Рішення

від 19.09.2019 по справі 910/8034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2019Справа № 910/8034/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТ ЛТД"

про розірвання договору та стягнення 42 637,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТ ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 42637,00 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконано свої зобов`язання по поставці пластикових ємностей, в зв`язку з чим позивач просить розірвати договір та стягнути з відповідача вартість оплаченого та не наданого товару та санкції.

Ухвалою суду від 27.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.07.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 27.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2019.

19.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 05.09.2019.

Ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 19.09.2019.

17.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засіданні 19.09.2019 представники сторін не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про наслідки був повідомлений в ухвалі суду від 15.07.2019 про відкриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До матеріалів справи долучено рахунок на оплату №62 від 08.04.2019 виставлений постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Брест ЛТД" на оплату покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" на суму 42000,00 грн. Згідно рахунку покупцем оплачується ємність пластикова 20 м куб. вартістю 33500,00 грн та послуги з перевезення Вінницька область, Козятинський район, с. Писарівка, 09.04.2019 вартістю 1500,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 1033 від 08.04.2019 ТОВ "Українська нерудна компанія" оплатило на рахунок ТОВ "Брест ЛТД" 42000,00 грн за ємність пластикову згідно рахунку № 62 від 08.04.2019.

Отже позивачем оплачено товар вартістю 33500,00 грн, який постачальник (ТОВ "Брест ЛТД") мав поставити за адресою: с. Писарівка 09.04.2019.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже сторонами укладено договір у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку відповідачем та оплати його позивачем, що створило для них відповідні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач здійснив попередню оплату товару, однак він не був поставлений у обумовлений сторонами строк - 09.04.2019.

12.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/04/19, в якій просив повернути суму попередньої оплати у сумі 42000,00 грн, в зв`язку з не поставкою товару. Претензія була направлена 12.04.2019 на адресу відповідача та директора відповідача. Конверти повернулись відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (докази долучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов`язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 42000,00 грн, на яку товар не був поставлений.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у сумі 42000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору, укладеного 08.04.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже склавши та направивши відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати, позивач скористався правом на односторонню відмову від договору поставки, а тому договір від 08.04.2019 є розірваним 12.04.2019.

Оскільки, договір від 08.04.2019 розірваний в односторонньому порядку покупцем 12.04.2019, до звернення позивача з відповідним позовом, то провадження не підлягає закриттю в цій частині.

Суд відмовляє в частині позовних вимог про розірвання договору від 08.04.2019, оскільки, він розірваний позивачем на підставі ст. 651, 693 ЦК України в односторонньому порядку.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 217,00 грн за період з 10.04.2019 по 12.06.2019 та втрат від інфляції у розмірі 420,00 грн за період з 10.04.2019 по 12.06.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що до розірвання договору від 08.04.2019 та звернення позивача з вимогою про повернення коштів, зобов`язання відповідача перед позивачем були не грошовими, оскільки, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товару. А тому позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

У претензії від 12.04.2019 позивач просить відповідача повернути суму попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії. Згідно відстеження поштового пересилання № 0304008781396, яким було направлено претензію відповідачу, воно так і не було вручено відповідачу та повернуто позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання 03.05.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Подія, якою позивач визначив строк виконання зобов`язання відповідача повернути йому суму попередньої оплати не настала.

Однак, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається відстеження поштового пересилання № 0304008781396, яким було направлено претензію відповідачу, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати була пред`явлена відповідачу 17.04.2019 (невдала спроба вручення, інші причини), а тому грошові кошти мали бути повернуті до 24.04.2019, а з 25.04.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Саме з 25.04.2019 позивач має право нараховувати відповідачу 3% річних та втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних за період з 25.04.2019 до 12.06.2019 складає 169,15 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції за період з 25.04.2019 по 12.06.2019 становить 294,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем вимог не надав жодних доказів та не спростував свого обов`язку повернути суму попередньої оплати. Відповідач не скористався своїм правом подавати відзив, про наслідки неподання відзиву, відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.07.2019.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брест ЛТД" (01015, м. Київ, вул. Московська, 43, ідентифікаційний код 42818858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" (22407, Вінницька область, Калинівський район, село Писарівка, вул.. Лісова, 1, ідентифікаційний код 38628196) заборгованість у розмірі 42000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 169 (сто шістдесят дев`ять) грн 15 коп., втрати від інфляції у розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) грн 00 коп, судовий збір у розмірі 3834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 17 коп.

3. В частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу б/н від 08.04.2019 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Брест ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" - відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 47,85 грн та втрат від інфляції у розмірі 126,00 грн - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.09.2019

Суддя І.В.Усатенко