Рішення

від 18.09.2019 по справі 912/1933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 рокуСправа № 912/1933/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1933/19

за позовом: Фермерського господарства "ММФ", 74430, Херсонська область, Верхньорогачицький район, с. Первомаївка, вул. Молодіжна, 34,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103

про стягнення 125 699,84 грн

Представники сторін:

від позивача - Ярош Я.С., довіреність № б/н від 07.03.2019 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - участі не брав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "ММФ" (далі - ФГ "ММФ", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 125 699,84 грн, з яких: 114 000 грн основного боргу та 11 699,84 грн пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) №ТТ-04000014 від 21.02.2019 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2019 позовна заява ФГ "ММФ" залишена без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

25.07.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 15.07.2019, надійшла заява ФГ "ММФ" про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Господарський суд ухвалою від 26.07.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1933/19. Ухвалено розглядати справу № 912/1933/19 за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначено на 21.08.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

15.08.2019 до суду надійшло клопотання позивача від 12.08.2019 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з вимогою стягнути з відповідача на користь ФГ "ММФ" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатами Адвокатського об`єднання "Богатир та Партнери".

21.08.2019 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 21.08.2019 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю. Відповідач участь представника в засідання суду не забезпечив.

В ході судового засідання 21.08.2019 виникли питання щодо строку постачання товару, у зв`язку з чим позивачу надано можливість подати додаткові письмові пояснення з вказаного питання та оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2019.

02.09.2019 до суду від позивача надійшли відповідні додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 18.09.2019 прийняв участь представник позивача, яким позовні вимоги, з урахуванням наданих пояснень, підтримано повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, участь представника в засіданнях суду по розгляду справи не забезпечив, про причини вказаного суду не повідомлено, будь-які клопотання до суду зі сторони відповідача не надходили.

Відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду у справі, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідачу ухвал суду (а.с. 93, 128).

Виходячи з викладеного та враховуючи положення пунктів 1, 2 частини 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, які наведено в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 між ТОВ "Техніка і технології" (Продавець) та ФГ "ММФ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-04000014 (Договір, а.с. 26-30), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору (Додаток №1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору є сукупність узгоджених сторонами партій товару, чи наданих послуг Покупцю щодо товару в грошовому еквіваленті, зазначених в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.2. Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 1 - денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом додаткової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору. Але не пізніше чим 22.02.2019.

Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов`язкових платежів, тощо (п. 2.3. Договору).

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Покупця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках доданого Договору.

Приймання товару по кількості, комплектності та якості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі (Додаток № 2) (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, строк поставки Товару зазначається в специфікаціях та/або в інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.08.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами.

Договір підписано повноважними представниками сторін.

21.02.2019 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-04000014 (Додаток № 1) на поставку наступного товару - Борона гидравлическая зубовая БГЗ-14 в кількості 1 шт, всього на суму 114 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 19 000 грн) (а.с. 122).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору та Специфікації відповідачем виставлено рахунок на оплату по замовленню № 4000014 від 21.02.2019 на суму 114 000,00 грн (у т.ч. ПДВ), який оплачено позивачем повністю 21.02.2019 згідно платіжного доручення № 379 від 21.02.2019 (а.с. 61, 62).

Фактичне перерахування коштів також підтверджено банківською випискою по рахунку, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 63).

Натомість, як зазначає позивач, після отримання грошових коштів ТОВ "Техніка і технології" свої зобов`язання за Договором не виконано та товар не поставлено, у зв`язку з чим позивач 15.03.2019 звернувся до відповідача з претензією № 7 від 15.03.2019 про повернення сплачених грошових коштів (а.с. 35).

Зазначену претензію-вимогу 21.03.2019 під розпис було отримано уповноваженою особою ТОВ "Техніка і технології" Зосімовим А.О.

11.06.2019 позивачем повторно направлено на адресу відповідача претензію - вимогу № 13 про повернення коштів у розмірі 114 000,00 грн, яку 21.06.2019 було вручено відповідачу, що підтверджується відомостями з офіційного сайту "Укрпошта" та повідомлення про вручення (а.с.36-40).

Відповідач відповіді на вище зазначені претензії не надав, товар не поставив та кошти не повернув. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Згідно загальних положень щодо строків та термінів в Цивільному кодексі України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253).

За змістом підписаної обома сторонами Специфікації до Договору (а.с. 122) передбачено наступне: "Продавець зобов`язується поставити на адресу Покупця товар в строк 18 робочих днів з моменту

---

відповідно до переліку " (детально по змісту).

Тобто, в підписаній Специфікації не визначено початок перебігу строку, а саме відсутній напис із вказівкою на подію, з настанням якої у відповідача виникає обов`язок поставити товар у строк 18 робочих днів.

Як встановлено вище, у пункті 3.5. Договору сторони передбачили, що якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до Договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.

З огляду на викладене та внаслідок не зазначення строку поставки товару в Специфікації до Договору або в жодному іншому документі, застосуванню підлягають строки, визначені пунктом 3.5. Договору.

Чинне законодавство та умови укладеного між сторонами Договору не містять визначення поняття "розумний строк" та не зазначають який конкретно строк слід вважати "розумним".

Разом з цим господарський суд вважає необхідним дотриматись положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Крім того, строк дії Договору на час розгляду справи закінчився, що свідчить про не дотримання відповідачем "розумних строків" на поставку обумовленого Договором товару.

З підстав викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару та відсутність доказів повернення сплачених грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Техніка і технології" на користь ФГ "ММФ" попередньої оплати в розмірі 114 000,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов`язання щодо поставки Товару в сумі 11 699,84 грн на підставі п. 5.3. Договору.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару Продавцем, Покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно правил частин 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той час, сторонами в п. 5.3. Договору не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов`язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, внаслідок чого не можна вважати розмір штрафної санкції встановленим.

Господарський суд враховує, що на відміну від положень про пеню за порушення грошового зобов`язання, щодо якої на законодавчому рівні закріплено, що вона нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України), законодавчі положення про відповідальність за порушення не грошового зобов`язання (поставка товару) вказаного не містять. Натомість, як вже зазначено вище, за нормами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором, зокрема, у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання.

Окрім того, відповідно до встановлених вище обставин щодо строку поставки товару не є підтвердженим період прострочення поставки, за який позивач нараховує пеню.

Пояснення позивача стосовно наявності між сторонами усної домовленості про строк постачання товару за Договором жодним доказом не підтверджено. Вимога позивача про постачання товару в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України відповідачеві не надсилалась. Претензії від 15.03.2019 № 7 та від 11.06.2019 № 13 не містять жодних вимог про поставку товару та стосуються лише повернення коштів попередньої оплати. Більш того, звернення позивача з вимогами до відповідача про повернення сплачених коштів попередньої оплати свідчать про фактичну відмову Покупця від зобов`язань за Договором, право на що передбачено абзацом другим пункту 5.3. Договору.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 699,84 грн пені задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ФГ "ММФ" до ТОВ "Техніка і технології" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми основного боргу (попередня оплата) в розмірі 114 000,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 11 699,84 грн господарський суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно клопотання від 12.08.2019 ФГ "ММФ" просить стягнути з відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2019 між ФГ "ММФ" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Богатир та Партнери" (Адвокатське об`єднання) укладено договір № 07-03/19-01 про надання правової допомоги (а.с. 98-101), відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити представництво інтересів Клієнта в судах, а Клієнт зобов`язується оплатити вартість надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Договір підписано повноважними представниками сторін.

Додатковою угодою № 1 від 07.03.2019 до Договору про надання правової допомоги №07-03/19-01 від 07.03.2019, сторони домовились про погодинні ставки, які застосовуються при оплаті праці працівників Об`єднання: партнер 5000,00 грн, адвокат 3000,00 грн.

На підтвердження обставин надання послуг з правової допомоги підписано Акт надання послуг № 9 від 05.08.2019, відповідно до якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги на загальну суму 20 000,00 грн (а.с. 104). Вказані послуги пов`язанні з підготовкою та поданням до Господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Техніка і технології", по якій відкрито провадження у справі № 912/1933/19.

Позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі на суму 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 613 від 08.08.2019 (а.с. 105).

Також у справу подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.10.2010 та ордер від 04.07.2019 (а.с.45-46).

З огляду на викладене, враховуючи положення зазначених норм та виходячи з наданих документів, господарський суд вважає підтвердженим понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 20 000,00 грн, які покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18 138,45 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "ММФ" (74430, Херсонська область, Верхньорогачицький район, с. Первомаївка, вул. Молодіжна, 34, ідентифікаційний код 22751681) 114 000,00 грн основного боргу, а також 1 742,20 грн судового збору та 18 138,45 грн витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Фермерському господарству "ММФ" за адресою: 74430, Херсонська область, Верхньорогачицький район, с. Первомаївка, вул. Молодіжна, 34 та на адресу представника Сугоняко Ю.П. Адвокатське Об`єднання "Богатир та Партнери": 01024, м. Київ-24, а/с 770; Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і Технології" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103, а також Господарському суду Київської області за адресою: 01000, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16 та електронною поштою.

Повне рішення складено 23.09.2019.

Суддя В.В.Тимошевська