Постанова

від 19.09.2019 по справі 626/471/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 626/471/17 -ц

провадження № 61-35906св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне аграрно-орендне підприємство Промінь ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року у складі судді Дудченко В. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Бровченка І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь (далі - ПАОП Промінь ), в якому просила визнати припиненим договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29, укладений між ОСОБА_2 та ПАОП Промінь .

Позов обгрунтовано тим, що 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 3711 від 11 грудня 2013 року, у свою власність дві земельні ділянки: площею 5,96 гектарів (кадастровий № 6323381200:08:000:0071); площею 5,72 гектарів (кадастровий № 6323381200:08:000:0070).

Вказані земельні ділянки ОСОБА_3 прийняла у спадок від померлої ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області від 27 червня 2013 року за № 1-1038.

Придбані нею земельні ділянки передані померлою ОСОБА_2 на правах оренди ПАОП Промінь за договором оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року№ 29.

За умовами вказаного договору, відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору не пізніше в термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року (пункт 2.3.2. договору).

Розділом 4 договору його сторонами передбачені умови за яких договір оренди землі припиняється або підлягає розірванню.

В пункті 4.1. договору зазначено, що останній втрачає свою чинність у разі його припинення або розірвання.

В пункті 4.2 договору сторони дійшли згоди, що підставою припинення договору є несплата орендної плати у встановлений цим договором строк.

Отже, однією з підстав для припинення договору оренди землі є несплата відповідачем орендної плати у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 2.3.1 договору та додатку 1 до нього орендну плату встановлено у розмірі 1,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, орендну плату за 2015 та 2016 роки збільшено відповідачем до 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується судовим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 626/133/16-ц.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29 не визначено порядок сплати відповідачем орендної плати, однак відповідно до частини першої статті 96 ЗК України до обов`язків землекористувачів віднесено своєчасну сплату земельного податку та орендної плати.

Відповідач зобов`язаний щорічно сплачувати позивачу орендну плату за місцем проживання позивача, а у випадку неможливості виконати своє зобов`язання за місцем його проживання, внести орендну плату за договорами оренди землі на депозит нотаріуса.

Відповідач відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, мав можливість сплатити позивачу орендну плату поштовим переказом, однак відповідач у порушення пункту 2.3.2 договору не сплатив орендну плату позивачу у строки визначені договором за період користування земельною ділянкою протягом 2015 та 2016 років.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки № 29 від 02 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАОП Промінь щодо оренди земельних ділянок загальною площею 11,68 г, а саме земельних ділянок: площею 5,96 гектарів (кадастровий номер 6323381200:08:000:0071) та площею 5,72 гектарів (кадастровий номер 6323381200:08:00060070) припиненим. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що в порушення пункту 4.2 укладеного договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29 відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати позивачу за 2015-2016 роки у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року за користування земельними ділянками не виконано, що є підставою для визнання зазначеного договору припиненим відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі та статті 598 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ПАОП Промінь звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАОП Промінь .

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що заборгованість у ПАОП Промінь перед ОСОБА_1 відсутня.

Позивач навмисно не отримувала орендну плату для подальшого розірвання спірного договору.

Згідно з пунктом 4.4 спірного договору сторони погодилися, що дострокове його розірвання має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за місяць, що позивачем зроблено не було.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача для отримання плати згідно з пунктом 3.1.2 договору.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 3711, належать дві земельні ділянки: площею 5,96 га (кадастровий №6323381200:08:000:0071) та площею 5,72 га (кадастровий №6323381200:08:000:0070), розташовані на території Кобзівської сільради Красноградського району Харківської області (а. с. 23-28).

Вказані земельні ділянки ОСОБА_3 прийняла у спадок від померлої ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області від 27 червня 2013 року за № 1-1038.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29, останній укладений між ОСОБА_2 та ПАОП Промінь щодо оренди земельних ділянок загальною площею 11,68 га, а саме земельних ділянок: площею 5,96 га (кадастровий номер 6323381200:08:000:0071) та площею 5,72 га (кадастровий номер 6323381200:08:00060070) (а. с. 5-7).

Відповідно до умов договору, відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору не пізніше в термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року (пункт 2.3.2. договору).

Згідно з пунктом 2.3.1. договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29 та додатком 1 нього, орендну плату встановлено в розмірі 1,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Розділом 4 договору сторонами передбачені умови, за яких договір оренди землі припиняється або підлягає розірванню.

В пункті 4.1. договору зазначено, що останній втрачає свою чинність у разі його припинення або розірвання, а в пункті 4.2. договору сторони дійшли згоди, що підставою припинення договору є несплата орендної плати у встановлений цим договором строк.

Орендну плату за 2015 та 2016 роки збільшено відповідачем до 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 41-44).

Умовами спірного договору не визначений порядок сплати відповідачем орендної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Законом України Про оренду землі визначено перелік підстав, внаслідок яких договір оренди припиняє свою дію.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі закріплено умову, згідно якої договір оренди землі може бути припинений і в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 96 ЗК України до обов`язків землекористувачів віднесено своєчасну сплату земельного податку та орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.Судами першої та апеляційної інстранцій встановлено, що ПАОП Промінь орендна плата за користування земельним паєм була нарахована (сплачена) в четвертому кварталі 2014 року, за 2015 та 2016 роки орендна плата, відповідно до умов договору не нараховувалась та не сплачувалась (а. с. 30).

З огляду на встановлені судами першої та апеляційнції інстанцій фактичні обстаивни справи, обгрунтованим є висновок судів про те, що в порушення пункту 4.2 укладеного договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2004 року № 29 відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати позивачу за 2015-2016 роки у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року за користування земельними ділянками не виконано, що є підставою для визнання зазначеного договору припиненим відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі та статті 598 ЦК України.

Верховний Суд бере до уваги, що 24 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до директора ПАОП Промінь , в якій просила перераховувати належні їй грошові кошти на її картковий рахунок та зазначає свій номер карти (а. с. 31-32).

31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, однак відповідно до платіжного доручення № 690 07 квітня 2017 року ПАОП Промінь перерахував ОСОБА_1 орендну плату за земельний пай 2015-2016 роки у розмірі 13 363,00 грн (а. с. 96).

Верховний Суд виходить з того, що оскільки в пункті 4.2. договору сторони дійшли згоди, що підставою припинення договору є несплата орендної плати у встановлений цим договором строк, тому обгрунтованим є висновок судів про задоволення позову.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ПАОП Промінь із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь залишити без задоволення.

Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко