Постанова

від 11.09.2019 по справі 387/299/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/299/19

провадження № 22-ц/4809/1241/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Балюра Світлана Вікторівна,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода",

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року у складі головуючого судді Цоток В. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

02.04.2019 року адвокат Балюра С. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі ТОВ Згода ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 6,55 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, та відшкодування збитків в сумі 164208,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після набрання законної сили рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 року, яким визнано недійсним договір оренди землі без номера та дати, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода" та скасовано державну реєстрацію даного договору оренди землі, 22.05.2018 року власник земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір оренди землі, право оренди на підставі якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2018 року за № 26343929.

Проте, ТОВ "Згода" без відповідних правових підстав продовжує обробляти спірну земельну ділянку, внаслідок чого орендар ОСОБА_1 позбавлений можлиавості користування вказаною земельною ділянкою та зазнав збитків у розмірі 164208,36 грн , які просив відшкодувати за рахунок відповідача.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківького району Кіровоградської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківького району Кіровоградської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває в оренді у ОСОБА_1 , кошти в сумі 164208,36 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ "Згода" подано апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Використання спірної земельної ділянки товариством припинено із дати ухвалення Верховним Судом рішення за результатами перегляду касаційної скарги у справі про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його реєстрації, тобто із 10.10.2019 року.

Товариство вважає, що земельна ділянка площею 6,55 га., кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, ним правомірно використовувалася для вирощування сільськогосподарської продукції.

Звертає увагу, що до винесення постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №387/604/17 позивач не звертався за судовим захистом своїх цивільних прав та інтересів щодо усунення відповідачем перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

ТОВ "Згода" використовувало спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 20.08.2010 року. Термін дії договору становив 10 років. Право оренди відповідача на вказану земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 12481029 від 22.05.2018 (додаток у справі).

ТОВ "Згода" на правах орендаря засіяло земельну ділянку, кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, насінням соняшнику.

Вказує, що тимчасове зайняття земельної ділянки відрізняється від самовільного зайняття тим, що воно здійснюється за згодою власника земельної ділянки чи землекористувача.

Оскільки збитки завдані позивачу самовільним зайняттям земельної ділянки, то підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 р. "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняттяземельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття фунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу".

Стверджує, що ОСОБА_1 не вживав жодних заходів для отримання доходу із вказаної земельної ділянки. Тому реальних збитків ОСОБА_1 не зазнав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача та його представника адвоката Балюру С. В., які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

На підставі державного акта ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району (а.с.12).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 року по справі № 387/604/17 (а.с.13-14), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03.05.2018 року(а.с.16-18), визнано недійсним договір оренди землі без номера та дати, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода" щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП " Центр ДЗК" за №041036900024. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі без номеру та дати, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода", яка вчинена 20.08.2010 у Добровеличківському РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" за №041036900024 щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, що знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району.

22.05.2018 року ОСОБА_2 (орендодавець) уклав з ОСОБА_1 (орендар) договір оренди землі. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 6,55 га, кадастровий номер № 3521783500:02:000:0115. Відповідно до п.8 договору, вказаний правочин укладено на 25 років.(а.с.19-20). Вказане речове право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2018 року за № 26343929.

Враховуючи відомості, що містяться у досліджених судом доказів: акту про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки № 3521783500:02:000:0115 ОСОБА_2 на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 03.06.2018 року (а.с.23); акту обстеження земельної ділянки від 18.07.2018 року № 427-ДК/689/АО/10/01/-18 (а.с.26); постанови від 18.07.2018 року № 427-ДК/0147По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення на виконавчого директора відділення "Символ" ТОВ "Згода" Поліщука І. М. (а.с.28); листа начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.08.2018 року №889/0/6-18 (а.с.30), ТОВ "Згода" станом на 18.07.2018 року самовільно, без відповідних правовстановлюючих документів, використовувало вказану земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 і перебувала в оренді у ОСОБА_1

Виконавчий директор відділення "Символ" ТОВ "Згода"Поліщук І. М. на підставі постанови від 18.07.2018 року сплатив накладений на нього за самовільне використання спірної земельної ділянки штраф, що підтверджується квитанцією № NID6D33825 від 19.07.2018 року (а.с.29).

Згідно акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 13.03.2019 року, складеного комісією для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка створена розпорядженням голови Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 27.02.2019 року № 58-р, розмір збитків, завданих позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3521783500:02:000:0115 становить 164208 гривень 36 копійок. При визначенні збитків для розрахунку взяті наступні показники: площа земельної ділянки - 6,5523 га, середня врожайність насіння соняшнику по підприємствах Добровеличківського району станом на 01.12.2018 року - 26,7 ц. з 1 га; середня ціна реалізації соняшнику по підприємствах Добровеличківського району за 2018 рік - 9388 гривень 70 копійок (а.с.36).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Частиною першою статті 36 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК ( 2768-14 ) самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та перебуває в оренді у ОСОБА_1 , внаслідок чого орендар не використовував земельну ділянку за призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому правомірно задовольнив його позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Пунктом б ч. 1 ст. 211 ЗК України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України Про оренду землі збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 12 та 14 Постанови № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , роз`яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст. 211, 212 ЗК України, ст. 22, 1166, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при самовільному зайнятті ріллі на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Саме таких висновків дійшов суд першої інстанції, задовольняючи позов на підставі зазначених норм матеріального права.

Оскільки внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки ОСОБА_1 внаслідок обмеження його прав не отримав дохід, який міг отримати від використання землі за цільовим її призначенням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків у визначеному позивачем розмірі.

ТОВ Згода , яке порушило право землекористувача ОСОБА_1 і одержало у зв`язку з цим доходи, не надало доказів того, що розмір упущеної вигоди вище від одержаних ним доходів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Доводи ТОВ "Згода" щодо необхідності застосування при визначенні розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок норм постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель"від 31 січня 2011 р. для визначення коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, є безпідставними, оскільки вказана Постанова КМУ втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2011 року № 56. Тому наданий відповідачем розрахунок збитків (а.с.121), для визначення розміру яких застосовувалась у формулі величина Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783, яка втратила чинність, не може братись до уваги.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

С. А. Кіселик