Рішення

від 10.09.2019 по справі 340/145/19

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/145/19

Провадження № 2/340/118/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

представника позивача Маротчак М.Ю. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Органу опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позов обгрунтовує тим, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, службою у справах дітей Верховинської РДА здійснюється нагляд за даною сім`єю. Зокрема, спеціалістами служби у справах дітей спільно з працівниками РЦСССДМ, старшим інспектором ювенальної провенції Верховинського ВП з метою обстеження умов проживання та утримання дітей неодноразово здійснювалися виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 , де було встановлено, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, діти недоглянуті, продукти харчування забезпечені не в повному обсязі, у матері спостерігається низький виховний потенціал, що перешкоджає фізичному та розумовому розвитку дітей. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини №9 від 22.08.2017 ОСОБА_2 було винесено попередження щодо неналежного виховання та утримання своїх малолітніх дітей та повідомлено про передбачену чинним законодавством відповідальність за нераціональне використання коштів. Також, зобов`язано службу у справах дітей влаштувати малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Надвірнянський будинок дитини на тимчасове державне утримання. В подальшому рішенням №7 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 15.03.2019 вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітніх дітей. Також просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину, відповідного віку. А тому вважає позовні вимоги підставними, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.03.2018 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 22.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Маротчак М.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідачем здійснювалось неналежне виховання своїх малолітніх дітей, що було встановлено ними під час недноразових виїздів за місцем проживання ОСОБА_2 в смт Верховина, присілок Підмагора, Верховинського району, Івано - Франківської області, де вона разом з дітьми проживала у своєї бабусі. Зокрема, діти недоглянуті, в будинку антисанітарні умови, холодно, відсутні продукти харчування. Мати неодноразово на тривалий час залишала дітей на бабусю, яка є особою похилого віку, а тому не могла належно доглянути їх. ОСОБА_2 не зловживає спиртними напоями, одак причиною того, що вона на довгий час залишала дітей без нагляду було те, що вона знайомилась з чоловіками і забувала про дітей. Це призвело до того, що в лютому 2018 року вони змушені були відібрати дітей. Згодом, ОСОБА_5 помістили в Надвірнянський будинок дитини, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за заявою відповідача поміщено до Івано-Франківського реабілітаційного центру психологічної допомоги, де діти перебувають і по даний час. Також їй відомомо, що відповідач рідко, але відвідує дітей в місцях їх поміщення. Матеріальної допомоги не надає, одак передавала соціальними працівниками продукти харчування. Вважає, що наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 ухиляється від батьківських обов`язків, а тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила, вказала, що вона не ухиляється від обов`язків щодо виховання дітей, любить їх та хоче бачити, алкогольних напоїв не вживає. В силу відсутності постійного місця проживання, засобів матеріального забезпечення в її житті склаися обставини, за яких вона не достатньо приділяла увагу дітям. Однак, на даний час щиро шкодує про це, намагається виправити ситуцію, влаштувалася на роботу, шукає житло, а також провідує дітей. При цьому вказала, що у перерві між останніми судовими засіданнями провідувала дітей, має намір забрати їх для спільного проживання. Просить в задоволенні позову відмовити.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідка, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач та інші учасники посилаються, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області 10.12.2013 (а.с.9), серія НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 09.02.2016 (а.с. 10) та серія НОМЕР_3 , виданим Верховинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 11)батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 являються ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Згідно повних витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей, виданих відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с. 12-16).

Згідно з довідою-характеристикою виконавчого комітету Верховинської селищної ради №19 від 18.02.2019 (а.с.17) вбачається, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час перебувають в Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Надвірнянському будинку дитини.

В своїй позовній заяві позивач зазначив підставу позбавлення батьківських прав відповідача те, що вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дійсно, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Така позиція суду кореспондується із правовою позицією висловленою в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18).

Крім цього, Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

З представлених позивачем та досліджених судом доказів, зокрема довідки-характеристики за місцем проживання (а.с.17), акту-обстеження умов проживання (а.с.21,22), висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.21) дійсно вбачається, що відповідачем по відношенню до своїх дітей проявлялися дії, які містять ознаки неналежного виконання батьківських обов`язків, що проявлялося у забезпеченні неналежних та безпечнмих умов проживання та зростання, позбавленні належної опіки у вихованні, розвитку дітей тощо.

Однак, на переконання суду, встановлені обставини не доводять перед судом факту умисного систематичного нехтування відповідачем своїми обов`язками по відношенню до дітей внаслідок її винної поведінки, оскільки встановлено, що здебільшого такі обставини виникали внаслідок тяжкого матеріального становища відповідача, відсутності постійного місця проживання та належних засобів для існування.

Крім цього, поведінка відповідача за час судового розгляду свідчить про її зацікавленість подальшою долею дітей, існування у неї бажання виховувати дітей, проживати із ними, брати участь у їх розвитку.

А тому, суд вважає, що позивачем не доведено на даний час необхідності застосування до відповідача крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав відповідача щодо її малолітніх дітей, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей суд приходить до висновку, що така вимога є передчасною, оскільки позивачем суду не надано відомостей про призначення органами місцевого самоврядування опікуна над малолітніми, тобто, не встановлено юридично визначену особу на користь якої необхідно стягувати аліменти, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 197, 198, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову Органу опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Орган опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул. Франка, 20; ЄДРПОУ 34976537.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.