Рішення

від 18.09.2019 по справі 521/21932/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/21932/18

Провадження №2-а/521/53/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Юраш К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС України про скасування постанови про порушення митних правил від 01.08.2018 року № 1928/50000/18,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС України про скасування постанови по справі про порушення митних правил № 1928/50000/18 від 01.08.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про наступне.

01 серпня 2018 року заступником начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Халковським О.М. було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

На думку позивача, постанова у справі про порушення митних правил є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, а викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил, не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ`єктивним.

Посилаючись на зазначену постанову, позивач вказала, що вона не вважає себе винною, оскільки, вона не користувалася транспортним засобом у період, зазначений в оскаржуваній постанові.

Крім того, позивач вказує, що у порушення ст. 526 МК України, вона не була повідомлена про час та місце розгляду справи та була позбавлена права на захист.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просила суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1928/50000/18 від 01.08.2018 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Позивач та представник позивача надали до суду заяву про підтримання позовних вимог та просили позов задовольнити, справу розглянути без їх участі.

Відповідач у судове засідання не прибув, представник відповідача надав до суду відзив.

У відзиві відповідачем зазначено, що адміністративний позов громадянки ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 27.02.2017 по 29.03.2017 в пункті пропуску Іллічівський морський торговельний порт , неодноразово, а саме: 27.02.2017 (з 15:37 по 16:28 год.); 02.03.2017 (з 16:48 по 17:44 год); 14.03.2017 (з 18:44 по 19:36 год);17.03.2017 (з 11:29 по 20:37 год); 20.03.2017 (з 11:27 по 18:22 год); 26.03.2017 (з 16:33 по 17:20 год); 28.03.2017 (з 12:22 по 13:10 год); 29.03.2017 (з 10:05 по 10:40 год) перебував автомобіль марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, під керуванням громадянки України ОСОБА_1 .

Порушення було виявлене 16.02.2018 після отримання відповіді Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України від 07.02.18 № 141/15-09.7-13-600 на запит Одеської митниці ДФС від 31.01.2018 №420/10/15-70-62 (направленого на виконання вимог листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 05.01.2018 № 65/4-105).

Відповідач зазначив, що в ході перевірки автомобіля, марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення та документів на вищезазначений транспортний засіб, яким керувала громадянка України ОСОБА_1 , з приводу встановлення законності керування вищезазначеним транспортним засобом цією громадянкою встановлено наступне.

Згідно з інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, було встановлено, що вказаний автомобіль, марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, був ввезений на митну територію України 26.02.2017 о 22 годині 46 хвилин через м/п Роздільна Одеської митниці ДФС, код підрозділу 500092804, громадянкою Молдови ОСОБА_4 в митному режимі тимчасове ввезення .

На думку відповідача, громадянка ОСОБА_1 , працюючи на українському підприємстві: ТОВ КОЛІБРІ`С ГРУП (код ЄДРПОУ 39619690, м. Одеса, вул. Приморська, 27, офіс 304), на посаді комерційного директора, здійснювала багаторазовий заїзд на автомобілі марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, а саме, у період: 27.02.2017 (з 15:37 по 16:28 год.); 02.03.2017 (з 16:48 по 17:44 год); 14.03.2017 (з 18:44 по 19:36 год); 17.03.2017 (з 11:29 по 20:37 год); 20.03.2017 (з 11:27 по 18:22 год); 26.03.2017 (з 16:33 по 17:20 год); 28.03.2017 (з 12:22 по 13:10 год); 29.03.2017 (з 10:05 по 10:40 год) - тобто використовувала даний автомобіль, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими були надані такі пільги.

Тобто, відповідач вважає, що громадянка України ОСОБА_1 неправомірно користувалася транспортним засобом, марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими були надані такі пільги, чим порушено ст. 485 МК України.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с. 39-43)

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року заступником начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Халковським О.М. було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України. (а.с. 27)

Згідно постанови, в період з 27.02.2017 по 29.03.2017 в пункті пропуску Іллічівський морський торговельний порт , неодноразово, а саме: 27.02.2017 (з 15:37 по 16:28 год.); 02.03.2017 (з 16:48 по 17:44 год); 14.03.2017 (з 18:44 по 19:36 год);17.03.2017 (з 11:29 по 20:37 год); 20.03.2017 (з 11:27 по 18:22 год); 26.03.2017 (з 16:33 по 17:20 год); 28.03.2017 (з 12:22 по 13:10 год); 29.03.2017 (з 10:05 по 10:40 год) перебував автомобіль марки MERCEDES-BENZ Е 250, держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, під керуванням громадянки України ОСОБА_1 .

Порушення було виявлене 16.02.2018 після отримання відповіді Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України від 07.02.18 № 141/15-09.7-13-600 на запит Одеської митниці ДФС від 31.01.2018 №420/10/15-70-62 (направленого на виконання вимог листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 05.01.2018 № 65/4-105).(а.с. 27)

Стаття 485 Митного кодексу України передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту надання особою в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Отже, виходячи з частини першої статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому, статтею 485 Митного кодексу України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Також, за змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, під час розгляду справи, митним органом не доведено та, в судовому засіданні не встановлено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, достатніх для притягнення до адміністративної відповідальності, на підставі статті 485 Митного кодексу України.

Згідно до ст. 4 МК України, платник податків - особа, на яку, відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Відповідно до ст. 293 МК України, особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є саме декларант.

Так, пунктом 3 частини 2 ст. 293 зазначеної статті, вказаний обов`язок зі сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, встановлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - покладено на особу, відповідальну за дотримання митного режиму.

Крім того, відповідно до частини 1 ст. 105 МК України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками.

Згідно ч.1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до Закону України Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення , Україна приєдналась до Конвенції про тимчасове ввезення та Додатків А, В.1-В.9, С, Б та Е до неї, прийнятих 26 червня 1990 року у місті Стамбулі.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Аналогічні положення передбачені частиною 3 статті 1 МК України та ч. 2 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України .

Згідно ч. 4 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Проте, вказане положення не відповідає ст. 7 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), де зазначено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна договірна сторона (країна - учасниця Конвенції, якою є і Україна) може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує транспортний засіб від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянкою Молдови ОСОБА_4 , було ввезено автомобіль, в режимі тимчасове ввезення , із звільненням від сплати митних платежів.

Громадянка ОСОБА_1 не ввозила вказаний автомобіль на митну територію України, але в подальшому саме вона користувалася транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку, видану ОСББ Южний-128 , згідно якої ОСОБА_1 працює в ОСББ Южний-128 на посаді двірника з 05.04.2017 року. (а.с. 24)

Також, до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, згідно до якої з 06.03.2018р. власником автомобілю, марки MERCEDES-BENZ, є позивач. (а.с. 32)

Згідно до ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Крім того, частиною 2 ст. 105 МК України встановлено, що у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 не була декларантом транспортного засобу MERCEDES-BENZ Е250 держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, № кузова НОМЕР_2 , 1996 року виготовлення та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення цього транспортного засобу, а також не є платником митних платежів при ввезенні транспортного засобу MERCEDES-BENZ на територію України на вказаних умовах, а тому в її діях не може бути мети ухилення від сплати митних платежів та складу відповідного правопорушення.

Декларантом транспортного засобу MERCEDES-BENZ Е250 була громадянка Молдови - ОСОБА_4 .

Вказане сторонами не заперечується.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, яке інкриміновано позивачу є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.

Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети - ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.

Проте, в діях позивачки щодо користування транспортним засобом відсутня: особлива мета - ухилення від сплати митних платежів та вина, у формі прямого умислу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позову щодо неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 485 МК України, протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, тягнуть за собою накладення штрафу, в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено факт вчинення позивачем протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, а також наявність прямого умислу в її діях.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №751/7809/16-а, в якій вказано, що відповідальність, передбачена санкцією статті 485 Митного кодексу України, настає, у разі наявності мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей. Необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі №640/7258/17, в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Також, у цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду матеріалу митницею, спірний транспортний засіб було вивезено за межі території України, тобто реалізований режим тимчасового ввезення.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії , Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ. (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24 листопада 2000 року).

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, враховуючи те, що відповідачем по справі не надано доказів щодо правомірності своїх дій, за таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 104, 105, 293, 380, 485, 486, 489, 495, 508, 530 Митного кодексу України, ст.ст. 5 - 7, 9, 72-73, 77, 192, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС України про скасування постанови про порушення митних правил від 01.08.2018 року № 1928/50000/18, - задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Халковського О.М. у справі про порушення митних правил № 1928/50000/18 від 01 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України і закрити справу про порушення митних правил.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 286, 295, 297 КАС України.

Суддя Н.В. Мирончук