Рішення

від 23.09.2019 по справі 904/3280/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3280/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвестсервіс Груп", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 134 218,55 грн., інфляційної складової у розмірі 9 862,76 грн., 3% річних у розмірі 3 026,98 грн., пені у розмірі 24075,21 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвестсервіс Груп" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 134 218,55 грн., інфляційної складової у розмірі 9 862,76 грн., 3% річних у розмірі 3 026,98 грн., пені у розмірі 24 075,21 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі - продажу № 3 від 21.02.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 27.08.2019 від позивача надійшли оригінали доданих до позову документів для огляду.

Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвестсервіс Груп" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 3 від 21.02.2018 (договір).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що термін дії цього договору до 31.12.2019.

Згідно п. 1.1 договору, продавець зобов`язується продати (передати у власність покупця) товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах і в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, кількість, відпускна ціна товару вказуються в узгоджених сторонами рахунках-фактурах, специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Так, на виконання пункту 1.2 договору продавцем було виставлено покупцю рахунки на оплату товару (том 1, а.с. - 13 - 18), у яких визначено найменування, кількість, відпускну ціну товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 134218,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 47 від 10.09.2018 на суму 13 167 грн., № 51 від 18.09.2018 на суму 43 802,75 грн., № 50 від 14.09.2018 на суму 18 070,56 грн., № 55 від 27.09.2018 на суму 30 177,60 грн., № 60 від 12.10.2018 на суму 15 228 грн., № 63 від 19.10.2018 на суму 13 832,64 грн.

Згідно з п. 2.3 договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

При цьому, згідно частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 ГПК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням зазначеного пункту договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленого товару за видатковими накладними:

- № 47 від 10.09.2018 на суму 13 167 грн. є таким, що настав 10.10.2018;

- № 50 від 14.09.2018 на суму 18 070,56 грн. є таким, що настав 16.10.2018;

- № 51 від 18.09.2018 на суму 43 802,75 грн. є таким, що настав 18.10.2018;

- № 55 від 27.09.2018 на суму 30 177,60 грн. є таким, що настав 29.10.2018;

- № 60 від 12.10.2018 на суму 15 228 грн. є таким, що настав 12.11.2018;

- № 63 від 19.10.2018 на суму 13 832,64 грн. є таким, що настав 19.11.2018.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений товар у належному розмірі та належні строки.

Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвестсервіс Груп" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" у розмірі 134 218,55 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 3 від 01.06.2019 про оплату суми основної заборгованості. Відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 134 218,55 грн. слід задовольнити.

Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів оплати вартості товару, встановлених п. 2.3 договору, покупець, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.2.1 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 11.10.2018 по 19.05.2019 у розмірі 24075,21 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені неправильно визначено період прострочки відповідача. А саме, відповідний розрахунок позивача виконаний без дотримання частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 ГПК України.

Крім того, позивачем не було враховано вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, судом зроблений перерахунок сум пені з урахуванням кінцевої дати нарахування, вказаної позивачем.

За розрахунком суду пеня складає:

- в.н. № 47 від 10.09.2018 на суму 13 167 грн. за період з 11.10.2018 по 10.04.2019 - 2 363,57 грн.;

- в.н. № 50 від 14.09.2018 на суму 18 070,56 грн. за період з 17.10.2018 по 15.04.2019 - 3 225,97 грн.;

- в.н. № 51 від 18.09.2018 на суму 43 802,75 грн. за період з 19.10.2018 по 18.04.2019 - 7 862,89 грн.;

- в.н. № 55 від 27.09.2018 на суму 30 177,60 грн. за період з 30.10.2018 по 28.04.2019 - 5 387,32 грн.;

- в.н. № 60 від 12.10.2018 на суму 15 228 грн. за період з 13.11.2018 по 12.05.2019 - 2 718,51 грн.;

- в.н. № 63 від 19.10.2018 на суму 13 832,64 грн. за період з 20.11.2018 по 19.05.2019 - 2 469,41 грн.

Всього: 24 027,67 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 24 027,67 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 47,54 грн. - слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 3 026,98 грн. за загальний період з 11.10.2018 по 26.07.2019 та інфляційну складову у розмірі 9 862,76 грн. за загальний період з жовтня 2018 по червень 2019.

При перевірці наданого розрахунку 3% річних судом встановлено, що відповідний розрахунок містить арифметичні помилки, також позивачем було неправильно визначено періоди нарахування 3% річних, зокрема, без дотримання частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 ГПК України.

Додатково слід зазначити, що 3% річних за видатковою накладною № 51 від 18.09.2018 позивач, відповідно до розрахунку (том 1, а.с. 20), починає нараховувати саме з 29.10.2018. Тоді як прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за відповідною накладною відбулось 19.10.2018. З урахуванням положень частини 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснив нарахування 3% річних за видатковою накладною № 51 від 18.09.2018 саме за період з 29.10.2018.

За розрахунком суду 3% річних складають:

- в.н. № 47 від 10.09.2018 на суму 13 167 грн. за період з 11.10.2018 по 26.07.2019 - 312,76 грн.;

- в.н. № 50 від 14.09.2018 на суму 18 070,56 грн. за період з 17.10.2018 по 26.07.2019 - 420,33 грн.;

- в.н. № 51 від 18.09.2018 на суму 43 802,75 грн. за період з 29.10.2018 по 26.07.2019 - 975,66 грн.;

- в.н. № 55 від 27.09.2018 на суму 30 177,60 грн. за період з 30.10.2018 по 26.07.2019 - 668,36 грн.;

- в.н. № 60 від 12.10.2018 на суму 15 228 грн. за період з 13.11.2018 по 26.07.2019 - 320,41 грн.;

- в.н. № 63 від 19.10.2018 на суму 13 832,64 грн. за період з 20.11.2018 по 26.07.2019 - 283,10 грн.

Всього: 2 980,62 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в розмірі 2 980,62 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 46,36 грн. - слід відмовити.

Здійснюючи розрахунок інфляційної складової позивачем не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, сума, яка має бути внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

За розрахунком суду інфляційна складова становить:

- в.н. № 47 від 10.09.2018 на суму 13 167 грн. за період з жовтня 2018 по червень 2019 - 1018,96 грн.;

- в.н. № 50 від 14.09.2018 на суму 18 070,56 грн. за період з листопада 2018 по червень 2019 - 1 073 грн.;

- в.н. № 51 від 18.09.2018 на суму 43 802,75 грн. за період з листопада 2018 по червень 2019 - 2 600,93 грн.;

- в.н. № 55 від 27.09.2018 на суму 30 177,60 грн. за період з листопада 2018 по червень 2019 - 1 791,89 грн.;

- в.н. № 60 від 12.10.2018 на суму 15 228 грн. за період з листопада 2018 по червень 2019 - 904,21 грн.;

- в.н. № 63 від 19.10.2018 на суму 13 832,64 грн. за період з грудня 2018 по червень 2019 - 619,03 грн.

Всього: 8 008,02 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової слід задовольнити частково в розмірі 8 008,02 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 1 854,74 грн. - слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвестсервіс Груп" (місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Краснодонська, 74; код ЄДРПОУ: 40042486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" (місцезнаходження: 61120, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 34, кв. 150; код ЄДРПОУ: 34632240) суму основної заборгованості у розмірі 134 218,55 грн., пеню у розмірі 24 027,67 грн., 3% річних у розмірі 2 980,62 грн., інфляційну складову у розмірі 8 008,02 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 538,52 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 47,54 грн., інфляційної складової у розмірі 1 854,74 грн. та 3% річних у розмірі 46,36 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23.09.2019.

Суддя Ніколенко М.О.