Постанова

від 15.09.2009 по справі 12/553

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.09.2009 р. 15:39 № 12/553

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень про скасування постанов,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень про скасування постанов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2009 року №12/547 адміністративні справи №12/547, 12/548, 12/549, 12/550, 12/552 за позовами Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень про скасування постанов об`єднані в одне провадження та присвоєно №12/547.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2009 року №12/553 адміністративні справи №12/553, 12/554, 12/555, 12/556, 12/557 за позовами Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень про скасування постанов об`єднані в одне провадження та присвоєно №12/553.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2009 року №12/553 адміністративні справи №12/553 та 12/547 за позовами Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень про скасування постанов об`єднані в одне провадження та присвоєно №12/553.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав, просив скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору:

- від 28.10.2008 року ВП№9644857 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-1642/05, виданого 31.08.2005 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

- від 28.10.2008 року ВП№9644726 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-1642/05, виданого 31.08.2005 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

- від 14.05.2008 року ВП№7116033 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-106-2006, виданого 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці.

- від 14.05.2008 року ВП№7116155 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-106-2006, виданого 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці.

- від 14.05.2008 року ВП№7138220 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-106-2006, виданого 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці.

- від 14.05.2008 року ВП№7137999 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-106-2006, виданого 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці.

- від 16.05.2008 року ВП№7100910 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-78-2006, виданого 26.07.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці.

- від 13.05.2008 року ВП№7142859, ВП№7142719, ВП7143046 по виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчих листів №2а-124/2006, виданих 06.09.2006 року Гайсинським районним судом Вінницької області.

- від 16.05.2008 року ВП№7107656 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-1900, виданого 25.09.2006 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

- від 14.05.2008 року ВП№7115891 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-а-106-2006, виданого 11.09.2006 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення судів не виконувались позивачем, оскільки він є бюджетною організацією та протоколом спільної наради Державної судової адміністрації України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були затверджені реєстри виконавчих проваджень про стягнення коштів з Державної судової адміністрації України на користь стягувачів, сформовано черговість в порядку надходження виконавчих документів. А на час розгляду даної справи позивачем були виконані рішення судів у порядку черговості та у добровільному порядку, про що зазначено в оскаржуваних постановах.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв відповідно до закону.

В судове засідання 15.09.2009 року позивач явку свого представника не забезпечив, подав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Вислухавши учасника процесу та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відкриті виконавчі провадження: 1) ВП№9644857 по виконанню виконавчого листа №2-1642/05, що виданий 31.08.2005 року Дніпровським районним судом м. Херсона; 2) ВП№9644726 по виконанню виконавчого листа №2-1642/05, що виданий 31.08.2005 року Дніпровським районним судом м. Херсона; 3) ВП№7116033 по виконанню виконавчого листа №2-а-106-2006, що виданий 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці; 4) ВП№7116155 по виконанню виконавчого листа №2-а-106-2006, що виданий 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці; 5) ВП№7138220 по виконанню виконавчого листа №2-а-106-2006, що виданий 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці; 6) ВП№7137999 по виконанню виконавчого листа №2-а-106-2006, що виданий 11.09.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці; 7) ВП№7100910 по виконанню виконавчого листа №2-а-78-2006, що виданий 26.07.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці; 8)ВП№7142859, ВП№7142719, ВП7143046 по виконанню виконавчого листа №2а-124/2006, що виданий 06.09.2006 року Гайсинським районним судом Вінницької області; 9) ВП№7107656 по виконанню виконавчого листа №2-1900, що виданий 25.09.2006 року Ленінським районним судом м. Вінниці; 10) ВП№7115891 по виконанню виконавчого листа №2-а-106-2006, що виданий 11.09.2006 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

Рішення судів у встановлені державним виконавцем строки позивачем не виконані.

У зв`язку із порушенням позивачем строків, що надані для добровільного виконання рішень судів у зазначених вище виконавчих провадженнях, державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.2008 року ВП№9644857, від 28.10.2008 року ВП№9644726, від 14.05.2008 року ВП№7116033, від 14.05.2008 року ВП№7116155, від 14.05.2008 року ВП№7138220, від 14.05.2008р. ВП№7137999, від 16.05.2008 року ВП№7100910, від 13.05.2008 року ВП№7142859, від 13.05.2008р. ВП№7142719, від 13.05.2008 року ВП№7143046, від 16.05.2008 року ВП№7107656, від 14.05.2008р. ВП№7115891.

Вищезазначене визнано сторонами, в судовому засіданні не оскаржувалось.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що рішення суду ухвалене іменем України є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В ст. 3 Закону України Про виконавче провадження`визначені виконавчі документи, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.

Згідно ч. 1 ст.5 вищезазначеного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження`вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов`язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

В силу ч. 3 вищевказаної статті Закону України Про виконавче провадження`невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України Про виконавче провадження`державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами та надав позивачу строки для добровільного виконання рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості від стягувачів по відповідних виконавчих провадженнях щодо отримання ними коштів за рішеннями судів у строки, встановлені державним виконавцем, до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Відділ примусового виконання рішень не надходили.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державна судова адміністрація України у строки, встановлені державним виконавцем не виконала рішення судів у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України Про виконавче провадження`у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

За таких обставин, державний виконавець у відповідності до вимог статті 46 Закону України Про виконавче провадження`правомірно виніс постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 статті 46 Закону України Про виконавче провадження`у разі, коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Тому суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом.

Отже, твердження позивача є необґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Як вже зазначалось, пунктом 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Проблема виконання судових рішень є однією з головних проблем у системі правосуддя України. Це підтверджує той факт, що переважна більшість рішень Європейського Суду з прав людини проти України стосується питання невиконання судових рішень. Так, наприклад, звертається увага на рішення у справах Войтенко проти України, Жовнір проти України, Шмалько проти України, Ромашов проти України, Півень проти України тощо.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовів.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позовів Державній судовій адміністрації України -відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цвіркун Ю.І.