Рішення

від 17.09.2019 по справі 924/529/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2019 р. Справа № 924/529/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асітер Інспекшн", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, Славутський район, село Крупець

про стягнення 166 988,12 грн., з яких 124 882,36 грн. основного боргу, 42 105,76 грн. штрафу

за участю повноважних представників:

від позивача: Клименко Є.Г. - представник за ордером № 264253 від 22.05.2019р. (присутній 11 та 16 вересня 2019р.)

від відповідача: Нечитайло Т.В. - представник за довіреністю від 30.01.2019р. (присутній 11.09.2019р.)

Встановив: 29.05.2019р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 166 988,12 грн. заборгованості за договором надання сюрвейєрських послуг № АІ 140112/16 від 14.12.2016р. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 14.12.2016р. між ТОВ "Асітер інспекшн" та ТОВ "Суфле агро Україна" був укладений договір надання сюрвейєрських № АІ 140112/16, за яким позивач зобов`язувався за оплату надавати відповідачу наступні послуги: якісний та кількісний контроль при завантаженні/розвантаженні судів/вагонів/вантажівок.

На виконання умов договору позивачем протягом вересня-листопада 2018 року були надані відповідачу наступні послуги на суму 124 882,36 грн.:

1) визначення фузаріозних зерен, сажки та сажових зерен, наявність рожевозабарвлених зерен та природа їх походження на суму 4 669,03 грн.;

2) огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбір проб, ваговий контроль, візуальне визначення кількості сажкових зерен на ПАТ "Жашківський елеватор" на суму 11 260,39 грн.;

3) огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, аналізи (крупність, дрібне зерно, смітна домішка, зернова домішка, шкідники, наявність соняшнику, вологість) на ТОВ "Україна 2001" на суму 50 010,11 грн.;

4) проведення арбітражу завантаження транспортних засобів, відбір зразків, визначення вологості на ТОВ СП "Рісойл Термінал" на суму 10 006,46 грн.;

5) огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбір проб, ваговий контроль, аналізи (крупність, дрібне зерно, смітна домішка, зернова домішка, шкідники, наявність соняшнику, вологість) на ПрАТ "Городоцький елеватор Суффле" на суму 42 265,38 грн.;

6) проведення арбітражу завантаження транспортних засобів, відбір зразків, визначення вологості на ТОВ "ТрансСервіс 2008" на суму 6 670,99 грн.

Відповідно до умов договору позивач направляв електронною поштою відповідачу рахунки № 408 від 18.09.2018р., № 416 від 21.09.2018р., № 452 від 02.10.2018р., № 570 від 26.11.2018р., № 571 від 26.11.2018р., № 573 від 26.11.2018р. Проте відповідач вказаних рахунків не оплатив і заперечень щодо наданих послуг не надав.

26.03.2019р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором, до якої були додані оригінали актів надання послуг, підписані позивачем.

У відповіді на претензію від 22.04.2019р. відповідач повідомив про відмову у задоволенні претензії на підставі того, що внаслідок неналежного надання позивачем послуг із якісного та кількісного контролю при завантаженні залізничних вагонів на станції Гнідава, які оформлені актом надання послуг № 375 від 03.09.2018р., він зазнав збитків на суму 301 733,93 грн. Разом з тим відповідач не повернув позивачу підписані зі своєї сторони акти наданих послуг.

Позивач наголошує, що аргументи, викладені у відповіді на претензію, не звільняють відповідача від обов`язку оплатити за надані позивачем послуги за актами надання послуг № 408 від 18.09.2018р., № 416 від 21.09.2018р., № 452 від 02.10.2018р., № 570 від 26.11.2018р., № 571 від 26.11.2018р., № 573 від 26.11.2018р. на загальну суму 124 882,36 грн., оскільки твердження відповідача про заподіяння йому збитків внаслідок неналежного надання послуг позивачем жодними доказами не підтверджується; натомість відповідач у відповіді на претензію висловив незгоду лише із прийняттям послуг за єдиним актом надання послуг № 375 від 03.09.2018р. на суму 13 642,89 грн.

Окрім того, позивач у позовній заяві просить стягнути із відповідача згідно п. 3.5 договору штраф за прострочення оплати послуг, розмір якого станом на 22.05.2019р. складає 42 105,76 грн.

Відповідач у відзиві на позов № 1 від 27.06.2019р. просить суд закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі судового збору. Зазначає, що йому позивачем спричинені більші збитки, аніж сума позову.

Відповідач у відзиві повідомляє, що позивач надавав йому послуги із якісного та кількісного контролю при завантаженні залізних вагонів на станції Гнідава з призначенням Чорноморськ-порт, ТОВ "Транссервіс 2008" (у квоту Soufflet Negoce S.A.S.), вантажовідправником за дорученням відповідача виступало ТОВ "ТЕП "Вертикаль" на підставі договору транспортного експедирування.

При відвантаженні вагонів із станції Гнідава були присутні представники позивача, які здійснювали огляд чистоти вагонів перед завантаженням, спостерігали за вантажними операціями, здійснювали відбір проб, контролювали зважування, візуально визначали кількість сажкових зерен, проводили аналіз на наявність рожево забарвлених зерен. Відправлення вагонів було погоджено позивачем із показниками в межах норми.

Вказані вагони термінал ТОВ "Транссервіс 2008" не прийняв, зазначивши показник сажкових зерен більше 10%, про що одразу ж було повідомлено позивача, представники якого прибули на термінал для спільного взяття проб. Відповідно до актів взаємного відбору проб та відбору проб від 14.09.2018р. було підтверджено вміст сажкових зерен на рівні 30,1%, що перевищує норму та результати первинного якісного аналізу позивача на станції Гнідава . Позивач до цього часу не спростував неналежне надання послуг та якісні показники, зафіксовані на терміналі ТОВ "Транссервіс".

У зв`язку із чим 2 вагони були переадресовані на ПрАТ "Славутський солодовий завод" для переробки, також 2 вагони були переадресовані на ПрАТ "Жашківський елеватор" для зберігання та прийняття подальших рішень щодо перегляду класу зерна та його ціни. У зв`язку із вищевикладеними обставинами відповідач поніс витрати на загальну суму 301 733,93 грн.

Вказані збитки були сплачені ТОВ "Суффле агро Україна" на адресу ТОВ "ТЕП "Вертикаль", Soufflet Negoce S.A.S. та ПрАТ "Жашківський елеватор".

Відповідач у відзиві наголошує, що пунктом 4.3 договору сюрвейєрських послуг передбачено, якщо замовник зазнає збитків через неналежне виконання виконавцем умов цього договору, що привело до понесення замовником збитків, виконавець на підставі письмового звернення замовника з належними підтверджуючими документами, зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені витрати замовника, пов`язані з такими обставинами.

Крім того, відповідач повідомляє, що сторони спочатку узгоджували порядок та розміри відшкодування заподіяних відповідачу збитків шляхом електронного листування. Відповідач 24.10.2018р. направив розрахунок збитків на суму 301 733,93 грн. Тоді 29.10.2018р. представник позивача частково визнав суму заборгованості збитків у розмірі 151 495,43 грн. за переадресацію вагонів та приймання на ПрАТ "Жашківський елеватор", запропонувавши відшкодування шляхом надання 30% знижки. Відповідач 29.10.2018р. пояснив позивачу, що компенсації підлягають всі реально понесені збитки, оскільки знаючи про неналежну якість зерна відповідач не здійснював би транспортування зерна. Неодноразово 07.12.2018р., 11.02.2019р., 13.03.2019р. відповідач нагадував позивачу про наявність непогашеної претензії.

22.03.2019р. позивач після зміни свого керівництва, а саме директора, зайняв іншу позицію та відмовився від задоволення претензії.

29.03.2019р. відповідач отримав претензію від позивача від 26.03.2019р. на суму 138 525,25 грн., до якої були додані підписані позивачем акти наданих послуг, в тому числі акт надання послуг від 03.09.2018р. № 375 на суму 13 642,89 грн., послуги за яким не були прийняті. На дану претензію відповідач направив позивачу відповідь на претензію від 22.04.2019р., в якій зазначив про неприйняття послуг згідно акту надання послуг від 03.09.2018р. № 375 на суму 13 642,89 грн., та претензію від 22.04.2019р. на суму збитків 301 733,93 грн.

14.06.2019р. відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій вказав, що заборгованість ТОВ "Асітер Інспекшн" перед ТОВ "Суффле агро Україна" згідно договору сюрвейєрських послуг №АІ 140112/16 від 14.12.2016р. та претензії №1/п від 22.04.2019р. в сумі 301 733,93 грн. вважається погашеною на суму 124 882,36 грн. і становить 176 851,57 грн.

Щодо нарахованого позивачем штрафу, відповідач у відзиві на позов інформував суд, що ніколи не отримував належно оформлених електронних рахунків на оплату, ані рахунків на паперових носіях. Відповідач також ніколи до моменту пред`явлення претензії не отримував актів наданих послуг. Лише 29.03.2019р. відповідач отримав від позивача претензію № 49 від 26.03.2019р., до якої були додані підписані позивачем акти виконаних робіт, але не рахунки на оплату. Тому відповідач вважає, що строк оплати боргу відповідачем настав не з моменту дат рахунків, які позивач зазначав самостійно, і які ніколи не пред`являлися до оплати відповідачу належним чином, а строк виконання зобов`язань із оплати наданих послуг встановлюється лише із 06.04.2019р. - це 7 днів з моменту пред`явлення претензії згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У відповіді на відзив від 22.07.2019р. позивач наголошує, що в нього ніякого зобов`язання компенсувати відповідачу збитки на суму 301 733,93 грн. за договором надання сюрвейєрських послуг не існує, оскільки ним умови даного договору не порушувались. Також не існує жодного судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача будь яких збитків.

Позивач посилається на п. 4.3 договору, яким передбачено, що якщо замовник зазнає збитків через неналежне виконання виконавцем умов цього договору, в тому числі із розбіжностями в якісному аналізі товару замовника і будь яких контролюючих органів України або інших країн, що привело до понесення замовником збитків, виконавець на підставі письмового звернення замовника з належними підтверджуючими документами, зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені витрати замовника, пов`язані з такими обставинами. Тому позивач наголошує, що відповідач не наводить жодних фактів, які б свідчили про наявність розбіжностей в якісному аналізі товару замовника і будь яких контролюючих органів України, тому підстави для застосування відповідальності відсутні.

В інспекційному звіті від 03.09.2018р., що був складений позивачем, було зазначено, що в трьох із чотирьох вагонах колір зерна останньому не властивий. Тобто на переконання позивача, з наданого інспекційного звіту відповідачу було відомо, що якість зерна не відповідає вимогам ДСТУ 3768-2010, але не зважаючи на це відповідач на власний розсуд все рівно прийняв рішення про відправку вагонів на термінал.

Позивач зазначає, що відповідач у відзиві стверджує, що термінал ТОВ "Транссервіс" не прийняв зерно, однак докази відмови у прийнятті зерна відповідач не надав.

Крім того, відповідач у відзиві посилається на акт відбору проб від 14.09.2018р., проте зі змісту вказаного акту вбачається, що відбір відбувався лише з одного вагону, а не з чотирьох.

До того ж, акт відбору проб не є, на думку позивача, документом, що підтверджує результати аналізу зерна, оскільки відповідно до ДСТУ 3768-2010, сажкове зерно - це зерно, у якого забруднена борідка, боріздка або частини поверхні спорами сажки, що визначають спочатку візуально, а в разі потреби підтверджують мікологічною експертизою. Окрім того, документом, що підтверджує результати проведення такого аналізу, є протокол, а не акт відбору проб. Відповідач від проведення мікологічного аналізу зерна відмовився, позивач мікологічний аналіз зерна не проводив, оскільки це не входило в предмет надання послуг, які замовлялись відповідачем.

Також, позивач вказує на той факт, що вагони з зерном не були повернуті відповідачем з терміналу ТОВ "Транссервіс 2008" на елеватор ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт", який відвантажував зерно, що, на думку позивача, було б логічно у разі відвантаження елеватором неякісного зерна, а були, як зазначає відповідач у відзиві, переадресовані на ПрАТ "Славутський солодовий завод" для переробки та на ПрАТ "Жашківський елеватор" для зберігання та прийняття подальших рішень. Тобто відповідач перевозив зерно у власних інтересах з метою використання у власній господарській діяльності, тому позивач не розуміє чому повинен відшкодовувати йому вартість такого перевезення, адже будь який причинно-наслідковий зв`язок між такою переадресацією вагонів та діями позивача взагалі відсутній.

Щодо зарахування зустрічних вимог, позивач зазначає, що 10.07.2019р. направив відповідачу повідомлення № 96 від 09.07.2019р. про відмову в зарахуванні зустрічних однорідних вимог. Адже направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог не може бути підставою для припинення зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем послуги.

Щодо заперечень відповідача щодо нарахування штрафу та посилання на те, що він не отримував належно оформлених рахунків на оплату, позивач зазначає, що 18.09.2018р., 21.09.2018р., 02.11.2018р., 26.11.2018р., 27.11.2018р. направляв електронною поштою відповідачу рахунки № 408 від 18.09.2018р., № 416 від 19.09.2018р., № 452 від 02.10.2018р., № 570 від 26.11.2018р., № 571 від 26.11.2018р., № 573 від 26.11.2018р., докази чого долучив до позовної заяви. А згідно п. 8.3 договору надання сюрвейєрських послуг всі документи отримані або відправлені за допомогою електронного зв`язку мають юридичну силу оригіналу до моменту отримання сторонами оригіналів, якщо вони завірені печаткою хоча б однієї сторони.

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що наявність у відповідача вимог про відшкодування збитків, які виникли при наданні послуг за актом № 375 від 03.09.2018р., не звільняє відповідача від обов`язку оплатити належним чином надані позивачем послуги за іншими актами надання послуг.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 22.07.2019р. про визнання недійсним пов`язаного з предметом позову правочину, в якому позивач просить суд визнати недійсною заяву ТОВ "Суффле агро Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1/з від 12.06.2019р.

Відповідач у письмовій позиції від 08.08.2019р. заперечує проти заяви позивача про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо твердження позивача, що відповідач має звертатись до суду із позовом у разі наявності зустрічних претензій, відповідач наголошує, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, на думку відповідача, означає одностороннє право на зарахування.

Окрім того, відповідач надає пояснення щодо протиправної поведінки позивача, яка полягає у зазначенні в інспекційному звіті невірного % сажкових зерен, та вказує, що позивача саме для цього і наймали, оскільки пшениця йшла на експорт, було принципово отримати позитивний висновок щодо якості. Отже, в обов`язки позивача входило не просто скласти звіт, а підтвердити якість зерна.

Більше того, зерно було інспектоване в присутності представників позивача, які визнали наявність сажкових зерен понад %, вказаний позивачем; мікологічна експертиза не проводилась, оскільки % сажкових зерен визначається візуально, а лише за потреби підтверджується візуально, жодних заперечень представники позивача не надали, свою вину не заперечували, тому потреби в експертизі не було.

Аргументи позивача про переадресацію вагонів не на станцію Гнідава, а на Жашків та Славуту спростовуються відповідачем, оскільки вони доводять лише те, що вагони були переадресовані у найзручніший для відповідача спосіб із найменшими витратами, бо станція Гнідава розташована далі, ніж Жашків та Славута.

У поясненнях позивача від 14.08.2019р. щодо письмової позиції відповідача позивач повторно вказує на правову підставу визнання недійною заяви про зарахування зустрічних вимог - відсутність зустрічного зобов`язання позивача перед відповідачем.

Також, позивач наголошує, що не визнавав і не визнає, що відображені в інспекційному звіті від 03.09.2018р. дані були помилковими. Зазначає, що за наявності розбіжностей у визначенні % сажкових зерен між позивачем та ТОВ "Транссервіс 2008" відповідач мав би замовити мікологічний аналіз зерна у сертифікованій лабораторії, як це передбачено п. 2.3 експортного контракту № FW 16/68 від 31.07.2018р., доданого відповідачем до відзиву.

11.09.2019р. від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій він просить стягнути із відповідача 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат він долучив до матеріалів справи договір № 1/19 від 02.01.2019р. про надання правничої допомоги, додаткову угоду № 1 від 25.03.2019р. до вказаного договору, рахунки № 79 від 24.05.2019р. на суму 20 000 грн. та № 81 від 09.09.2019р. на суму 10 000 грн. за оплату послуг відповідно до договору № 1/19 від 02.01.2019р. про надання правничої допомоги, платіжні доручення № 5288 від 06.09.2019р. та № 5301 від 10.09.2019р. на суму 10 000 грн.

Відповідач у додаткових поясненнях від 13.09.2019р. проінформував суд, що сторонами не вдалось досягти примирення та мирно врегулювати спір. Повідомив про зміну своєї позиції щодо стягнення штрафу та судових витрат. Наполягає на припиненні основної суми боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, однак визнає, що заява про зарахування була надіслана після відкриття провадження у справі, а тому нарахування штрафу є правомірним. Наголошує, що не мав наміру уникати оплати, однак внаслідок неналежного виконання позивачем договору він зазнав більших збитків, аніж розмір заборгованості перед позивачем. Просить суд зменшити штраф на 50%. Визнає судові витрати у розмірі 30 000 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14 грудня 2016 року між ТОВ "Асітер інспекшн" (Виконавець) та ТОВ "Снффле Агро Україна" (Замовник) було укладено договір № АІ 140112/16, згідно п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується за оплату, визначену в п. 3.2 договору, своєчасно та в повному обсязі надати наступні послуги :

- сюрвейєрські послуги;

- якісний та кількісний контроль при завантаженні, розвантаженні судів, вагонів, вантажівок.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата виконавцю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний виконавцем в цьому договорі, протягом 5 (п`яти) банківських днів згідно встановленого рахунку.

Оплата інспекційних послуг проводиться в гривнях згідно з розцінками, зазначеними в додатках, які є невід`ємною частиною договору, за офіційним курсом обміну, встановленим НБУ на день виставлення рахунку.

Підтвердженням виконаних робіт вважається Акт виконаних робіт після закінчення кожної інспекції (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору після закінчення оформлення вантажу Виконавець виставляє Замовникові рахунок на оплату послуг (рахунок Виконавця підлягає оплаті Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів і надає Замовникові акт виконаних робіт) і надає Замовникові акт виконаних робіт, який підписується Замовником і направляється Виконавцю протягом 5 (п`яти) днів в електронному варіанті. У разі наявності у Замовника будь-яких обґрунтованих заперечень щодо акту виконаних робіт, відповідні заперечення в письмовій формі мають бути надані Виконавцю протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання Замовником такого акту виконаних робіт. У разі ненадання у встановлений строк заперечень або ненадання оформленого акта Замовником такі роботи/послуги вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником.

Пунктом 3. 5 договору передбачено, якщо Замовник не оплатить послуги Виконавця в термін, встановлений в п. 3.4 договору, то Замовник оплатить Виконавцю штраф в розмірі 0,1% від суми рахунку за кожен день прострочення платежу. Якщо прострочення в оплаті складе понад тридцять календарних днів з дати отримання рахунку, стягується додатковий штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Відповідно до п. 8.3 договору всі документи отримані або відправлені за допомогою факсимільного або електронного зв`язку мають юридичну силу оригіналів до моменту отримання сторонами оригіналів, якщо вони завірені печаткою хоч би однієї сторони.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату та акти наданих послуг, постачальником за якими зазначено ТОВ "Асітер інспекшн", а покупцем ТОВ "Суфле агро Україна" згідно договору № АІ 140112/16 від 14.12.2016р.:

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 408 від 18.09.2018р. за визначення фузаріозних зерен, сажки та сажкових зерен; наявність рожевозабарвлених зерен та природа їх походження на суму 4 669,03 грн.;

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 416 від 19.09.2018р. за огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбір проб, ваговий контроль, візуальне визначення кількості сажкових зерен на суму 11 260,39 грн.;

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 452 від 02.10.2018р. за огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбір проб, ваговий контроль, аналізи (крупність, дрібне зерно (2,2*20) мм, смітна домішка, зернова домішка, шкідники, наявність соняшнику, вологість на суму 51 683,09 грн.;

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 570 від 26.11.2018р. за проведення арбітражу завантаження транспортних засобів, відбір зразків; визначення вологості на суму 10 006,46 грн.;

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 571 від 26.11.2018р. за огляд чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбір проб, ваговий контроль, аналізи (крупність, дрібне зерно (2,2*20) мм, смітна домішка, зернова домішка, шкідники, наявність соняшнику, вологість на суму 42 265,38 грн.;

- рахунок на оплату та акт наданих послуг № 573 від 26.11.2018р. за проведення арбітражу завантаження транспортних засобів, відбір зразків; визначення вологості на суму 6 670,99 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 49 від 26.03.2019р. із вимогою сплатити заборгованість у загальній сумі 138 525,25 грн. за послуги по договору надання сюрвейєрських послуг № АІ 140112/16 від 14.12.2016р. згідно рахунків на оплату № 375 від 03.09.2018р. на суму 13 642,89 грн., № 408 від 18.09.2018р. на суму 4 669,03 грн., № 416 від 19.09.2018р. на суму 11 260,39 грн., № 452 від 02.10.2018р. на суму 51 683,09 грн., № 570 від 26.11.2018р. на суму 10 006,46 грн., № 571 від 26.11.2018р. на суму 42 265,38 грн., № 573 від 26.11.2018р. на суму 6 670,99 грн.

У відповіді на претензію № 1/вп від 22.04.2019р. відповідач зазначив, що послуги згідно акту надання послуг № 375 від 03.09.2018р. на суму 13 642,89 грн. не були прийняті, а рахунок на оплату № 375 від 03.09.2018р. на суму 13 642,89 грн. не було оплачено, оскільки послуги були надані не належним чином.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги приймає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № АІ 140112/16, згідно якого позивач зобов`язувався за оплату своєчасно та в повному обсязі надати відповідачу наступні послуги: сюрвейєрські послуги; якісний та кількісний контроль при завантаженні, розвантаженні судів, вагонів, вантажівок.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з визначення фузаріозних зерен, сажки та сажкових зерен; наявності рожевозабарвлених зерен та природи їх походження; огляду чистоти вагонів перед погрузкою, спостереження за вантажними операціями, відбору проб, вагового контролю, візуального визначення кількості сажкових зерен; аналізи (крупність, дрібне зерно (2,2*20) мм, смітна домішка, зернова домішка, шкідники, наявність соняшнику; проведення арбітражу завантаження транспортних засобів, відбір зразків; визначення вологості на загальну суму 126 55,34 грн., що підтверджується рахунками на оплату та актами наданих послуг № 408 від 18.09.2018р., № 416 від 19.09.2018р., № 452 від 02.10.2018р., № 570 від 26.11.2018р., № 571 від 26.11.2018р, № 573 від 26.11.2018р.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що заборгованість за послуги згідно договору надання сюрвейєрських послуг підтверджується належними доказами, визнанням основного боргу представником відповідача та відсутністю в матеріалах справи доказів погашення останнього, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 124 882,36 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 договору після закінчення оформлення вантажу Виконавець виставляє Замовникові рахунок на оплату послуг (рахунок Виконавця підлягає оплаті Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів і надає Замовникові акт виконаних робіт) і надає Замовникові акт виконаних робіт, який підписується Замовником і направляється Виконавцю протягом 5 (п`яти) днів в електронному варіанті.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3. 5 договору передбачено, якщо Замовник не оплатить послуги Виконавця в термін, встановлений в п. 3.4 договору, то Замовник оплатить Виконавцю штраф в розмірі 0,1% від суми рахунку за кожен день прострочення платежу. Якщо прострочення в оплаті складе понад тридцять календарних днів з дати отримання рахунку, стягується додатковий штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд вважає, що правомірним буде нарахування штрафу в розмірі 30 931,47 грн. на суму боргу 124 882,36 грн. При цьому судом береться до уваги положення п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тому у стягненні 11 174,29 грн. штрафу належить відмовити.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019р. у справі № 910/21683/17 вказано на важливу умову для здійснення зарахування зустрічних вимог, а саме безспірність вимог, які зараховуються - відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі № 910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі № 910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін прозорість вимог ), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

Наразі з огляду на наявність між сторонами спору щодо розміру та обсягу завданих відповідачу збитків, суд вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "Асітер інспекшн" не відбулось, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем у зв`язку з проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому ТОВ "Суффле Агро Україна" не позбавлено можливості звернення до ТОВ "Асітер інспекшн" щодо стягнення завданих відповідачу збитків в загальному порядку з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розглядаючи заяву позивача (вх. № 05-08/1621/19 від 26.07.2019р.) про визнання недійсним повязаного з предметом позову правочину (в порядку ч.3 ст. 237 ГПК України), а саме визнання недійсною заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1/з від 21.06.2019р. судом враховується наступне :

У відповідності до вимог ч.3 ст.237 ГПК України, що регламентує питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, поряд з іншим, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Натомість існування спору між сторонами щодо завданих відповідачу збитків за договором № АІ 140112/16, вирішення якого можливо в загальному порядку з дотриманням вимог чинного законодавства, а також пов`язаність заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1/з від 21.06.2019р. саме з цим спором, унеможливлює визнання її недійсною при вирішенні спору щодо стягнення заборгованості перед позивачем за договором № АІ 140112/16, згідно п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується за оплату, визначену в п. 3.2 договору, своєчасно та в повному обсязі надати сюрвейєрські послуги, а також якісний та кількісний контроль при завантаженні, розвантаженні судів, вагонів, вантажівок.

З врахуванням викладеного заява позивача (вх. № 05-08/1621/19 від 26.07.2019р.) про визнання недійсним повязаного з предметом позову правочину (в порядку ч.3 ст. 237 ГПК України) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, ідентифікаційний код 34863309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асітер інспекшн" (місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 2А, ідентифікаційний код 32190406) 124 882,36 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 36 коп.) основної заборгованості, 30 931,47 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять одну гривню 47 коп.) штрафу, 2 337, 21 грн. (дві тисячі триста тридцять сім гривень 21 коп.) судового збору, 27 990,00 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2- позивачу (65003, м. Одеса, пр-т Шевченко, 2-а, офіс 303), 3 - відповідачу (30068, Хмельницька обл., м. Славутський район, с. Крупець, вул. Б.Хмельницького, 43) - надіслати всім рек. листом з пов. про вруч.