Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/9326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/9326/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Світондейл

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будцентр.Юа

про про стягнення 420846,29 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Світондейл звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будцентр.Юа про стягнення 420846,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №414 від 08.01.2019, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 302107,64 грн., яку просить стягнути позивач на свою користь.

Крім того позивачем нараховано до стягнення 10% річних в розмірі 2771,59 грн, інфляційні втрати в сумі 3021,08 грн, пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 9745,98 грн, пеню за неповернення товарно-транспортних накладних в сумі 51600 грн та пеню за неповернення видаткових накладних в розмірі 51600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 21.08.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 17.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 38 літ.А, пов.3.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103051137004 із відміткою про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Світондейл (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будцентр.Юа (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №414 відповідно до умов якого, постачальник здійснює поставку будівельних матеріалів (товар) з свого складу, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити вартість переданого товару на умовах, встановлених договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, поставка товару згідно цього договору здійснюється партіями. Асортимент товару, кількість, ціна товару, порядок розрахунків, строк відвантаження, умови поставки товару встановлюються сторонами в специфікаціях на поставку товару, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2.1 Договору, ціна товару, що поставляється згідно цього договору, визначається виходячи з діючого прайс-листа постачальника, включає вартість тари, ПДВ і фіксується в специфікації, що стосується конкретної партії товару.

Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює 100% попередню оплату товару на повну суму підписаної специфікації, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікації сторонами, якщо інші умови оплати не визначені додатковою угодою сторін або специфікацією. У випадку якщо додатковою угодою сторін або специфікацією до цього договору встановлена відстрочка платежу, то покупець сплачує вартість конкретної партії в кількості і асортименті, вказаних в специфікації, в строки, відповідно до специфікації та/або додаткової угоди до цього договору (п.2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що у випадку погодження сторонами в специфікації та/або додатковій угоді відстрочення платежу сторони домовляються, зокрема, про те, що першим днем відстрочки вважається дата поставки даної партії товару.

Згідно з п.3.1.1 Договору, при поставці товару на умовах EXW покупець зобов`язаний власними силами забрати товари зі складу постачальника, у цьому випадку в специфікації додатково вказується в графі умови поставки EXW-склад постачальника .

При поставці товару на умовах FCA покупець зобов`язаний уповноважити на отримання та перевезення товару третю особу. Сторони визначають у специфікації особу, якій постачальник має передати товар для перевезення на адресу вантажоодержувача (п.3.1.2 Договору).

За умовами п.3.2 Договору, моментом поставки та переходу права власності і ризиків випадкового знищення або пошкодження товару:

- у випадку, вказаному у п.3.1.1 - моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового знищення або пошкодження товару покупця є дата, вказана у товарно-транспортній накладній, підписаній уповноваженою особою - представником покупця. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважається виконаним з дати підписання сторонами товарно-транспортної накладної (п.3.2.1);

- у випадку, вказаному в п.3.1.2 - моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового знищення або пошкодження товару до покупця є дата, вказана у товарно-транспортній накладній яка підтверджує факт передачі товару перевізнику для перевезення товару за адресою вказаною покупцем в специфікації. У цьому випадку зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику. Відповідальність за доставку товару до місця доставки постачальник не несе.

Відповідно до п.3.5 Договору, у разі не зазначення покупцем у товарно-транспортній накладній реквізитів та/або неповернення постачальнику оформленої товарно-транспортної накладної в строк 10 календарних днів з моменту отримання товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 200 грн за кожний день тривалості порушення за кожну невірно оформлену товарно-транспортну накладну. При цьому постачальник припиняє поставку товару за майбутніми заявками покупця до моменту отримання постачальником належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.3.6 Договору, покупець зобов`язується належним чином оформити отриману від постачальника видаткову накладну та направити один примірник видаткової накладної протягом 10 календарних днів з моменту її отримання від постачальника на його адресу. У разі порушення покупцем вимог щодо правильності оформлення видаткової накладної та термінів її повернення покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 200 грн за кожний день прострочення повернення видаткової накладної або а кожен випадок неправильного оформлення видаткової накладної протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання акту-претензії від постачальника.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо) покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.9.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Специфікацією №000000001234 від 01.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 108964,93 грн з датою оплати товару - 16.04.2019.

Специфікацією №000000001262 від 02.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 26360,40 грн з датою оплати товару - 16.04.2019.

Специфікацією №000000001371 від 08.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 3776,47 грн з датою оплати товару - 22.04.2019.

Специфікацією №000000001370 від 08.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 3289,40 грн з датою оплати товару - 22.04.2019.

Специфікацією №000000001392 від 09.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 26106,27 грн з датою оплати товару - 23.04.2019.

Специфікацією №000000001395 від 09.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 97495,99 грн з датою оплати товару - 23.04.2019.

Специфікацією №000000001504 від 12.04.2019 сторони погодили поставку товару на загальну суму 45616,61 грн з датою оплати товару - 26.04.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором та специфікаціями на загальну суму 311610,07 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №900 від 02.04.2019, №906 від 02.04.2019, №1003 від 08.04.2019, №1004 від 08.04.2019, №1017 від 09.04.2019, №1025 від 09.04.2019 та №1115 від 12.04.2019. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості, асортименту або комплектності поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач поставлений товар не оплатив у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 302107,64 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №54/1 від 24.05.2019 щодо сплати відповідачем заборгованості за договором а також нарахованих штрафних санкцій. Також позивач звертався до відповідача з претензією №1/414 (вих.№57) від 29.05.2019 щодо сплати відповідачем заборгованості за договором а також нарахованих штрафних санкцій. Проте відповідачем вказані претензія та вимога були залишені без відповіді та задоволення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 302107,64 грн належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 302107,64 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так судом встановлено, що умовами п.5.2 Договору сторони погодили інший розмір процентів, а саме визначили, що при порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо) покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України (п.5.2 Договору).

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2771,59 грн. десяти відсотків річних та 3021,08 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при здійсненні нарахування суми інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки та невірно визначено періоди нарахування, так, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 2771,59 грн 10% річних та 2114,76 грн. інфляційних втрат.

Також, щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 9745,98 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем невірно визначено періоди нарахування та допущено арифметичні помилки, так, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 9738,96 грн.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за неповернення товарно-транспортних накладних в сумі 51600 грн та пені за несвоєчасне повернення видаткових накладних в розмірі 51600 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені, в той же час, згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, Суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.

Так умовами п.3.5 Договору сторони погодили, що у разі не зазначення покупцем у товарно-транспортній накладній реквізитів та/або неповернення постачальнику оформленої товарно-транспортної накладної в строк 10 календарних днів з моменту отримання товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 200 грн за кожний день тривалості порушення за кожну невірно оформлену товарно-транспортну накладну. При цьому постачальник припиняє поставку товару за майбутніми заявками покупця до моменту отримання постачальником належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Також, згідно з п.3.6 Договору, покупець зобов`язується належним чином оформити отриману від постачальника видаткову накладну та направити один примірник видаткової накладної протягом 10 календарних днів з моменту її отримання від постачальника на його адресу. У разі порушення покупцем вимог щодо правильності оформлення видаткової накладної та термінів її повернення покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 200 грн за кожний день прострочення повернення видаткової накладної або а кожен випадок неправильного оформлення видаткової накладної протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання акту-претензії від постачальника.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних №ЗТН00000900 від 02.04.2019, №ЗТН00000906 від 02.04.2019, №ЗТН00001003 від 04.04.2019, №ЗТН00001004 від 08.04.2019, №ЗТН00001017 від 09.04.2019, №ЗТН00001025 від 09.04.2019 та №ЗТН00001115 від 12.04.2019, останні містять підписи вантажовідправника (позивача) та перевізника, проте не містять підпису вантажоодержувача (відповідача), з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості нарахування відповідачу пені за неповернення товарно-транспортних накладних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 51600 грн за неповернення товарно-транспортних накладних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копії видаткових накладних №900 від 02.04.2019, №906 від 02.04.2019, №1003 від 08.04.2019, №1004 від 08.04.2019, №1017 від 09.04.2019, №1025 від 09.04.2019 та №1115 від 12.04.2019 містять підписи уповноважених представників постачальника (позивача) та покупця (відповідача), жодних доказів неповернення або несвоєчасного повернення позивачу вказаних видаткових накладених матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що надані позивачем акти-претензії не жодним чином підтверджують дату повернення позивачем видаткових накладних, в той же час, враховуючи наявність підпису покупця (відповідача) на спірних видаткових накладних, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення видаткових накладних визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будцентр.Юа (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 38 літ.А, пов.3; ідентифікаційний код 41460976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Світондейл (51901, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Торговельна, буд. 2; ідентифікаційний код 32944149) 302107 (триста двi тисячi сто сім) грн 64 коп. заборгованості, 2771 (двi тисячi сімсот сімдесят одну) грн 59 коп. десяти відсотків річних, 2114 (двi тисячi сто чотирнадцять) грн 76 коп. інфляційних втрат, 9738 (дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 96 коп. пені за несвоєчасну оплату товару, 51600 (п`ятдесят одна тисяча шістсот) грн пені за неповернення товарно-транспортних накладних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5524 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 99 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 23.09.2019

Суддя Я.В. Маринченко