Рішення

від 17.09.2019 по справі 926/1700/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Справа № 926/1700/19

За позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДІСІ ГРУПП"

відповідача-2: гр. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 111421,71 грн

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання В.В.Боднарчук

представники:

від позивача - Зюдковська Л.В., дов. від 17.05.2017 року;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

СУТЬ СПОРУ : акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (надалі - АТКБ "Приватбанк") звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2), в якій просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.12.2017 року, в розмірі 111421,71 грн (99785,62 грн - заборгованість за кредитом; 7238,42 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 7238,42 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 3913,93 грн- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги АТКБ Приватбанк обґрунтовує тим, що відповідач-1 шляхом підписання анкети-заяви виразив свою згоду та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на офіційному сайті АТКБ Приватбанк які разом із вказаною заявою в цілому складають кредитний договір, на підставі якого відповідчу-1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн., між тим відповідач-1 своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість станом на 29.05.2019 року у розмірі 111421,71 грн (99785,62 грн. - заборгованість за кредитом; 7238,42 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 483,74 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 3913,93 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором). При цьому, позивач зазначає, що 31.05.2018 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № P1527758170835168876, відповідно до якого останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за відповідним кредитним договором, у зв`язку з чим відповідачі несуть солідарну відповідальність за прийнятими договірними зобов`язаннями перед АТКБ "Приватбанк" що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання позивача, ціну позову та характер спірних правовідносин, ухвалою суду від 11.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.07.2019.

Ухвалою суду від 30.07.2019 розгляд справи по суті відкладено на 13.08.2019.

13.08.2019 через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим ухвалою суду від 13.08.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 03.09.2019.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 03.09.2019 розгляд справи відкладено на 17.09.2019.

Відповідачі у судове засідання 17.09.2019 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Конверти з ухвалами суду, що скеровувались на адреси, зазначені в Єдиному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позовні зіяв та в договорі поруки, поштою повернулись на адресу суду у зв`язку із відсутністю відповідачів за зазначеними адресами та відмовою від одержання .

Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання вважається днем вручення відповідачам ухвал суду по даній справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися своїми процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

12.12.2017 відповідачем-1 товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП підписано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил банківських послуг , у відповідності до якої відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг , які разом з анкетою-заявою складають договір банківського обслуговування.

Згідно умов даного договору на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДІСІ ГРУПП" НОМЕР_2 позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 200000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.07.2019 та випискою з рахунку відповідача-1 за період з 22.03.2019 по 29.05.2019.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором б/н від 12.12.2017 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № P1527758170835168876 від 31.05.2018 року предметом якого, згідно пункту 1.1. договору, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ДІДІСІ ГРУПП" (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до 1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), по сплаті, зокрема:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 21% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" " - 42% річних.

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 порушив умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом у сумі 111421,71 грн., у т.ч 99785,62 грн. - заборгованість за кредитом; 7238,42 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 483,74 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 3913,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

Оскільки у товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП наявна заборгованість за договором договором від 12.12.2017 року, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2 ОСОБА_1 позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у сумі 111421,71 грн.

З аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача - 1.

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4 , 20 , 45 Господарського процесуального кодексу України , даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №415/2542/15-ц.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статтю 628 ЦК України ).

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України ).

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг .

Згідно із пунктом 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пункт 3.2.1.1.3 Умов визначає, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Умовами також визначено, що клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 3.2.1.1.1. цього розділу Умов та правил надання банківських послуг, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк / Інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі "Угода).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3.. здійснюється протягом 15 років, з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно до п. 3.2.1.5.7. Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України .

Згідно із випискою про рух коштів з рахунку відповідача борг по простроченому тілу кредиту НОМЕР_2 становить 99785,62 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором від 12.12.2017 було забезпечене договором поруки № P1527758170835168876, укладеним із відповідачем-2.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 статті 543 ЦК України ).

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за угодами-приєднання до 1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), по сплаті, зокрема:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 21% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" " - 42% річних.

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Отже, як слідує зі змісту вказаних положень договору поруки, поручитель надав згоду на збільшення своєї відповідальності у разі якщо зобов`язання особи за яку він поручився збільшується.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами статті 559 Цивільного кодексу України , яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.

За таких обставин, відповідач-2 як керівник боржника (на час підписання анкети-заяви від 12.12.2017 року) та як поручитель, був обізнаний про збільшення кредитного ліміту за основним зобов`язанням, та у зв`язку із цим із збільшенням розміру відповідальності за договором поруки.

За змістом пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом, що становить 99785,62 грн.

Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі статті 559 Цивільного кодексу України , відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (частини 4 статті 559 ЦК України ).

За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

У відповідності до частини 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 99785,62 грн не спростована, доказів сплати боргу не надано.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 99785,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7238,42 грн., за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 7238,42 грн. та по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 3913,93 грн. суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 , 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача на відкриття рахунку та анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.12.2017 року процентна ставка розмір комісії за використання ліміту не зазначені.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг , розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТКБ Приватбанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов станом належним доказом бути не може, оскільки за змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Суд вважає, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг , який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.12.2017 року шляхом підписання заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитними коштами у сумі 7238,42 грн, по комісії у сумі 483,74 грн та пені у сумі 3913,93 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Приписами статей 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд задовольняє частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП та гр. ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом 99785,62 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74 , 76-79 , 86 , 129 , 233 , 237-238 , 242 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, буд. 92, код ЄДРПОУ 41789224) та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у сумі 111421,71 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, буд. 92, код ЄДРПОУ 41789224) та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 99785,62 грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДІДІСІ ГРУПП (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, буд. 92, код ЄДРПОУ 41789224) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) 860,19 грню судового збору..

4.Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) 860,19 грн. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.09.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або, відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до суду, що прийняв оскаржуване рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв