Постанова

від 11.09.2019 по справі 160/5242/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/5242/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника позивача: Балюри Андрія Станіславовича ;

представника відповідача: Свиди Романа Валерійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 (головуючий суддя Голобутовський Р.З., повний текст складено 04.07.2019)

в адміністративній справі за позовом Криворізької міської організації профспілки працівників науки, виробництва та фінансів до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Криворізька міська організація профспілки працівників науки, виробництва та фінансів, звернулась до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2217/257/НП/СПТД-ФС/51 від 10.01.2019 року, згідно з якою на Криворізьку міську організацію профспілки працівників науки, виробництва та фінансів накладено штраф в сумі 372 300 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не дотримався вимог пунктів 6, 7 та 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 року щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи та забезпечення його права на участь у розгляді справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2217/257/НП/СПТД-ФС/51 від 10.01.2019 року, згідно з якою на Криворізьку міську організацію профспілки працівників науки, виробництва та фінансів накладено штраф в сумі 372 300 грн.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач не довів факту того, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був інформований належним чином. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення штрафу є протиправною.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що позивачем були створені перешкоди в частині ненадання документів, необхідних для перевірки в повному обсязі, питання оформлення трудових відносин і своєчасності та повноти нарахування і виплати заробітної плати на підприємстві, у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що позивач не отримав рішення з вини відповідача, оскільки був не правильно зазначений індекс, а також не допустимо скорочення в частині номера будинку та квартири. Також відповідач допустив порушення процедури інспекційного відвідування.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні . Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлення №351 від 27.11.2018 року проведене інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю.

06.12.2018 року відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, яким було зупинено проведення інспекційного відвідування до 17.12.2018 року, оскільки позивачем не було надано в повному обсязі документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

14.12.2018 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання витребуваних документів, оскільки колишній голова профспілкової організації не повертає оригіналів документів. На підставі направлення від 17.12.2018 року № 375 відповідачем проведено інспекційне відвідування. За результатами якого складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Кодексу Законів про Працю України, норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено п`ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду:

1) рекомендованим листом;

2) телеграмою;

3) телефаксом;

4) телефонограмою;

5) шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у пункті 6 Порядку № 509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб`єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду їх справи.

Суд зазначає, що всі зазначені способи повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання є однаково можливими для застосування уповноваженими посадовими особами тобто рівнозначними, відтак, їх використання повинно тягнути за собою однакові наслідки для адресатів.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що використання будь-якого із зазначених способів повинно мати наслідком доведення до відома/сповіщення суб`єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п`яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку № 509 вказаного строку, на переконання суду апеляційної інстанції, обумовлена необхідністю надання суб`єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку № 509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, з матеріалів справи вбачається та не спростовується відповідачем, що у відповідача станом на час прийняття оскаржуваної постанови були відсутні відомості про належне повідомлення позивача у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509, оскільки саме лише скерування відповідного листа не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його, при цьому повідомлена особа про розгляд справи має бути не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду.

Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від ГУ Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов`язку повідомити суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Отже, ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 372300 грн., що було застосовано до позивача, є суттєвим.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи . Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, відповідач не довів факту того, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був інформований належним чином. За таких обставин, суд доходить висновку про те, що постанова про накладення штрафу є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року за № 813/3415/18.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на результати розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 11.09.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.09.2019.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник

суддя Л.А. Божко