Рішення

від 12.09.2019 по справі 917/642/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019 Справа № 917/642/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторське підприємство "Вертикаль , 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, корп. 6, поштова адреса: а/с №93, м. Київ, 04073

до Приватного підприємства "Агротранс - 2009", 36000, м. Полтава, пров. Рибальський, буд. 16, кв. 6

про стягнення 804432,97 грн. заборгованості

Cуддя Паламарчук В.В.

Cекретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Король С.О.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторське підприємство "Вертикаль звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агротранс - 2009" про стягнення 804432,97 грн. заборгованості, з них: 680016,12 грн. - основного боргу, 63084,60 грн. - пені, 61332,25 грн. - 35% річних, нарахованих згідно договору №10/18 від 10.10.2018р. транспортного експедирування.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 05.06.2019 р. суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.07.2019р.

Ухвалою від 02.07.2019 р. відкладено підготовче засідання на 01.08.2019 р. за клопотанням відповідача у зв`язку з тим, що між сторонами проходять переговори щодо укладення мирової угоди по справі.

Представником позивача подані додаткові пояснення по позовним вимогам, з розрахунком позовних вимог, а також заявою про нарахування пені та 35% річних до моменту виконання судового рішення (вхід. №8035 від 01.08.2019р. та вхід. №8041 від 01.08.2019р.), які залучені судом до матеріалів справи.

За ухвалою від 01.08.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.09.2019 р.

В судовому засіданні 12.09.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ухвалу суду від 01.08.2019р., якою явка сторін визнавалася не обов`язковою, отримав 08.08.2019., про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідної ухвали суду.

Зважаючи на те, що відповідач про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

10.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (Експедитор) та Приватним підприємством "Агротранс-2009" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 10/18.

За умовами вказаного вище договору, (п.1.1.), Експедитор (позивач у даній справі) взяв на себе зобов`язання за плату і за рахунок Клієнта (відповідача) надавати послуги з організації перевезення зернових та олійних культур, зазначених Клієнтом залізничним транспортом та або автомобільним транспортом, а також виконати інші дії, необхідні для виконання обов`язків за цим договором і узгоджених з Клієнтом.

Відповідно до п.3.1. договору, вартість послуг визначається сторонами на договірній основі і вказується в Додаткових угодах та/або рахунках.

16.11.2018 року між сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої Експедитор зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів Клієнта залізничним транспортом згідно заявки Клієнта, а саме кукурудзи в кількості 500,000 тон/8 вагонів зі станції відправлення Божков Південної залізниці до станції призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці.

Комплексна ставка з організації перевезень вантажів Клієнта встановлюються за одну тонну вантажу і становить - 826,61 грн., в т.ч. ПДВ. Остаточний розрахунок відбувається на підставі Актів виконаних робіт та рахунків "Експедитора".

01.12.2018 року між сторонами підписана додаткова угода № 2, згідно якої Експедитор зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів Клієнта залізничним транспортом згідно заявки Клієнта, а саме кукурудзи в кількості 800,000 тон/12 вагонів зі станції відправлення Божков Південної залізниці до станції призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці.

Комплексна ставка з організації перевезень вантажів Клієнта встановлюються за одну тонну вантажу і становить - 850 грн., в т.ч. ПДВ. Остаточний розрахунок відбувається на підставі Актів виконаних робіт та рахунків "Експедитора".

Зазначені вище додаткові угоди є невід`ємною частиною договору транспортного експедирування № 10/18 від 11.10.18 р.

У п.4.1. договору, сторони погодили, що оплата послуг/робіт/витрат проводиться Клієнтом на умовах 100% передоплати, на підставі рахунків Експедитора протягом 2-х банківських днів з моменту передачі рахунків Клієнту шляхом відправлення його копії на електронну адресу, вказану у п.8.3. договору.

В разі неотримання Клієнтом рахунку Експедитора (в тому числі копії направлену на електронну адресу Експедитора" вказану в п. 8.3 Договору), то Клієнт оплачує вартість послуг/робіт/витрат на підставі підписаних Сторонами Актів виконаних робіт/наданих послуг протягом (трьох) банківських днів з дня його складення, без надання Експедитором рахунку.

Пунктом 4.4. договору, сторони погодили, що за результатами кожного перевезення або за визначений період сторони складають та підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому вказується вартість винагороди Експедитора та сума витрат, здійснених Експедитором. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Експедитором. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги, надані в поточному місяці надається Клієнту до завершення цього місяця та може датуватись останнім днем цього місяця. Не повернення Клієнтом спрямованого йому для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг та ненадання письмових заперечень на нього в 10-ти денний термін з дня отримання, визнається сторонами як згода Клієнта з актом виконаних робіт/надання послуг (підписання акту виконаних робіт/надання послуг Клієнтом без заперечень) і прийняття вказаних в ньому робіт та послуг.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті рахунків Експедитора на строк понад зазначений у п. 4.1 Договору Клієнт додатково сплачує штрафні санкції - пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань нараховуються протягом усього строку. Крім того, на вимогу Експедитора відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 35% відсотків річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання ( 9.1 Договору).

Таким чином, договір на час винесення рішення є діючим та недійсним сторонами не визнавався.

Як стверджує позивач, виконуючи умови договору та додаткових угод до нього, він надав підприємству відповідача транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень залізничним транспортом вантажів відповідача на загальну суму 1919622,63 грн., про що свідчать акти виконаних робіт №3085 від 27.112018 на загальну суму 281361,51 грн., №3283 від 11.12.2018 на загальну суму 683893,00 грн., №3371 від 19.12.2018 на загальну суму 174352,00 грн., №3457 від 26.12.2018 на загальну суму 227052,00 грн., №56 від 11.01.2019 на загальну суму 454359,00 грн., №57 від 11.01.2019 на загальну суму 98605,12 (а.с.22-33).

Вказані вище акти підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками.

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором, здійснивши розрахунки за надані експедиторські послуги частково, з порушенням строку визначеного договором, на загальну суму 1239606,50 грн. (а.с. 48-62).

Крім того, на підставі умов договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 63084,60 грн. - пені, 61332,25 грн. - 35% річних, нарахованих згідно договору №10/18 від 10.10.2018р. транспортного експедирування. В частині оплати 680016,12 грн. відповідач зобов`язання за Договором не виконав.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 804432,97 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору транспортного експедирування, за яким в силу ч. 1 ст. 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 680016,12 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір на транспортно-експедиційне обслуговування та додаткові угоди до нього, Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Доказів виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг в сумі 680016,12 грн., на момент розгляду спору, відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.1 договору, сторони в договорі встановили інший розмір річних, що складає 35%.

Відповідно до наданого розрахунку 35% річних за періоди прострочення вказані позивачем в розрахунку по кожному Акту виконаних робіт окремо та з врахуванням часткових проплат, їх розмір за даними позивача складає 61332,25 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За порушення строків оплати, сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (5.1 договору).

Крім того, у вказаному вище пункті узгоджено, що штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань нараховуються протягом всього строку прострочки.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3, зазначеного вище Закону передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, який здійснено з врахуванням положень ст. 3 вищезазначеного Закону, за періоди прострочення вказані позивачем в розрахунку по кожному Акту виконаних робіт окремо та з врахуванням часткових проплат, її розмір за даними позивача складає 63084,60 грн.

Судом перевірено методику нарахування пені та 35% річних за допомогою калькулятора ІПС "Ліга". За результатами перерахунку суд дійшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 62921,69 грн. пені та 61174,39 грн. 35% річних. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені та 35% річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку по Акту наданих послуг №3283 від 11.12.2018 р., не враховано положення п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 р., згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З приводу вимоги позивача при прийнятті рішення зазначити в рішенні суду про нарахування пені та 35% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України судом враховується таке.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Суд звертає увагу на те, що застосування вищезазначених положень є правом суду та на те, що на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків або пені та з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення. З огляду на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків або пені, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи, застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у цій справі не є обґрунтованим.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо інших судових витрат, то в позовній заяві позивач наводить лише їх попередній розрахунок. Доказів, які б свідчили про фактичне понесення позивачем цих витрат суду не надано. За даних обставин, підстави для стягнення інших судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агротранс - 2009" (36000, м. Полтава, пров. Рибальський, буд. 16, кв. 6, код ЄДРПОУ 36395777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторське підприємство "Вертикаль (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, корп. 6, код ЄДРПОУ 40001366) 680016,12 грн. - основного боргу, 62921,69 грн. - пені, 61174,39 грн. - договірного розміру відсотків за неправомірне користування чужими грошима, 12061,68 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.09.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук