Рішення

від 12.09.2019 по справі 280/2270/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2019 року 11 год. 28 хв.Справа № 280/2270/19 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Поліщук Я.В. та сторін

від позивача: адвокат Притула М.І.,

від відповідача: Абаєв Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ДРФО НОМЕР_1 )

до відповідача 1 - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

до відповідача 2 - Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 416 - А, код ЄДРПОУ 34850991)

про визнання протиправними та скасування вимог, постанови

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1) та Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача 1 про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54 на суму 15819,54 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача 1 про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54 на суму 2457,18 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 2 про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП№58809740.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 06.04.2001 була зареєструвана як фізична особа-підприємець. 28.05.2002 позивач змінила своє прізвище. У 2006 році позивач змінила місце свого проживання, а саме: з 19.01.2006 знялась з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 та з 24.01.2006 зареєструвала нове місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 . Натомість, 03.05.2019 позивачу стало відомо, що на адресу місця її роботи (Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча лікарня №5" Запорізької міської ради) 30.04.2019 надійшли документи від держаного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області по виконавчому провадженню з приводу списання з її заробітної плати коштів. Підставами для відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивача коштів були наступні виконавчі документи, а саме: вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54 на суму 15819,54 грн та вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54 на суму 2457,18 грн. Отже, ознайомившись 03.05.2019 зі змістом вищевказаних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), позивач вважає їх, у тому числі Постанову держаного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, такими, що є протиправними та підлягають скасуванню, обгрунтування чого наведено в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 17.05.2019 відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 12.06.2019 о/об 17 год. 00 хв.

12.08.2019 від представника відповідача 1 до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що незгодний із позовною заявою та наводить обгрунтування щодо правомірності направлення вимог про сплату боргу (недоїмки), які сформовані на законних підставах.

Ухвалою суду від 12.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 14 серпня 2019 року о 17 год. 00 хв.

19 червня 2019 р., через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій змінює підстави позову шляхом доповнення нових підстав позову з урахуванням чинності попередньо викладених підстав позову у позовній заяві від 10.05.2019.

19 червня 2019 р., через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення доказів, які не могли бути подані до суду разом із позовною заявою, а саме: копія Трудової книжки ОСОБА_1 ; копія Супровідного листа Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23.04.2019 № 16.27-39/1515 з проставленою вхідною реєстрацією кореспонденції Комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча лікарня №5" Запорізької міської ради; копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, винесену старшим державним виконавцем Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренком Денисом Миколайовичем; копія Супровідного листа Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.05.2019 № 1629; копія Вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54.

14 серпня 2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог щодо Відповідача 1, у якій зазначається, що повні правильні найменування вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) вважати з урахуванням у їх порядкових номерах літери У , у результаті чого повні правильні найменування яких має наступний вигляд: вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У; вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2019 об 09 год. 30 хв.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 06.04.2001 була зареєструвана як фізична особа-підприємець (номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця 2 097 017 0000 001453). 28.05.2002 позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища. У 2006 р. позивач змінила місце свого проживання, що підтверджується пропискою у паспорті, а саме: з 19.01.2006 знялась з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 та з 24.01.2006 зареєструвала нове місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 .

30.04.2019 що на адресу місця її роботи позивача (Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча лікарня №5" Запорізької міської ради) надійшли документи від держаного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області по виконавчому провадженню з приводу стягнення з її заробітної плати заборгованості. Підставами для відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивача коштів були наступні виконавчі документи, а саме: вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн.

Позивач, ознайомившись 03.05.2019 зі змістом вищевказаних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), вважає їх, у тому числі Постанову держаного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, такими, що є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач, аналізуючи положення розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрований Наказ Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, стверджує, якщо страхувальник у звітному періоді переїжджає на територію обслуговування іншої податкової служби, то платити єдиний внесок, у тому числі недоїмку, потрібно за новим місцем обліку, а відтак і одержувач (стягувач) коштів повинен бути інший податковий орган.

Позивач зазначає, що Токмацька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області не може бути отримувачем (стягувачем) коштів згідно Вимозі Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимозі Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн, так як дані кошти нараховані за звітний період 2017-2018 роки, коли місце прописки позивача було зареєстровано у м. Запоріжжі, що не є податковою адресою, яка підконтрольна Токмацькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. Таким чином, позивач робить висновок, що в даних вимогах зазначений неналежний одержувач (стягувач) боргу (недоїмки).

Так, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області була винесена нова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54 на суму 21030,90 грн, яка повторно включає в себе суму сплати боргу (недоїмки) у розмірі 18276,72 грн, що передбачені згідно вимог від 09.11.2018 та від 19.02.2019. Таким чином, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54 повторно охоплює період, за який нараховується недоїмка, з 01.01.2017 по 31.12.2018, тобто 24 календарні місяці, згідно вищезазначених вимог від 09.11.2018 та від 19.02.2019.

Крім того, позивач наголошує, що дані вищезазначені вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) як виконавчі документи були подані до Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, проте ці вимоги є такими, що не відповідають положенням Додатку 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі по тексту Інструкція № 449), а також є такими, що не відповідають чинному законодавству України, а саме пунктам 1-3, 7 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження .

На підставі вищевикладеного позивач робить наступний висновок, що вона як фізична особа-підприємець протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2018, маючи статус платника єдиного податку, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не отримуючи дохід (не здійснювала підприємницької діяльності), керуючись пунктом 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , не зобов`язана сплачувати єдиний внесок (недоїмку) у мінімальному розмірі.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив відповідача 1 на позовну заяву, дослідивши надані позивачем та відповідачем 1 докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо позовних вимог до відповідача 1 про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У; вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У, слід зазначити наступне.

Відповідно до ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно частини 16 статті 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Абзацом першим пункту 2 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, згідно абзацам першого та другого пункту 2 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до переліку вищезгаданих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо порівняти пункт 2 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з пунктом 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , то можна помітити, що у пункті 2 є другий абзац, а в пункті 3 даний абзац відсутній, у якому б містилося застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Отже, ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.

Таким чином, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2018, за який була нарахована позивачу недоїмка згідно вищезгаданих вимог про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області, позивач перебувала у трудових відносинах з підприємством, котре сплачувало єдиний внесок з її заробітної плати (відповідне працевлаштування протягом даного періоду підтверджується копією трудової книжки позивача).

Позивач стверджувала, що вона як фізична особа-підприємець протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2018, маючи статус платника єдиного податку, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не отримуючи дохід (не здійснювала підприємницької діяльності), а також перебуваючи у трудових відносинах з підприємством, котре вже сплачувало єдиний внесок з її заробітної плати, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , не зобов`язана сплачувати єдиний внесок (недоїмку) у мінімальному розмірі.

У свою чергу, відповідач 1 керується пунктом 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у якому міститься порядок нарахування єдиного внеску для платників, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, але натомість, відповідач 1 не наводить своїх заперечень щодо посилання позивача на пункт 3 частини 1 статті 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у якому не міститься застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Відповідач 1, посилається на облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів як докази про те, що позивач перебуває не на спрощеній системі оподаткування, а на загальній системі оподаткування, на підтвердження чого надає інтегровану картку платника податків; ідентифікаційні дані; інформаційну довідку. Однак інформація у цих документах не підтверджує того, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, а навпаки по формі у заголовках таблиць цих документів міститься припущення щодо ймовірності того, що відомості, які зазначаються у цих таблицях, можуть стосуватися фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування. Так, у заголовках найменування таблиць цих документів містяться фрази: для фіз.осіб-підпр, у т.ч. які обрали спр. сист. оподатк. . У свою чергу, інформація про те, що позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, міститься лише у супровідному листі відповідача 1, що є стороною у справі, а супровідні листи чи довідки відповідача 1 не є первинними документами, що підтверджують систему оподаткування позивача. Окрім того, відомості, які містяться у таблицях, що подав відповідач 1, по-перше, не підтверджують, що позивач перебував на загальній системі оподаткування, а по-друге, не підписані уповноваженою особою відповідача 1 та не проставлені печаткою відповідача 1, а відтак належним чином не оформлені і не є документами, що засвідчують факти, і не можуть враховуватися як докази у справі.

Отже, відповідачем 1 не було доказано суду факт перебування позивачем не на спрощенній системі оподаткування, а на загальній системі оподаткування, всупереч абзацу 1 ч.2 ст.77 КАСУ, де передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, дослідивши надані позивачем і відповідачем 1 документи до матеріалів адміністративної справи, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем 1 недотримано абзац 1 ч. 2 ст. 77 КАС України, а також недотримано і порушено положення пункту 3 частини 1 ст. 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

При цьому суд звертає увагу, що частинами 2, 3 ст. 9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що орган доходів і зборів мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується внесок. Але з огляду на те, що позивач не подавала до органу доходів і зборів звітність, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується внесок, а у свою чергу, орган доходів і зборів не проводив перевірку стосовно позивача та не складав відповідний акт, то підстав для нарахування єдиного внеску щодо позивача не було. При цьому, відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку інших документів , оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Виконання такого стандарту зобов`язує припис пункту 9 ч.2 ст.2 КАСУ, але відповідачем 1 даний стандарт не був дотриманий.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн згідно ч. 4 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пункту 3 Інструкції № 449 є виконавчими документами.

Відповідно до пункту 6 ч.4 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Натомість зміст оскаржуваних вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн, що як виконавчі документи були подані до Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, дає підстави стверджувати, що дані вимоги є такими, що не відповідають пунктам 1-3, 7 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження , згідно чого у виконавчому документі зазначаються: посада посадової особи, яка його видала (пункт 1 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження ); дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ (пункт 2 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження ); повне найменування (для юридичних осіб) стягувача (пункт 3 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження ); строк пред`явлення рішення до виконання (пункт 7 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження ).

Отже, всупереч пункту 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у даних вимогах Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) відсутні відомості щодо посади посадової особи, яка його видала, адже керівник, його заступник або уповноважена особа не тлумачаться як визначення посади. Всупереч пункту 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у вимогах Головного управління ДФС у Запорізькій області відсутні відомості щодо дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ. Всупереч пункту 3 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у вимогах Головного управління ДФС у Запорізькій області відсутні відомості щодо повного найменування (для юридичних осіб) стягувача, адже згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, що є вільно доступними в мережі інтернет на сайті Міністерства юстиції України у розділі безкоштовний запит за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch (копія до позовної заяви додається), ТОКМАЦЬКА ОДПІ не є повним найменуванням стягувача, а являється його скороченим найменуванням. Всупереч пункту 7 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у вимогах Головного управління ДФС у Запорізькій області відсутні відомості щодо строку пред`явлення рішення до виконання.

Крім того, судом встановлено, що дані вищезазначені вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) не відповідають положенням Додатку 7 Інструкції № 449, а саме: у цих вимогах не заповнені реквізити щодо посади особи, що підписала даний документ, адже керівник, його заступник або уповноважена особа не розтлумачуються як визначення посади. Факт необхідності підкреслення уповноважена особа не передбачається Додатком 7 Інструкції № 449, так як під даною графою у бланку даної вимоги відсутня для цього необхідна помітка, а саме: потрібне підкреслити або необхідне підкреслити , щоб надавала повноваження уповноваженій особі на обрання функції підкреслення. Відповідні функції для підкреслення необхідних слів тричі передбачені на першій (титульній) сторінці вимоги про сплату боргу (недоїмки) і один раз на корінці даної вимоги, що жодна з них не відносяться до графи керівний, його заступник або уповноважена особа . Таким чином, у даних вимогах Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) не зазначені посади особи, що їх підписала, та замість цього підкреслене словосполучення уповноважена особа всупереч того, що положення Додатку 7 Інструкції № 449 не надають для цього повноважень і дану функцію підкреслення у даній графі не передбачають.

Також суд звертає увагу, що у 2006 р. позивач змінила місце свого проживання, підтвердженням чого є прописка у паспорті. Аналізуючи положення розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрований Наказ Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, можна дійти висновку: якщо страхувальник у звітному періоді переїжджає на територію обслуговування іншої податкової служби, то платити єдиний внесок за даний період, у тому числі недоїмку, потрібно за новим місцем обліку, а відтак і одержувач (стягувач) коштів є інший податковий орган.

Отже, Токмацька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області не може бути отримувачем (стягувачем) коштів згідно вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн, так як дані кошти нараховані за звітний період 2017-2018 роки, коли місце прописки позивача було зареєстровано у м.Запоріжжі, що не є податковою адресою, яка підконтрольна Токмацькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Вищезазначене підтверджується наступними доказами, що знаходяться у матеріалах судової справи, а саме: вимогою Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54 на суму 21030,90 грн, яка повторно включає в себе суму сплати боргу (недоїмки) у розмірі 18276,72 грн, що передбачені згідно вищезазначених вимог від 09.11.2018 та від 19.02.2019. Таким чином, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54 повторно охоплює період, за який нараховується недоїмка, з 01.01.2017 по 31.12.2018, тобто 24 календарні місяці, згідно вищезазначених вимог від 09.11.2018 та від 19.02.2019. Так, зокрема дана вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-31047-54 є доказом того, що орган доходів і зборів зазначив у ній зовсім іншого стягувача (одержувача коштів), ніж того, що у вимозі Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У та вимозі Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У, хоча при цьому вимогою від 14.05.2019 №Ф-31047-54 повторно охоплений період, за який нараховується недоїмка згідно вимоги від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У та вимоги від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У. Тим самим, Головне управління ДФС у Запорізькій області, визнало факт того, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У та вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У стягувачем (одержувачем коштів) повинно бути Головне управління ДФС у Запорізькій області, а не Токмацька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи до матеріалів адміністративної справи, суд прийшов до висновку про те, що у вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн зазначений неналежний одержувач (стягувач) боргу (недоїмки).

Дослідивши надані відповідачем 1 відзив на позовну заяву та документи, що містяться у матеріалах даної адміністративної справи, суд прийшов до висновку про наступне. Окрім того, що у відзиві відповідача 1 на позовну заяву, є певні технічні помарки, що певною мірою не відображають дійсні обставини справи, а саме: з помилками зазначені номера вимог про сплату боргу (недоїмки), де вірними і дійсними номерами насправді є №Ф-31047-54-У, також невірно зазначені дати складання вимог та їх кількість та інше, до того ж, заперечення відповідача 1 проти позовних вимог мають узагальнений характер з посиланням на законодавство України, що жодним чином не спрямовані на спростування усіх правових підстав позову, які були викладені позивачем з огляду на індивідуальні обставини справи та приєднаних до неї доказів. Натомість, узагальнений характер заперечень відповідача спрямовані на викладення лише нормативних положень законодавства України, що не спростовують усіх правових підстав позову, які були викладені позивачем у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову з огляду на індивідуальні обставини справи та приєднаних до неї доказів.

Щодо позовних вимог до відповідача 2 про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, винесену Старшим державним виконавцем Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренком Денисом Миколайовичем, слід зазначити наступне.

Абзацом третім ч. 5 ст. 13 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно пункту 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Так, ч. 1 ст. 24 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Але у 2006 р. позивач змінила місце свого проживання, що підтверджується пропискою у паспорті, копія чого знаходиться у матеріалах даної справи. Крім того, як вбачається з пояснень позивача, вона у смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької обл. фактично не проживає, не перебуває, не працює та майно не має. До того ж, абзацом 1 ч. 2 ст. 77 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, зокрема у даній справі на відповідача 2. Таким чином, згідно пункту 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження Чернігівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області є таким органом державної виконавчої служби, що не може вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку не поширюються його функції.

Однак стягувачем - Токмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області були подані виконавчі документи (вимоги) до Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, у зв`язку з чим держаним виконавцем всупереч та з порушенням пункту 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740.

Окрім того, оскільки вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн та вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн згідно ч.4 ст.25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пункту 3 Інструкції № 449 є виконавчими документами, то відповідно до пункту 6 ч.4 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження дані виконавчі документи повинні повертатися стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, так як ці виконавчі документи не відповідають вимогам, передбаченими цією статтею, а саме пунктам 1-3, 7 ч.1 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження , про що більш розгорнуто і обгрунтовано перераховується вижче.

Проте держаним виконавцем на підставі виконавчих документів (вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області), що не відповідають положенням чинного законодавства України, всупереч та з порушенням пунктів 1-4, 7 ч.1, пункту 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП№ 58809740.

Також у Постанові Старшого державного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренка Д.М. про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 №58809740 зазначена невірна юридична особа, що видала виконавчий документ (тобто вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У). Так, у даній Постанові помилково зазначено, що вищезазначена вимога видана Токмацьким управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області, що не є достовірною інформацією, так як ця вимога видана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області. Окрім цього, у даній Постанові державної виконавчої служби зазначена адреса позивача як боржника, за якою позивач не прописана та не проживає.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що дану постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, винесену Старшим державним виконавцем Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренком Денисом Миколайовичем, необхідно вважати протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачами 1, 2 зазначених вище принципів при прийнятті вимог та постанови дотримано не було.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 54 коп., вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 18 коп., постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП № 58809740, винесену Старшим державним виконавцем Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Макаренком Денисом Миколайовичем, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі 1, 2, як суб`єкти владних повноважень, не довели правомірності винесення оскаржуваних вимог та постанови.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., що підтверджується квитанцією від 10.05.2019 № 0.0.1348276026.1.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 416 - А, код ЄДРПОУ 34850991) про визнання протиправними та скасування вимог, постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-31047-54-У на суму 15819,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-31047-54-У на суму 2457,18 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 416 - А, код ЄДРПОУ 34850991) про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2019 ВП№58809740.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 23.09.2019.

Суддя Р.В.Сацький