній оплаті за електричну енергію становить 21709,62 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго 21709,62 грн. суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 890,06 грн. за період з січня по травень 2019 року та 3 % річних в розмірі 340,81 грн. за період з 02.01.2019 по 12.07.2019., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

З урахуванням зазначеного, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги вище наведені висновки суду, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 890,06 грн. втрат від інфляції та 340,81 грн. 3 % річних. З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що інфляційні втрати позивачем розраховані за період з січня по травень 2019 року, а 3 % річних - за період з 02.01.2019 по 12.07.2019.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при з розрахунку інфляційних нарахувань на суму боргу таке нарахування позивачем здійснено окремо по кожному місяцю, без вирахування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу, що суперечить вище викладеним приписам законодавства.

Отже, судом встановлено, що за заявлений позивачем період за прострочення повернення суми попередньої оплати за неспожиті обсяги електричної енергії стягненню з відповідача підлягає 904,60 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 890,60 грн.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 340,81 грн. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем подано суду заяву, відповідно до якої відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1772/19 ПАТ Запоріжжяобленерго зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами.

На теперішній час ПАТ Запоріжжяобленерго знаходиться у критичному фінансово-господарському стані. Так, згідно Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік і Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2018 за результатами 2018 року збиток підприємства склав 11,7 млн.грн. Дебіторська заборгованість споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019, становить 1693,8 млн.грн., а загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП Енергоринок становить 412,4 млн.грн.

Критичний фінансово-господарський стан ПАТ Запоріжжяобленерго підтверджується також висновком судового експерта № 282 від 17.05.2018, наданим в рамках проведеного економічного дослідження, з якого вбачається, що за наслідками експертного дослідження встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства.

Наведене свідчить, що у ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат Підприємства, а також відсутні кошти для виконання рішення у даній справі єдиним платежем.

ПАТ Запоріжжяобленерго просить суд врахувати, також, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 його внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, ПАТ Запоріжжяобленерго вважає, що ним наведені об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а тому є всі наявні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

При цьому, відповідач зауважує на те, що надання йому саме розстрочки виконання рішення суду є найбільш ефективним способом реального виконання судового рішення.

Враховуючи все вище викладене, при вирішенні питання розстрочки виконання судового рішення ПАТ Запоріжжяобленерго просить суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини підприємства у виникненні спору та розстрочити виконання рішення суду у справі № 908/1772/19 строком на 6 місяців.

Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/1772/19, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги невеликий розмір суми попередньої оплати за неспожиті обсяги електричної енергії, що підлягає стягненню з відповідача, суд не вбачає виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення 21709,62 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 74 від 12.09.2003, 890,06 грн. інфляційних втрат та 340,81 грн. 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 2000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копії договору про надання правової допомоги № 10/07/19 від 10.07.2019, укладеного з Адвокатським бюро Івашкова Сергія , і додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2019; копію акту приймання-передачі від 29.07.2019 виконаних послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги № 10/07/19 в розрізі додаткової угоди № 1 від 10.07.2019; копію рахунку № 10/07/2019 від 10.07.2019 на суму 2000,00 грн.; копію платіжного доручення № 838 від 11.07.2019 на суму 2000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001508 від 05.01.2018 і оригінал Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1000411 від 12.07.2019.

Детальний опис послуг, наданих адвокатом Івашковим С.О. ПрАТ ПОЛЬОТ відповідно до договору про надання правової допомоги № 10/07/19 від 10.07.2019, викладений в акті приймання-передачі від 29.07.2019 виконаних послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги № 10/07/19 в розрізі додаткової угоди № 1 від 10.07.2019.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Приймаючи до уваги нескладність спору між сторонами, невеликий обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (відповідно до акту приймання-передачі від 29.07.2019 виконаних послуг (виконаних робіт)), ціну позову (22940,49 грн.), враховуючи що дана справа є малозначною справою та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 2000,00 грн. є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

Стосовно заперечень відповідача, що витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. є занадто завищеними, то судом ці заперечення відхиляються як безпідставні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства ПОЛЬОТ , с. Болгарка Приморського району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя про стягнення 21709,62 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію, 890,06 грн. інфляційних втрат та 340,81 грн. 3 % річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства ПОЛЬОТ , (72131, с. Болгарка Приморського району Запорізької області, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 01558508) 21709 (двадцять одну тисячу сімсот дев`ять) грн. 62 коп. суми попередньої оплати за електричну енергію, 340 (триста сорок) грн. 81 коп. 3 % річних, 890 (вісімсот дев`яносто) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.