Ухвала

від 23.09.2019 по справі 925/293/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"23" вересня 2019 р. Справа№ 925/293/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги № 1668/11 від 01.08.2019 (вх. №09.1-04.3/6129/19 від 07.08.2019) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019

у справі №925/293/19 (суддя Васянович А.В.)

за позовом приватного підприємства "Наша Фарба", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 871 562,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Наша Фарба" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача 871 562 грн 11 коп., а саме: 723 337 грн. 48 коп. основного боргу, 30 320 грн 70 коп. 3% річних та 117 903 грн 93 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №270716-1 від 27 липня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 (повний текст складено 04.07.2019) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", на користь приватного підприємства "Наша Фарба", - 723 337 грн. 48 коп. основного боргу, 30 320 грн. 70 коп. 3% річних та 105 451 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 12 886 грн. 50 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 01.08.2019 подав апеляційну скаргу № 1668/11 від 01.08.2019 (вх. №09.1-04.3/6129/19 від 07.08.2019), просив рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 у справі №925/293/19 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу №1668/11 від 01.08.2019 (вх. №09.1-04.3/6129/19 від 07.08.2019) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 у справі №925/293/19 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 256, 260 у зв`язку з ненаданням апелянтом доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 19329,75 грн та у зв`язку з необґрунтованим клопотанням про поновленням строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (№0411628062021) направленого на адресу відповідача та ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху вручено адресатові 19.08.2019.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 242 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної інстанції обраховується з моменту отримання апелянтом рекомендованого листа, в якому надіслано процесуальний документ суду.

Відповідно до ст. ст. 113, 116 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (ч. 6 ст. 116 ГПК України).

Частиною 1 статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відтак, 10-ти денний строк, встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 29.08.2019. З урахуванням п`яти днів для пересилання документів засобами поштового зв`язку сплив 03.09.2019.

Станом на 23.09.2019 від скаржника заяв чи клопотань про усунення вказаних в ухвалі недоліків не надійшло. Заяви про продовження строку на усунення недоліків не надходило, також будь-яке звернення до суду за інформацією щодо розгляду апеляційної скарги від апелянта чи його представника не надходило.

Беручи до уваги, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не було усунено, не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, апеляційна скарга № 1668/11 від 01.08.2019 (вх. №09.1-04.3/6129/19 від 07.08.2019) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 у справі №925/293/19 не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, вважається неподаною та підлягає поверненню.

Частиною 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, то судом виноситься ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави . Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення у справі "Устименко проти України").

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач посилається на те, що у зв`язку із накладенням арешту на кошти ДП "Черкаський облавтодор", останній був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу та сплатити судовий збір.

Наведені скаржником обставини визнані судом неповажними, з підстав викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено інших переконливих обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, які б підтверджували існування поважних обставин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.

Північний апеляційний господарський суд, керуючись ст. 119, 256, 260 ГПК України, не знайшов підстав для визнання причин пропуску встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження поважними.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували поважність пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнає наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними та відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.ст. 260, 261 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Керуючись ст.ст. 234, 256, 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою № 1668/11 від 01.08.2019 (вх. №09.1-04.3/6129/19 від 07.08.2019) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 у справі №925/293/19.

2. Повернути Дочірньому підприємству "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2019 у справі №925/293/19 разом з доданими до неї матеріалами.

3. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу №925/293/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді М.А. Дідиченко

С.А. Пашкіна