Рішення

від 18.09.2019 по справі 914/1401/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 Справа № 914/1401/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія "Традиція", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Степановича, м. Трускавець Львівської області

про стягнення 67 636,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Полюга М.З.-адвокат

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія "Традиція" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Степановича про стягнення заборгованості на суму 67 636,19 грн.

Ухвалою від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі № 914/1401/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.08.2019 року. 12.08.2019 року розгляд справи відкладено на 10.09.2019 року, 10.09.2019 року - на 18.09.2019 року.

Позивач в судові засідання з`являвся, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 22.07.2019 року, долученим до матеріалів справи, як доказ, що ухвали скеровувалися на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач у позовній заяві стверджує, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в тимчасове строкове користування нежитлові приміщення.

Загалом за договором № 21/18 відповідач повинен був сплатити 68 560 грн. 00 кой. за користування орендованим приміщенням протягом періоду з 01 листопада 2019 р. по 30 червня 2019 р. 2 793,57 грн. плати за користування земельною ділянкою, 226 , 18 грн. в якості відшкодування за використані комунальні послуги. Разом за Договором повинно було б бути сплачено 71 579,75 грн., однак відповідачем станом на 30.06.2019 року було оплачено позивачу 31 683 ,00 грн.

Відтак, неоплата відповідачем відповідних платежів у визначений строк та у визначеному розмірі призвела до виникнення заборгованості, яка станом на 30.06.2019 р. становить: 39 896 , 75 грн. (за користування орендованими приміщеннями, плата за користування земельною ділянкою, відшкодування використаних комунальних послуг). Акт звірки та відповідні розрахунки додаються.

Крім того, позивачем нараховано 25 710,00 грн. штрафу, 1 677,72 грн. пені, три проценти річних від простроченої суми 142,84 грн., 214,15 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача .

Відповідач відзив на позов не подав, проти позовних вимог належним чином не заперечив.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

01.11.2018 р. між ТзОВ ТВК Традиція (надалі - позивач) , як орендодавцем , та ФОП Чернецьким А.С. (надалі - відповідач) , як орендарем , укладено договір оренди нежитлових приміщень № 21/18, за яким позивач передав відповідачу в тимчасове строкове платне користування нежитлові приміщення - магазин загальною площею 83 кв.м. та склад загальною площею 110.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

У п. 2.1 договору № 21/18 сторонами погоджено розмір щомісячної орендної плати в розмірі 50 грн. 00 коп. за 1 кв. м. оренди магазину та 40 грн. 00 коп. за 1 кв. м. оренди складу, відтак, щомісячна орендна плата, відповідно до умов договору, становить 8 570.00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору № 21/18, відповідач зобов`язався здійснювати відповідні щомісячні орендні платежі до 5-го числа поточного місяця. Окрім того, пунктом 2.4 договору № 21/18 передбачено, що окремим рахунком у відповідності до ст. 797 ЦК України нараховується плата за користування земельною ділянкою в розрахунку від загальної площі будівель, які знаходяться на тери торії об`єкту, до займаної площі, прописаної в п. 1.1.

Відповідач здійснював зазначені платежі з порушенням узгоджених строків та розмірів. Позивач звертався до відповідача з вимогою про дотримання умов договору та погашення наявної заборгованості, проте останній продовжував не виконувати взяті на себе за договором зобов`язання. У зв`язку з цим позивач, на підставі умов договору, був змушений з 31.05.2019 р. обмежити відповідачу доступ до орендованих приміщень.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати відповідні платежі у відповідності до розділу 2 цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення та штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати.

З урахуванням положень вищезазначеного пункту договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 1 945,41 грн. за договором, а також штраф в розмірі трьохмісячної вартості орендної плати, що становить 25 710 ,00 грн .

Пунктом 10.1 договоріву передбачено, що всі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами з цього договору, або у зв`язку з ними, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - в Господарському суді, згідно з законодавством України.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.11.2018 р. між ТзОВ ТВК Традиція та ФОП Чернецьким А .С . укладено договір оренди нежитлових приміщень № 21/18, за яким позивач передав відповідачу в тимчасове строкове платне користування нежитлові приміщення - магазин загальною площею 83 кв.м. та склад загальною площею 110.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 4.1. договору, передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, який свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду, і підписується в 5-дений термін з моменту підписання даного договору.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі нежитлового приміщення за договором №21/18 від 01.11.2018 року, підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Розмір орендної плати та в місяць становить 8 570,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору № 21/18, відповідач зобов`язався здійснювати відповідні щомісячні орендні платежі до 5-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати відповідні платежі у відповідності до розділу 2 цього договору.

Окрім того, пунктом 2.4 договору № 21/18 передбачено, що орендар не пізніше 5 числа звітного місяця, відшкодовує орендодавцеві використання електроенергії, газо-, теплопостачання, користування телефонним зв`язком та інші комунальні послуги, на підставі виставленого рахунку. Окремим рахунком у відповідності до ст. 797 ЦК України нараховується плата за користування земельною ділянкою в розрахунку від загальної площі будівель, які знаходяться на території об`єкту, до займаної площі, прописаної в п. 1.1.

Так, як вбачається з Акту звірки та рахунків, долучених до матеріалів справи, позивачем нараховано орендну плату, плату за користування земельною ділянкою та витрати на комунальні послуги за період з 26.11.2018 року до 30.06.2019 року в розмірі 71 579,75 грн. Відповідачем сплачено лише заборгованість в розмірі 31 683,00 грн.

Відтак, неоплачено залишається сума заборгованості в розмірі 39 896,75 грн.

Відповідно до п. 8.6 договору, у разі ненадходження орендної плати до 25-го числа поточного місяця, орендодавець розриває договір оренди в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір підлягає розірванню в односторонньому порядку в десятиденний термін з моменту надіслання орендодавцем орендарю письмове повідомлення, у випадку порушення орендарем правил пожежної безпеки, користування електро- і газоприладами та здійснення інших порушень, що спрчиняють збитки орендодавцю.

10.06.2019 року за вих. № 48 орендодавецм було надіслано повідомлення орендарю про розірвання договору в односторонньому порядку, у з`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків по договору. Відтак, враховуючи п.9.1 договору, він вважається розірваним з 21.06.2019 року.

В цьому ж повідомленні вказано, що 31.05.2019 року позивачем було обмежено доступ ФОП Чернецькому А.С . до орендованих приміщень шляхом доставлення на дверях своїх замків поруч із замками відповідача. Так, відповідно до п.3 п.5.2 договору, орендодавець має право обмежити доступ орендарю з наступного дня після спливу звітної дати до якої орендар зобов`язався оплатити орендну плату відповідно до п. 2.2 даного договору. В даному випадку орендар не звільняється від погашення заборгованості і сплати орендної плати під час обмеженення доступу орендодавцем. Відтак, відповідач не звільняється від сплати орендної плати за червень 2019 року, хоч фактично не мав можливості користуватися орендованим приміщенням.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати орендних платежів за договором належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору в даній справі.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Слід зазначити, що по змісту позовної заяви позивач зазначає, що неоплаченою залишилася саму боргу - 39 896, 75 грн. (нараховано 71 579,75 грн., а сплачено 31 683,00 грн.), а з прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 38 560,13 грн. орендної плати та 927,18 грн. плати за користування земельною ділянкою, що разом становить 39 487,31 грн. Уточнень щодо позовних вимог на адресу суду не надходило, отже, суд, не виходячи за межі прохальної частини позову, доходить висновку про стягнення із відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 39 487,31 грн.

Крім того, позивачем нараховано 25 710,00 грн. штрафу, 1 677,72 грн. пені, три проценти річних від простроченої суми 142,84 грн., 214,15 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як роз`яснено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 8.1. договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення. Та штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати.

Як встановлено судом, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 945,41 грн. за період з 05.03.2019 року по 30.06.2019 року (дата розвірвання договору, на думку позивача). Проте, як йшлося вище, договір вважається розірваним з 21.06.2019 року, відтак кінцевою датою нарахування пені вважається 21.06.2019 року з чим і погодився представник позивача в судовому засіданні. Суд провів перерахунок пені за допомогою системи Ліга.Закон за період з 05.03.2019 року по 21.06.2019 року та встановив, що розмір пені становить 1 677,72 грн.

Також, відповідно до п. 8.1 договору, позивачем нараховано штраф в розмірі 25 710,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 142,84 грн., інфляційних - 214,15 грн.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що враховуючи перерахунок суду, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 38 560 , 13 грн. за користування орендованими приміщеннями, 927 , 81 грн. плати за користування земельною ділянкою, 25 710,00 грн. штрафу, 1 677,72 грн. пені, три проценти річних від простроченої суми 142,84 грн., 214,15 грн. інфляційних втрат. Всього: 67 232,65 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як доказ сплати судового збору, позивачем дорлучено до справи платіжне доручення від 11.07.2019 року на суму 1 921,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія "Традиція" до Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Степановича про стягнення заборгованості на суму 67 636,19 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Степановича (юр. адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія "Традиція" (юр. адреса: 79034, м. Львів, вул. Угорська, 22; код ЄДРПОУ 38370132) 38 560 , 13 грн. за користування орендованими приміщеннями, 927 , 81 грн. плати за користування земельною ділянкою, 25 710,00 грн. штрафу, 1 677,72 грн. пені, 3% річних від простроченої суми 142,84 грн., 214,15 грн. інфляційних втрат та 1 660,19 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.