Рішення

від 23.09.2019 по справі 911/1706/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2019 р. Справа № 911/1706/19

За позовом Підприємства "Інтертранс", 80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Срібна, будинок 2

до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича, АДРЕСА_1

про стягнення 84 748,09 грн за договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 17.10.18 від 17.10.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Підприємство "Інтертранс" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про стягнення 84 748,09 грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 17.10.18 від 17.10.2018, з яких: 67 067,00 грн основна заборгованість, 11 963,65 грн пеня, 4 339,35 грн інфляційні та 1 378,09 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Разової заявки №17/10/18 від 17.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати за транспортні послуги при перевезенні вантажів, яка є невід`ємним додатком до договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 17.10.18 від 17.10.2018 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2019 позовну заяву Підприємства "Інтертранс" було залишено без руху у зв`язку із невиконанням позивачем вимог пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків.

23 липня 2019 року від позивача надійшла заява б/н від 22.07.2019 про уточнення розрахунку ціни позову та позовних вимог, відповідно до якої позивач надає письмові обґрунтування позовних вимог в частині визначення обставин щодо періодів прострочення, за які виникли заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати і 3% річних, та уточнює позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача 83 979,59 грн заборгованості, яка складається з 67 067,00 грн суми боргу, 11 535,52 грн пені, 1 394,63 грн 3% річних та 3 982,44 грн інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що заява (б/н від 22.07.2019) подана до відкриття провадження у справі та у відповідності до вищезазначених норм законодавства, де зазначено, що ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 83 979,59 грн, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою суду від 25.07.2019 відкрито провадження даній у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20 серпня 2019 року до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат б/н від 02.08.2019 (вх. № 15863/19), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103269681482 про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі, яка була відправлена на поштову адресу ФОП Захарова О.К. (зазначена в договорі), оскільки поштове відправлення адресоване на юридичну адресу згідно Витягу з ЄДР повернулося без вручення з відміткою про причину повернення: "за зазначеною адресою не проживає".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17 жовтня 2018 року між Фізичною особою підприємцем Захаровим Олександром Костянтиновичем (Експедитор) та Підприємством "Інтертранс" (Перевізник) було укладено договір № 17.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до пункту 1.1. Договору предметом цього договору є взаємовідносини, що виникають між Експедитором та Перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно пункту 2.2. Договору взаємовідносини Експедитора і Перевізника ґрунтується на положеннях цього Договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, яке містить опис умов і особливостей конкретного перевезення (зазначені в пункті 3.1. Договору) і є додатком до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.3. Договору строк оплати послуг Перевізника складає 14 днів для оплати в EUR, USD або російських рублях і 7 днів в гривнях з моменту отримання Експедитором документів, які зазначені в пункті 5.2. даного договору. При цьому оплата здійснюється в валюті, яка зазначена в транспортному замовленні.

Пунктом 5.2. Договору зазначено, що підставою для оплати фрахту Експедитором є оригінал рахунку-фактури Перевізника в одному екземплярі, оригінал CMR-накладної із митними відмітками та відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу та оригінали інших додаткових документів, зазначених в транспортному замовленні. Для Перевізника є обов`язковим надання акту виконаних робіт. Зазначені документи повинні бути надані не пізніше 30 днів після виконання вантажоперевезення.

Даний договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2020. Якщо ні одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати договір, його строк автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (пункт 9.1 Договору).

Докази припинення правовідносин сторін по цьому Договору відсутні, а тому він є діючим.

На виконання зобов`язань за Договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 17.10.18 від 17.10.2018 між сторонами була підписана Разова заявка № 17/10/18 від 17.10.2018.

За умовами Разової заявки № 17/10/18 від 17.10.2018 Перевізник зобов`язувався здійснити перевезення згідно наступних умов: маршрут: Україна - Німеччина (прикордонний перехід Ягодин); адреса завантаження: м. Кропивницький; вантаж: мед в бочках; маса брутто: до 22,05 т; об`єм: 82-86 куб. м.; вид упаковки: бочки; адреса розвантаження: Billwerder Ring 19 21079 Hamburg Germany; строк доставки: 25-26.10.2018; оплату фрахту в розмірі 67 067,00 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 119 від 29.10.2018 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 0081590, позивачем надано відповідачу послугу згідно спірного договору на суму 67 067,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані транспортні послуги з перевезення вантажу не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 67 067,00 грн, яку і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями частини першої статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що заборгованість за отримані послуги на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманих відповідачем послуг відсутні, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 67 067,00 грн боргу за надані послуги перевезення підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №17.10.18 від 17.10.2018 позивач на підставі пункту 5.7. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 26.10.2018 по 08.07.2019 складає 11 535,52 грн, а також 1 378,09 грн 3% річних та 4 339,35 грн інфляційних втрат за цей же період.

Відповідно до пункту 5.7. Договору сторонами погоджено, що при порушенні строків виконання фінансових зобов`язань винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочки платежу.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У сфері господарювання згідно частини другої статті 217 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 29.10.2018 між сторонами був підписаний акт виконаних робіт без зауважень з боку клієнта та передані оригінали документів на оплату.

Однак при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано, що згідно з умовами пунктів 5.2, 5.3 договору № 17.10.18 від 17.10.2018 строк оплати транспортних послуг в гривнях складає 7 днів з моменту отримання відповідачем (Експедитором) оригіналів рахунку-фактури, CMR-накладної з митними відмітками і відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та інших додаткових документів (пункти 5.2, 5.3 Договору).

А тому визначений позивачем початок періоду заборгованості 26.10.2018, за яку останній просить стягнути пеню, є невірним.

В матеріалах справи наявні CMR-накладна, де дата складання зазначена 19.10.2018, а дата одержання вантажу зазначена 29.10.2018, також рахунок-фактура від 29.10.2018 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 119, який підписаний і скріплений печатками з обох сторін та датований 29.10.2018.

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору ним було направлено відповідачу претензію № 31 від 04.03.2018 з вимогою оплатити заборгованість за договором у розмірі 67 067,00 грн та пеню у розмірі 4 828,84 грн за неналежне виконання умов договору перевезення № 17.10.18 від 17.10.2018. В тексті даної претензії позивач зазначає, що на виконання пункту 5.2. Договору відповідачу було направлено оригінали документів, які без зауважень та заперечень були отримані останнім 12.11.2018, а тому послуги з перевезення мали бути оплачені Експедитором не пізніше 19.11.2018.

Однак суд не приймає в якості належних та допустимих доказів інформацію, яка міститься в даній претензії, оскільки остання датована 04.03.2018, тобто раніше чим дата підписання Разової заявки № 17/10/18 від 17.10.2018, крім того доказів направлення даної претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи не додано.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів а ні отримання відповідачем вказаних у пункті 5.2 договору документів (оригіналу CMR-накладної № 0081590 із митними відмітками та відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу та оригіналу рахунку-фактури №119 від 29.10.2018), а ні доказів направлення йому цих документів, з моменту отримання яких у відповідача виникає обов`язок упродовж 7 днів здійснити розрахунок за надані послуги, а у разі несплати початком періоду прострочення є 8-й день.

Оскільки позивач документально не довів та не підтвердив наявність прострочки оплати саме з 26.10.2018, а наявні в матеріалах справи докази не містять інформації для встановлення судом такої дати, то вимоги в частині стягнення 11 963,65 грн пені, 1 378,09 грн 3% річних та 4339,35 грн інфляційних втрат є недоведеними і задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в розмірі 67 067,00 грн на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 67 067,00 грн основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 600,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги № 20/06/2019 від 20.06.2019.

Згідно з приписами пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Обов`язок доведення співрозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 господарського процесуального кодексу України).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зазначені витрати в сумі 4 600,00 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги № 20/06/2019 від 20.06.2019, укладеним між Підприємством "Інтертранс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Рогачова", заявкою про надання правової допомоги № 1 від 20.06.2019, актом про витрати на послуги адвоката у справі № 911/1706/19 за позовом Підприємства "Інтертранс" до ФОП Захарова О.К. від 01.08.2019 на суму 4 600,00 грн, рахунком № 82/06/2019 від 20.06.2019, платіжним дорученням № 299 від 21.06.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро "Рогачова" з 01.06.2019 по 30.06.2019 та ордером серії КВ №412362 від 20.06.2019, виданим адвокату Адвокатського бюро "Рогачова" Рогачову Ю.М. і свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №002448 від 31.03.2015.

Враховуючи викладене, керуючись приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Підприємства "Інтертранс" (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Срібна, будинок 2, ідентифікаційний код 22379365) 67 067 (шістдесят сім тисяч шістдесят сім) грн 00 коп. основної заборгованості, 3 673 (три тисячі шістсот сімдесят три) грн 61 коп. витрат на правову допомогу та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 23.09.2019