Рішення

від 23.09.2019 по справі 918/632/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/632/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді О. Андрійчук , за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ"

до відповідача Управління Держпраці у Рівненській області

про стягнення в сумі 4 903, 74 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Шендера О.М., ордер ВК № 1000479 від 20.09.2019 року,

від відповідача:Голос С.М., дов. від 23.04.2019 року,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про стягнення в сумі 5 721,03 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, остання обґрунтована тим, що нежитлове приміщення загальною площею 588,4 кв.м., яке знаходиться в житловому комплексі по вул. Лермонтова, 7 у м. Рівне, перебуває в оперативному управлінні відповідача.

Відповідач повинен був сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна об`єднання з розрахунку 1, 389 грн за 1 кв.м. * 588,40 кв м, що становить 817,29 грн на місяць, до 20 числа щомісячно.

Однак, в порушення вимог ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідач внесків за грудень 2017 року, жовтень 2018 року -лютий 2019 року не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у сумі 5 721, 03 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 15, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст.ст. 3, 55, 137 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України.

23.09.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленим вимогами позивача, вважає, що останній не довів того, що нежитлове приміщення, що перебуває в оперативному управління відповідача, має відношення до багатоквартирного будинку, який обслуговує позивач, а також не обґрунтував реальності фактичних витрат, заявлених до стягнення, тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.09.2019 року.

11.09.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 4 903,74 грн.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що позивач реалізував своє право на зменшення розміру позовних вимог у строк, наведений у вказаній нормі, відтак заява позивача приймається судом.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

На підставі п.1 Постанови КМУ №100 від 11.02.2015 року Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці утворено, зокрема, Управління Держпраці у Рівненській області, до якого увійшли: Територіальне управління Держгірпромнагляду у Рівненській області та Територіальна державна інспекція з питань праці у Рівненській області.

06.05.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації Управління Держпраці у Рівненській області, номер запису: 1 608 134 0000 011850, ідентифікаційний код 39780243, а 23.03.2016 року - внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Територіального управління держгірпромнагляду у Рівненській області, номер запису: 1608112000 6008133, ідентифікаційний код 38012562.

Згідно зі свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 08.04.2012 року, Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (ідентифікаційний код 38012562) на праві спільної часткової власності належить 56/100 частини приміщення загальною площею 588,4 м2, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Лермонтова, 7. Форма власності: державна. Вказане приміщення перебуває в оперативному управлінні Держгірпромнагляду у Рівненській області. Зазначений факт підтверджується витягом з Реєстру нерухомого майна, де зазначені відомості про об`єкт нерухомого майна і про право власності.

16.02.2016 року за адресою: вул. Лермонтова, 7 м. Рівне, створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне", що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером: 1 608 102 0000 012304.

Відповідно до п. 1 розділу II Статуту ОСББ "Оселя-Рівне", затвердженого установчими зборами засновників, метою створення об`єднання є: забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

28.04.2016 року з балансу ЖКП "Західне" за Актом приймання-передачі житлового комплексу передано житловий будинок в„– 7 по вул. Лермонтова у м. Рівне на утримання ОСББ "Оселя-Рівне".

28.09.2016 року рішенням № 21/17-16-12-03-18 Державної податкової інспекції у м. Рівне позивачу - ОСББ "Оселя-Рівне" присвоєно статус неприбуткової організації.

28.01.2017 року загальними зборами членів ОСББ "Оселя-Рівне" прийнято рішення про встановлення з 01.03.2017 року внеску на утримання будинку в розмірі 2,40 грн за кв.м. житлової площі та 1, 389 грн за кв.м. нежитлових приміщень.

23.02.2019 року загальними зборами членів ОСББ "Оселя-Рівне" затверджено внесок на утримання будинку та прибудинкової території з 01.04.2019 року у розмірі 3,50 грн за кв.м. житлової площі та 1,94 грн за кв.м. нежитлових приміщень.

Оскільки нежитлове приміщення загальною площею 588,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 , перебуває в оперативному управлінні відповідача у житловому будинку, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, то, відповідно, до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" відповідач зобов`язаний сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна об`єднання з розрахунку 1,389грн за 1 кв.м. * 588,40 кв.м., що становить 817,29 грн на місяць, до 20 числа щомісячно.

Проте, відповідачем не сплачено внески за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року, що складає 4 903,74 грн.

02.08.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 29 з вимогою оплатити суму боргу у розмірі 5 721,03 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Станом на 01.09.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) становить 4 903,74 грн.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані зі сплатою внесків за обслуговування будинку та прибудинкової території, регулювання яких здійснюється Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами спору.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості заобґрунтованимии цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" терміни вживаються в такому значенні: 1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; 2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); 3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; 4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; 5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; 6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; 8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; 9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

У силу вимог ч. 1 ст. 5 вказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

У ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

У свою чергу, за ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком, зокрема включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ч.ч. 2, 5, 8, 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Приписами ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що співвласник зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 20 вказаного Закону частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

За ч. 3 ст. 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Пунктами 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що обов`язками співвласника є виконання рішень зборів співвласників та своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

З викладеного вбачається, що відповідач як власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Заразом, як установлено судом, відповідач свого обов`язку зі плати внесків належним чином не виконує, у зв`язку з чим за ним у період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року виникла заборгованість в розмірі 4 903,74 грн.

Зважаючи на викладене, суд визнає доводи позивача обгрунтованими, а аргументи відповідача відхиляє як безпідставні.

У силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин судом установлено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по сплаті внесків, а відтак - наявність підстав для стягнення суми заборгованості.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн та 1 800 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи, що позов задоволено, отже судовий збір покладається на відповідача.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат Шендера Олена Миколаївна, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 28.07.2019 року № 307, ордером на надання правової допомоги від 28.07.2019 року № 03/07, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 624 від 05.06.2008 року.

За договором про правову допомогу клієнт (ОСББ) зобов`язується сплатити адвокату аванс, вказаний в рахунку, фактичні видатки в розмірі, підтвердженому чеками, а після виконання умов договору - гонорар, вказаний в рахунку.

Відповідно до актів здачі - приймання виконаних послуг (робіт) від 09.09.2019 року та 16.09.2019 року вартість наданих робіт складає 1 800,00 грн. Зазначені кошти сплачені позивачем адвокату, що підтверджується платіжними дорученнями № 320 від 09.09.2019 року та № 322 від 16.09.2019 року.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Приписами ст. 126 ГПК України унормовано, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем-2 до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

У силу вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом на подання відповідного клопотання не скористався, неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не обґрунтував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 1 800,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.

У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя - Рівне" до Управління Держпраці у Рівненській області про стягнення 4 903,74 грн задоволити.

Стягнути з Управління Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39780243) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя - Рівне" (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40279186) 4 903,74 грн основного боргу.

Стягнути з Управління Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39780243) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя - Рівне" (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40279186) 1 921,00 грн судового збору та 1 800,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя - Рівне" (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40279186).

Відповідач: Управління Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39780243).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 23.09.2019 року.

Суддя О. Андрійчук