Рішення

від 23.09.2019 по справі 160/3983/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/3983/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Дніпротранс" про визнання протиправною та скасування постанови, -

Обставини справи : до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.04.2019 року №111254, що прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій зазначено про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у квітні 2019 року до позивача надійшло повідомлення про розгляд справи №1052/22.13 від 12.03.2019 року, в якому відповідачем було повідомлено щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. До повідомлення було долучено акт проведення перевірки, зі змісту якого вбачалось, що 13.02.2019 року об 11:40 уповноваженими особами відповідача здійснювалась перевірка автомобілю марки ДАФ, номерний знак НОМЕР_1 у м.Полтава по вул.Європейська, за результатами якої було встановлено, що водій автомобілю - ОСОБА_2 під час надання послуг вантажних перевезень, надав вказані послуги без оформлення посвідчення водія відповідної категорії, а також без оформлення щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія за 13.02.2019 рік та попередні 28 діб, чим порушив ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт . Позивач наголошує, що вона є власником автомобіля, який вона передала в оренду, про вищевказані обставини, у тому числі щодо здійснення перевірки автомобіля, їй не було відомо до отримання повідомлення. Зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача із запитами про надання інформації, з метою ознайомлення з матеріалами та відеоматеріалами, складеними під час вчинення правопорушення, а також оформленими за результатами перевірки автомобілю. Під час ознайомлення з документами позивач дізналася, що відповідачем було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої, на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. ОСОБА_1 вважає прийняту постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також цією ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Дніпротранс".

12.06.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що не погоджується із заявленим позовом, вважає, що державними інспекторами правомірно було проведено рейдову перевірку, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №112891 від 13.02.2019 року. Зауважує, що актом зафіксовано, що вантажний спеціалізований сідловий тягач був зупинений для перевірки, в результаті якої виявлено надання послуг з внутрішніх перевезень без оформлених щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія за 13.02.2019 року і попередні 28 діб, що передбачено ст.48 Законом України Про автомобільний транспорт , тому позивачу було надіслано повідомлення про розгляд справи, за результатами якої було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №111254 до ОСОБА_1 у сумі 1700,00 грн. Наголошує, що порушення позивача полягає саме в наданні послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, що було встановлено під час перевірки, а саме тахокарт. Серед іншого, відповідач вважає, що положення та зміст договору оренди не виключають користування транспортним засобом безпосередньо позивачем для здійснення власної підприємницької діяльності, зазначає, що орендодавець та представник орендаря перебувають у шлюбі, тому згідно положень цивільного законодавства володіють об`єктом оренди разом, а отже є співвласниками та водночас ОСОБА_3 є засновником, директором та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи орендаря - ТОВ ТК Дніпротранс , отже і представником юридичної особи. Щодо прізвища водія відповідач зазначив, що його було встановлено працівниками Укртрансбезпеки зі слів самого водія та на підставі ТТН від 12.02.2019 року, оскільки посвідчення водія для перевірки не надавалось. Враховуючи зазначене, відповідач не вбачає порушень у порядку прийняття свого рішення, а також ознак протиправності такого рішення, тому просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що притягнення до адміністративної відповідальності було здійснено з порушеннями чинного законодавства, на момент здійснення перевірки та складання акту автомобіль знаходився в тимчасовому платному користуванні третьою особою, а позивач не є перевізником, в розумінні вимог п.1.4. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. Наголошує, що відзив складено на припущеннях, в обґрунтування відзиву на позов відповідач не надав жодних письмових доказів, на які він посилається, все вищевказане спростовується матеріалами справи, тому враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Третьою особою було подано письмові пояснення, в яких директор ТОВ "ТК Дніпротранс" зазначив, що він підтримує наведені у позові доводи, наголошує, що дійсно автомобіль 05.07.2018 року був переданий у користування третій особі та на даний час використовується нею у своїй господарській діяльності. Зазначає, що працівниками відповідача автомобіль не зупинявся та не перевірявся 13.02.2019 року об 11:40 год., а також, в ТОВ "ТК Дніпротранс" відсутній та ніколи не працював водій ОСОБА_2 Зауважує, що у відповідача не було жодних правових підстав для складання постанови відносно позивача, оскільки вона не є автомобільним перевізником, у розумінні положень Закону, тому не може нести відповідальність. Враховуючи вищевикладене, третя особа просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року замінено первісного відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті належним - Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду представником позивача подано письмову заяву, в якій він просив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні. У додаткових письмових поясненнях представник третьої особи також просив суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника ТОВ "ТК Дніпротранс".

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд розглянув адміністративну справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2019 року об 11:40 год. старшим державним інспектором ВДК Романенко С.О. та головним спеціалістом ВДК Козловським О.Ю., які є працівниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, було проведено рейдову перевірку обставин, що визначені п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а саме, вантажного спеціалізованого сідлового тягача DAF XF 95.480, номерний знак НОМЕР_1 , який було зупинено на вул . Європейській у м.Полтава, що належить на праві власності ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №112891 від 13.02.2019 року, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення під час надання послуг вантажних перевезень ТТН №12.02.19 р. від 12.02.2019 року, вантаж: лом чорних металів, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме, без оформлення посвідчення водія відповідної категорії, без оформлення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія за 13.02.2019 року та попередні 28 діб, чим порушено ст.48 ЗУ Про автомобільний транспорт .

Також, в акті зазначено, що водій автомобілю - ОСОБА_2 , документів, що посвідчує особу водія не надав. В графі пояснення водія про причини порушень зазначено, що водій зі змістом акту ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

Позивачем було отримано повідомлення про розгляд справи №1052/22.19 від 12.03.2019 року, в якому відповідачем повідомлялось, що 28.03.2019 з 10 год. 00 хв. відбудеться розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Матеріалами справи підтверджується, що не заперечується відповідачем, що повідомлення, разом із актом проведення перевірки позивачу вручено не було, додаткових пояснень, інформації, документів до відповідача не надала.

11.04.2019 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №111254 від 11.04.2019 року, згідно якої за порушення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про автомобільний транспорт та Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Так, відповідно до ст.1 вказаного Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме, для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктом 3, 4 Порядку закріплено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до пунктів 12, 14 Порядку, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно акту проведення перевірки №112891 від 13.02.2019 року, перевірка транспортного засобу позивача була проведена уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Пунктом 16 Порядку визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що єдиним документом, що підтверджує факт проведення перевірки автомобіля, в якому зафіксовано правопорушення, є акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №112891 від 13.02.2019 року.

Жодних інших доказів процесу проведення перевірки та факти фіксації виявлених правопорушень, матеріали справи не містять, відповідачем до відзиву долучено не було.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Із зазначеної норми вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт настає саме для автомобільних перевізників за те, що вони не оформили визначені Законом документи.

Судом встановлено, що автомобіль, який перевірявся, згідно договору оренди від 05.07.2018 року був переданий у користування третьої особи - Товариству з обмеженою відповідальністю ТК Дніротранс (місцезнаходження: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40933732), терміном оренди до 05.07.2023 року (п.4.1. Договору оренди).

Отже, факт того, що позивач є власником транспортного засобу, який був перевірений відповідачем, не свідчить про те, що ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, є і перевізником, на якого покладається відповідальність за виявлені порушення.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

З огляду на абз.18 ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому, законодавець не пов`язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.

Отже, позивач є власником вказаного транспортного засобу та не є автомобільним перевізником, в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", тому, суд вважає, що адміністративно - господарські санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт не можуть бути застосовано до позивача.

Відповідно до ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Як встановлено ч.4 ст.217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивачем подано до суду докази, які підтверджують, що транспортний засіб ним передано в оренду юридичній особі на підставі Договору оренди, на час проведення перевірки та виявлення порушень позивач не мав статусу перевізника, отже, не вчиняв правопорушення у сфері господарювання.

Суд звертає увагу, що власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними поняттями.

Окрім того, відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пуктом 26, 27 Порядку закріплено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що докази повідомлення позивача під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням про час і місце розгляду справи про порушення, відповідачем не надано.

Таким чином, документів, які б підтверджували наявність достатніх підстав для прийняття оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Дніпротранс" про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.04.2019 року №111254, що прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій зазначено про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (вул.Курчатова, буд.8, м.Дніпро, 49038) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко