Постанова

від 18.09.2019 по справі 920/160/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа№ 920/160/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі: Добрицька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 (повний текст складено - 07.06.2019)

у справі № 920/160/19 (суддя - Спиридонова Н.О.)

за позовом Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради

до Сумського національного аграрного університету в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету

про стягнення 263 003,79 грн. заборгованості за договором № 44 від 11.06.2018 про закупівлю товару (теплова енергія) за державні кошти та договору № 35 від 21.03.2018 купівлі-продажу теплової енергії, укладених між сторонами.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумського національного аграрного університету в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету, у якому просив, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 263 003,79 грн., у тому числі пеня в сумі 227 025,58 грн., 3 % річних в сумі 12 023,16 грн., інфляційні втрати в сумі 23 955,05 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3 945,06 грн.; а також позивач просить суд вирішити питання щодо повернення позивачеві з державного бюджету 3 405,38 грн. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 113 від 08.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов укладених договорів та приписів статей 526, 692 Цивільного кодексу України, статей 175, 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" допущено прострочення виконання своїх зобов`язань щодо оплати коштів задоговором № 44 від 11.06.2018 про закупівлю товару (теплова енергія) за державні кошти та за договором № 35 від 21.03.2018 купівлі-продажу теплової енергії. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань, позивачем заявлено до застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені згідно з умовами договорів, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/160/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради пеню в сумі 22 702,56 грн., 3 % річних в сумі 12 023,16 грн., інфляційні втрати в сумі 23955,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3945,06 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних витрат були здійсненні позивачем правомірно. Однак, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки невиконаному в встановлений договорами термін зобов`язанню відповідачем (сума пені, заявлена до стягнення, становить 100 % від суми заборгованості), а також те, що заборгованість за отриману теплову енергію відповідачем сплачена в повному обсязі, суд зменшив розмір пені до 10 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі № 920/160/19 скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні 204 323, 02 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 227 025,58 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення пені до 10 %. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято до уваги доводи відповідача щодо недостатності фінансування його господарської діяльності, оскільки останнім не надано жодних доказів збитковості діяльності відповідача. Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції під час зменшення розміру пені не було враховано майнового стану позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/160/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.09.2019.

Позиції учасників справи

13.09.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 18.09.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В той же час, 13.09.2019 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.09.2019.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.03.2018 між Комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради і Роменським коледжем Сумського Національного аграрного університету було укладено договір № 35 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти.

Відповідно до п. 1 даного договору позивач зобов`язувався протягом січня-березня 2018 року поставити відповідачу теплову енергію (кодом ДК 021:2015 - 09320000-8 - (пара, гаряча вода та пов`язана продукція), а відповідач прийняти та оплатити за постачання теплової енергії, за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договору.

Згідно з п. 6 договору розрахунки за теплову енергію здійснюється за тарифами (цінами), затвердженими в установленому законодавством порядку. Тариф на теплову енергію на момент укладення договору 1 становить: 2056,71 грн./Гкал (з ПДВ), в т.ч. виробництво т/е: 1655,84 грн./Гкал (без ПДВ), транспортування т/е: 41,68 грн./Гкал (без ПДВ), постачання т/е: 16,41 грн./кал (без ПДВ). При розрахунках до тарифу без ПДВ додатково нараховується податок на додану вартість. Зміна тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії по договору з моменту набрання чинності документом, що встановлює тариф, або з іншої дати, вказаної в документі.

Відповідно до пункту 9 договору ціна цього договору становить 190 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 15 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 16 договору визначено, що послуги оплачуються в безготівковій формі. Плата вноситься за послуги на рахунок позивача. До рахунка додається акт приймання-передачі робіт (послуг).

У разі наявності у відповідача заборгованості за отриману теплову енергію, в т.ч. за попередні періоди, позивач має право зараховувати кошти від відповідача, незалежно від вказаного призначення платежу визначеного відповідачем, як погашення заборгованості за попередній період, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (пункт 17 договору).

У разі наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості незалежно від вказаного призначення платежу визначено відповідачем: у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу - сплачується пеня, інфляційні нарахування, 3 % річних, у третю чергу - погашається основна сума боргу (пункт 18 договору).

Пунктом 31 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині реалізації теплової енергії до 31 березня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до моменту його укладення, а саме з 01 січня 2018 року (в тому числі щодо оплати за надану теплову енергію).

Відповідно до пункту 33 договору припинення/закінчення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Також, 11.06.2018 між сторонами було укладено договір № 44 про закупівлю товару (теплова енергія) за державні кошти.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов`язувався протягом 2018 року виробляти, транспортувати, постачати відповідачеві теплову енергію, а відповідач зобов`язувався прийняти і оплатити за постачання теплової енергії за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару/послуги: за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09320000-8 (пара, гаряча вода та пов`язана продукція) в обсязі 541,00 Гкал - для потреб населення, 505,00 Гкал - для потреб бюджетних установ.

Відповідно до пункту 1.4 договору оплата за теплову енергію здійснюється за тарифами, затвердженими в установленому порядку. Одиниця виміру гігакалорія. Зміна тарифу проводиться в установленому законодавством порядку. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ на момент укладення цього договору становить: 2056,71 грн./Гкал (з ПДВ), в т.ч. виробництво т/е: 1655,84 грн./Гкал (без ПДВ), транспортування т/е: 41,68 грн./Гкал (без ПДВ); постачання т/е:16,41 грн./Гкал (без ПДВ). При розрахунках до тарифу без ПДВ додатково нараховується податок на додану вартість. Зміна тарифів 2 з моменту набрання чинності документом, що встановлює тариф, або з іншої дати, вказаної в документі.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 1 843 514,80 грн., в т.ч. ПДВ 307 252,47 грн.

Умовами договору (пункт 4.1) встановлено, що розрахунки за отриману теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі шляхом оплати відповідачем після пред`явлення позивачем рахунку на оплату товару/послуг (далі-рахунок). У разі несплати або несвоєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії згідно із складеним позивачем та надісланим відповідачеві рахунком, відповідач несе відповідальність перед позивачем на умовах, визначених договором 2 та законодавством.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 4.2 договору).

Плата за теплову енергію вноситься в безготівковій формі на поточний рахунок позивача. До рахунка додається: акт приймання - передачі товару/послуг. Відповідач підтверджує, що підписаний сторонами акт здачі-прийняття товару (робіт/послуг) за розрахунковий місяць означає повне виконання позивачем своїх зобов`язань в частині постачання теплової енергії за цим договором у відповідному місяці (пункти 4.5, 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору визначено, що у разі наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості незалежно від вказаного призначення платежу визначено відповідачем: у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу - сплачується пеня, інфляційні нарахування, 3 % річних, у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) надання товару/послуг: протягом 2018 року.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія даного договору може продовжитися на строк достатній для проведення процедури закупівлі теплової енергії на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % ціни даного договору.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач відпустив теплову енергію, а відповідач отримав у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 797,02 Гкал на загальну суму 1 345 662,47 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату теплової енергії та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Акти підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками сторін. Зауважень з приводу наданих послуг з теплопостачання відповідачем не було заявлено.

Як зазначив позивач у позові, станом на дату подачу позову у відповідача була наявна заборгованість за отриману у 2018 році теплову енергію у сумі 227 025,58 грн.

В той же час, 04.03.2019 відповідачем було сплачено за отримані послуги з теплопостачання у розмірі 227 025,58 грн., вказаний факт підтверджується платіжним дорученням № 596 від 04.03.2019, копією виписки з банківського рахунку відповідача за 05.03.2019.

Спір у справі виник через неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за договорами, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню та 3 % річних та інфляційних витрат за порушення строків оплати отриманої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/160/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради пеню в сумі 22 702,56 грн., 3 % річних в сумі 12 023,16 грн., інфляційні втрати в сумі 23955,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3945,06 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції вказав, що такі нарахування здійсненні позивачем вірно, а тому підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні в частині пені та зменшуючи її розмір до 10 %, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки невиконаному в встановлений договорами термін зобов`язанню відповідачем (сума пені, заявлена до стягнення, становить 100 % від суми заборгованості), а також те, що заборгованість за отриману теплову енергію відповідачем сплачена в повному обсязі, зменшення розміру пені до 10 % є обґрунтованим.

В той же час, як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду є ухвалене у справі № 920/160/19 рішення в частині зменшення розміру пені до 10 %, що становить 22 702,56 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Як підтверджується наявними матеріалами справи і не заперечувалось учасниками спору, позивач здійснював постачання теплової енергії за адресою: вул. Горького, 56-а, м. Ромни, Сумська область .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, на виконання умов вищезазначених договорів позивач відпустив теплову енергію в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 797,02 Гкал на загальну суму 1345662,47 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату теплової енергії та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Акти підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками сторін. Зауважень з приводу наданих послуг з теплопостачання відповідачем не було заявлено.

Станом на 04.03.2019 відповідачем було повністю сплачено заборгованість за отримані послуги з теплопостачання, що сторонами у даній справі не заперечується.

На вказану заборгованість позивачем було нараховано пеню відповідно до п. 7.2 договору та 3 % річних і інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/160/19 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради пеню в сумі 22 702,56 грн., 3 % річних в сумі 12 023,16 грн., інфляційні втрати в сумі 23955,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3945,06 грн.

Рішення в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скаржником не оскаржується.

В свою чергу, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, розмір якої було зменшено за клопотанням відповідача до 10 %.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 27 договору № 35 відповідач за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію несе відповідальність, що передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 1,0 % від суми прострочення платежу за кожен прострочений день, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Пунктом 7.2 договору № 44 передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 4.2 договору 2, останній зобов`язується сплатити позивачеві пеню в розмірі 1,0 % від суми прострочення платежу за кожен прострочений день.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договорів щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі встановленому договором 1 та договором 2, а саме 1,0 % від суми прострочення платежу за кожен прострочений день: за періоди: з 12.02.2018 по 18.06.2018 та з 19.06.2018 по 19.07.2018 на загальну суму 346288,45 грн.; з 12.03.2018 по 19.07.2018, з 20.07.2018 по 11.09.2018, з 12.09.2018 по 23.10.2018 на загальну суму 541893,48 грн.; з 12.04.2018 по 11.10.2018, з 12.10.2018 по 23.10.2018 на загальну суму 229690,47 грн.; з 12.05.2018 по 23.10.2018 на загальну суму 55016,87 грн.; з 12.12.2018 по 26.12.2018, з 27.12.2019 по 30.01.2018 на загальну суму 17364,53 грн.; з 12.01.2019 по 30.01.2019 та з 31.01.2019 по 05.02.2019 на загальну суму 65107,08 грн.; а всього 1255360,88 грн.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

В той же час, згідно преамбули Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" він встановлює відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій, тоді як Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно його преамбули, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, оскільки правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні тепловою енергією, що використовується для опалення нежилих приміщень, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов укладених у 2018 році договорів складає 227 025,58 грн., тобто не більше 100 відсотків загальної суми боргу, що відповідає умовам договорів та вимогам Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Так, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилався на те, що він є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету і основною причиною утворення заборгованості є недостатнє фінансування.

В той же час, частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості за отримані послуги.

Таким чином, відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність, повинен самостійно нести ризики щодо належного виконання добровільно взятих на себе зобов`язань, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені в своїй діяльності правопорушення, зокрема, щодо сплати і пені.

Колегією суддів враховано, що відповідачем не було надано жодних доказів, які підтверджували збитковість діяльності відповідача, з яких судом можна було зробити висновок про винятковість обставин для необхідності зменшення пені.

А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 10 %, оскільки судом першої інстанції під час такого зменшення не було враховано інтересів обох сторін, зокрема, позивача.

В той же час, колегія суддів враховує, що відповідач є державним закладом, основним видом діяльності якого є надання освітніх послуг; на момент вирішення спору відповідачем заборгованість за отриману теплову енергію була погашена в повному обсязі, а предметом розгляду у даній справі є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а тому враховуючи інтереси обох сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 %, а саме до 113 512,79 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Північним апеляційним господарським судом враховано, що відповідач є державним закладом, основним видом діяльності якого є надання освітніх послуг; на момент вирішення спору відповідачем заборгованість за отриману теплову енергію була погашена в повному обсязі, а предметом розгляду у даній справі є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а тому враховуючи інтереси обох сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 %, а саме до 113 512,79 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції та те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права в частині зменшення розміру пені, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в цій частині.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 року у справі № 920/160/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 року у справі № 920/160/19 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 160, ідентифікаційний код 04718013) в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 56-а, ідентифікаційний код 26378227) на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, буд. 90, ідентифікаційний код 33219263) пеню в сумі 113 512,79 грн., 3 % річних в сумі 12 023,16 грн., інфляційні втрати в сумі 23 955,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 945,06 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повернути Комунальному підприємству "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, буд. 90, ідентифікаційний код 33219263) з державного бюджету України (р/р 34311206083032, отримувач коштів УК у м. Сумах/м. Суми/22030101, код отримувача 37970593, банк отримувач Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998) судовий збір в сумі 3 405,38 грн., надмірно сплачений відповідно до платіжного доручення № 113 від 08.02.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 920/160/19.

3. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 160, ідентифікаційний код 04718013) в особі Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 56-а, ідентифікаційний код 26378227) на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, буд. 90, ідентифікаційний код 33219263) 2 554,04 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 920/160/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.09.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло