Постанова

від 13.10.2009 по справі 2а-4376/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/312

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2009 року 09:41 № 2а-4376/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу

за позовом Приватне підприємство "Відкос" до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва про визнання протипранвими та скасування податкових повідомлень-рішень таакту перевірки за участю представників сторін:

< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >

На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.10.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування Акту перевірки та податкових повідомлень -рішень, винесених відповідно до цього Акту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору, укладеного 10.09.2007 р. між Позивачем та ПП Флавія , Позивач отримав від свого контрагента ПП Флавія`податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 Закону України Про податок на додану вартість , які є підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту. Проте, Відповідач, здійснивши невиїзну документальну перевірку ПП Відкос , зробив висновок про недійсність всіх наданих для перевірки документів та нікчемність угоди від 10.09.2007р. та виніс податкові повідомлення -рішення, якими визначив Позивачу податкові зобов`язання та застосував штрафні (фінансові) санкції. Вважає такі дії протиправними і просить скасувати як Акт перевірки, так і податкові повідомлення -рішення, винесені на підставі Акту.

Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що за матеріалами кримінальної справи № 53-2385, порушеної за фактами фіктивного підприємства ПП Флавія`було встановлено, що засновник даного підприємства ОСОБА_1 за винагороду зареєструвала підприємство і ніяких дій для ведення фінансово-господарської чи іншої діяльності не здійснювала, звітність до податкових та інших органів не подавала, видаткових та податкових накладних не підписувала. За таких обставин, Відповідач вважає, що видані ПП Флавія`документи є недійсними, а угоди, укладені з такою особою нікчемними. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва -встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ПП Відкос , код ЄДРПОУ 30110926, з питань правових відносин з ПП Флавія`за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено Акт № 177/1-23-08-30110926 від 01.04.2009 р.

Перевіркою встановлені порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 271776,00 грн., а саме по періодах: - III квартал 2007 р. на суму 136918 грн.; - IV квартал 2007 року на суму 134858 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення підприємством податкового кредиту за вересень 2007 року у сумі 109534,00 грн.

На підставі Акта перевірки № 177/1-23-08-30110926 від 01.04.2009 р. Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва винесла податкове повідомлення -рішення форми Р № 0000232303/0 від 14 квітня 2009 року, яким визначила Позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 164 301,00 грн., в т.ч. 109 534,00 грн. -за основним платежем та 54 767,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення -рішення форми Р № 0000242308/0 від 14 квітня 2009 р., яким визначила Позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 407 664,00 грн., в т.ч. 271 776,00 грн. -за основним платежем та 135 888,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування Акту перевірки № 177/1-23-08-30110926 від 01.04.2009 р. та податкових повідомлень -рішень № 0000232303/0 від 14 квітня 2009 року та № 0000242308/0 від 14 квітня 2009 р.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, 10.09.2007 р. між Позивачем -Приватним підприємством Відкос`та Приватним підприємством Флавія`було укладено Договір № 1/9 про виконання будівельних робіт.

На виконання умов Договору № 1/9 від 10.09.2007 р. сторони склали Акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000001 від 26.09.2007 р. та були виписані підприємством Флавія`податкові накладні № 095 від 10.09.07, № 097 від 12.09.07, № 0103 від 18.09.07, № 0105 від 20.09.07, № 0110 від 25.09.07, № 0111 від 26.09.07, № 0112 від 27.09.07. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 544 883,13 грн., ПДВ 20% - 108 976,63 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ -653859,76 грн.

На підставі виданих податкових накладних Позивач відніс відповідні суми до податкового кредиту.

Таким чином, Позивач діяв у відповідності з вимогами Закону України Про податок на додану вартість .

Так, підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість`визначено, що звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної , податкова накладна дає право зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону Про податок на додану вартість`право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з абз. 10 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`первинний документ -документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення, та мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної , податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, іншою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України Про податок на додану вартість`не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З вище викладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте, Відповідач, при перевірці дійшов висновку про недійсність цих податкових накладних, так як виписані вони були підприємством, заснованим особою, що не мала наміру здійснювати господарську діяльність, а укладену угоду 10.09.07 -визнав нечинною.

З позицією відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Вимоги щодо чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин щодо виконання будівельних робіт від 10.09.07 був укладений між приватним підприємством Відкос та приватним підприємством Флавія . Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство Флавія , ідентифікаційний код 31759167, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.11.2001 р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 131270. На облік платника податків ПП Флавія`узяте податковим органом 19.11.2001 р., що підтверджується Довідкою № 15233/29-107 від 23.07.2007 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100020336. Відомостей щодо припинення цієї юридичної особи в Єдиному державному реєстрі матеріали справи не містять.

Виписані ПП Флавія`податкові накладні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`та Порядку заповнення податкової накладної .

Таким чином, на час укладення та виконання угоди від 10.09.07 контрагент Позивача Приватне підприємство Флавія`мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а отже вимоги щодо умов укладання та виконання угоди від 10.09.07 р. жодною із сторін, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Щодо відсутності наміру засновника ПП Флавія`фізичної особи ОСОБА_1 на здійснення господарської діяльності, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні чинного господарського законодавства господарське зобов`язання за договором від 10.09.07 виникло між приватним підприємством Відкос`з однієї сторони та приватним підприємством Флавія , а не фізичною особою ОСОБА_1 , з іншої сторони. Зобов`язання виникло після державної реєстрації ПП Флавія , а отже є таким, що укладене саме з підприємством. Засновник ПП Флавія`Шемберко А.В. впливала б на наслідки укладення господарського договору лише в разі укладення такого договору до реєстрації підприємства Флавія`і правові наслідки за таким договором мала лише б ця особа.

Крім того, в судовому засіданні Позивачем доведено, а Відповідачем не спростовано, що угода від 10.09.07 не лише реально укладена, а й реально виконана обома сторонами. Як було зазначено вище, господарська операція підтверджена відповідними бухгалтерськими і податковими документами, складеними згідно з вимогами чинного законодавства. Відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру, і щодо ПП Відкос , і щодо ПП Флавія є достовірними і на час розгляду справи в суді будь-яка інформація з приводу припинення цих підприємств відсутня.

За вищенаведених обставин, відсутність дійсної волі на здійснення підприємницької діяльності у фізичної особи ОСОБА_1 як у засновника ПП Флавія , не може вважатись підставою для визнання угод, укладених з таким підприємством недійсними і не можуть застосовуватися негативні наслідки для контрагентів за такими угодами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прийняті податкові повідомлення -рішення, яким позивачу визначені зобов`язання з податку на додану вартість на суму 109 534,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 54 767,0 грн. та зобов`язання з податку на прибуток на суму 271 776,00 грн. і застосовані штрафні (санкції) на суму 135 888,00 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому в частині скасування податкових повідомлень -рішень № 0000232303/0 та № 0000242308/0 від 14 квітня 2009 р. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимога щодо визнання протиправним та скасування Акта перевірки задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.1ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт податкової перевірки, який оскаржує позивач, є письмовою формою документування наслідків проведеної органами державної податкової інспекції перевірки діяльності суб`єкта господарювання, в якому за перевіряємий період відображається дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо здійснення господарсько-фінансової діяльності та виконання зобов`язань по сплаті податків та обов`язкових платежів до бюджетів різних рівнів. В акті перевірки відображаються фактичні дані та висновки посадових осіб, які проводять перевірку, однак акт перевірки не містить обов`язкових до виконання рішень податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, а тому не є правовим актом індивідуальної дії, який може оскаржуватись в адміністративному судочинстві в розумінні п.1ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства.

Реалізація податковими органами своїх владних повноважень, як суб`єкта таких повноважень, здійснюється шляхом прийняття рішень за наслідками податкової перевірки і згідно ст.11 Закону України Про державну податкову службу в Україні`відноситься до компетенції органів державної податкової служби. Таке рішення органами податкової служби у передбачених випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, приймається у формі повідомлень-рішень, які є предметом оскарження за ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення форми Р`Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000232303/0 від 14 квітня 2009 року та № 0000242308/0 від 14 квітня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Відкос витрати у розмірі 1,70 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -14.10.2009р.