Рішення

від 09.09.2019 по справі 905/798/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2019 Справа № 905/798/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Білозерської міської ради ( 85013, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Гірнича, будинок 4; код ЄДРПОУ 36297559)

про встановлення платного особистого строкового земельного сервітуту для розміщення та експлуатації групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 згідно паспорту прив`язки № 6 від 17.11.2017 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту, на запропонованих позивачем умовах,-

та за зустрічним позовом Білозерської міської ради ( 85013, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Гірнича, будинок 4; код ЄДРПОУ 36297559)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про анулювання паспорту прив`язки групи стаціонарних земельних споруд та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,0175 га,-

за участю представників сторін:

від позивача : Кайдашов В.С . - на підставі ордеру серія ХВ № 000010 від 25.06.19

від відповідача : Шотт В.Г. - на підставі довіреності № 01/01-811 від 05.06.19

С У Т Ь С П О Р У

Фізична особа-підприємець Ахметгараєва Ольга Михайлівна звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Білозерської міської ради про встановлення платного особистого строкового земельного сервітуту для розміщення та експлуатації групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 згідно паспорту прив`язки № 6 від 17.11.2017 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту, на запропонованих позивачем умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ухилення відповідача від укладення договору платного строкового земельного сервітуту для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) згідно паспорту прив`язки №6 від 17.11.2017 в АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 1411570500:00:025:0013 площею 0,0175 га та неможливість задоволення своїх потреб в користуванні земельною ділянкою в інший спосіб.

05.06.2019 на адресу суду від Білозерської міської ради надійшла зустрічна позовна заява до фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни про анулювання паспорту прив`язки групи стаціонарних земельних споруд та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,0175 га.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2019 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилався на рішення Білозерської міської ради від 05.07.2017 № 7/31-5, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту на земельну ділянку (кадастровий номер 1411570500:00:025:0013 площею 0,0175 га, що розташована в АДРЕСА_2 ) для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Надалі, рішенням від 19.10.2017 № 7/35-7 вказану документацію затверджено та вирішено укласти відповідний договір. Представник позивача наголошував на тому, що на даний час паспорт прив`язки є чинним. Заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки відповідачем не надано жодних доказів виконання приписів чинного законодавства, які б свідчили про встановлення в передбачений законом спосіб порушень з боку позивача. При цьому, орган з питань містобудування та архітектури вправі анулювати паспорт прив`язки тимчасової споруди тільки у випадках, встановлених п. 2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Крім того, на думку позивача за первісним позовом, відповідач звернувся до суду з позовом до неналежної особи, оскільки позивач не володіє адміністративною процесуальною правосуб`єктністю та не має повноважень щодо анулювання паспорту прив`язки.

Представник відповідача за первісним позовом в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на неможливість укладення договору земельного сервітуту та встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з порушенням вимог паспорта прив`язки, Також представник відповідача просив задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначає, що ФОП Ахметгараєва О.М. у своїх заявах посилалась на те, що ст. 98 Земельного кодексу України 01.03.2018 було змінено і тепер право земельного сервітуту може вимагати власник або користувач земельної ділянки чи інша заінтересована особа. Разом із тим, копії правовстановлюючих документів на тимчасову споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ФОП Ахметгараєвою О.М. надано не було, у зв`язку з чим у Білозерської міської ради відсутні підстави вважати її заінтересованою особою, оскільки відсутні будь-які відомості про власника тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

29.09.2017 між Білозерською міською радою Донецької області (власник) та Ахметгараєвою О.М. (сервітуарій) укладено договір № 21/09/2017 про встановлення особистого платного (строкового земельного ) сервітуту.

В подальшому, рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2018 по справі №905/1316/18 позовні вимоги Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави до Білозерської міської ради, та фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку задоволено частково.

Визнано недійсним договір №21/09/2017 від 21.09.2017 про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Білозерська міська рада, площею 0,0175 га, кадастровий номер 1411570500:00:025:0013, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Білозерською міською радою Донецької області та Ахметгараєвою Ольгою Михайлівною .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підставою для визнання недійсним договору стало те, що договір сервітуту від 21.09.2017 за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності. Разом із тим, фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки з цього приводу, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Добропільської міської ради від 22.02.2019 № 45718154, припинено право користування на земельну ділянку на підставі вищезазначеного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2018 позивач звернувся до Білозерської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою на території міста Білозерське на термін дії паспорту прив`язки.

У відповідь на вказану заяву відповідач листом № 01/02-1273 від 12.09.2018 повідомив заявника про те, що на даний час Білозерською міською радою не затверджені обсяги пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, тому укласти договір про пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою згідно вказаної заяви неможливо. Також у даному листі зазначено про те, що за відсутності такого договору, власник об`єкту благоустрою керується Правилами благоустрою міста Білозерське та утримує свій об`єкт самостійно.

В подальшому, 01.03.2019 позивач звернуся із заявою про укладення договору платного строкового земельного сервітуту на термін дії паспорту до 17.11.2022 на земельну ділянку (кадастровий номер - 1411570500:00:025:0013) на групу стаціонарних тимчасових споруд за адресу вул. Строітельна район житлового АДРЕСА_2 .

Листом № 02/03-392 від 07.03.2019 Виконавчий комітет Білозерської міської ради відмовив у задоволенні вказаного листа позивача. Як вбачається зі змісту листа № 02/03-392 від 07.03.2019, підставою для відмови визначено відсутність у Законі України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності приписів щодо обов`язкового набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

11.03.2019 рішенням Постійної комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціональному використанню земельних ресурсів Білозерської міської ради, оформленого протоколом № 34 у зв`язку із порушенням паспорту прив`язки, зафіксованого на схемі розміщення ТС при виході на місце постійної депутатської комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціональному використанню земельних ресурсів виконавчому комітету рекомендовано надіслати листа до виконавчого комітету Добропільської міської ради з вимогою анулювати паспорт прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з викладеним, листом № 02/05-399 від 11.03.2019 Виконавчий комітет Білозерської міської ради звернувся до Виконавчого комітету Добропільської міської ради з проханням вжити заходи щодо анулювання паспорту прив`язки ТС, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

В подальшому, заявою від 20.03.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням розглянути заяву ФОП Ахметгараєвої О. М. щодо встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1411570500:00:025:0013, на якій розташована тимчасова споруда ФОП Ахметгараєвої О.М. (згідно з паспортом прив`язки) терміном до 17.11.2022. Як зазначає позивач у вказаній заяві, право земельного сервітуту може належати не лише власнику або землекористувачу земельної ділянки, а й будь-якій іншій заінтересованій особі відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (в редакції з 01.03.2018). Крім того, лист № 02/03-392 від 07.03.2019 Виконавчого комітету Білозерської міської ради підписано секретарем Білозерської міської ради Шотт В.Г., в той час як вирішення відповідних питань віднесено до розгляду колегіального органу місцевого самоврядування. Разом із тим, належне утримання вказаного об`єкту права власності передбачає необхідність вчинення певного комплексу заходів (як-то тимчасове розміщення товарів, будівельних матеріалів, засобів гігієни, проведення та обслуговування мереж енерго- та водопостачання тощо), які є можливими виключно після отримання права земельного сервітуту.

У відповідь на вищевказану заяву Виконавчий комітет Білозерської міської ради листом №01/01-543 від 09.04.2019 повідомив наступне. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2018 по справі № 905/1316/18, яке набрало законної сили, встановлено, що Ахметгараєва О.М. не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок, а матеріали справи не містять доказів того, що потреби в розміщенні тимчасової споруди не могли бути задоволені іншим способом. Крім того, на момент звернення до виконавчого комітету Білозерської міської ради із заявою про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, до заяви був долучений генеральний план з такими техніко-економічними показниками: площа земельної ділянки - 175,50 м 2 , в тому числі: площа забудови - 90,0 м 2 , площа мощення ФЕМ - 85,5 м 2. Разом із тим, Виконавчим комітетом Білозерської міської ради встановлено недотримання вимог паспорта прив`язки при встановленні ТС, що є підставою для анулювання паспорту прив`язки відповідно до п. 2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом № 244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, з огляду на порушення п. 2.21 даного порядку.

Як зазначає позивач, на час встановлення земельного сервітуту, який був визнаний недійсним в межах справи № 905/1316/18, стаття 98 Земельного кодексу України не передбачала, що право земельного сервітуту може належати не лише власнику або землекористувачу земельної ділянки, а й будь-якій іншій заінтересованій особі. Разом із тим, відповідачем звернення позивача про встановлення земельного сервітуту не розглянуто на пленарних засіданнях та відмовлено в укладенні договору щодо утримання об`єкту благоустрою. Укладення договору оренди землі є неможливим, у зв`язку з тим, що класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.072010 № 548 не містить такого виду цільового призначення як для розміщення тимчасової споруди . Позивач зазначає, що користування земельною ділянкою є потрібним задля розміщення та експлуатації групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, а саме: укладання договорів з отримання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, енергопостачання), розміщення товарів позивача для їх завантаження/розвантаження, під`їзд транспорту та підхід людей задля обслуговування групи тимчасових споруд. Крім того, необхідність належним чином оформленого прав користування земельною ділянкою земельною ділянкою визначена як обов`язкова умова задля виготовлення технічних умов на приєднання до мереж (об`єктів) електроенергетики та укладання договору про приєднання до електромереж визначена Кодексом систем розподілу (затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310); необхідність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою визначена як обов`язкова умова задля подання документів разом з опитувальним листом для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення згідно правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190) Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 13 та ст. 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, в порядок та спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною першою статті 100 Земельного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 Цивільного кодексу України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

За приписами ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним.

Зокрема, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

З аналізу зазначених норм вбачається, що об`єктом сервітуту може бути земельна ділянка (інші природні ресурси) та нерухоме майно.

Речове право у вигляді сервітуту надає власнику можливость ефективно використовувати свою річ, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Набуття у встановленому порядку права на користування чужим майном дозволяє повною мірою реалізувати власнику надані йому правомочності щодо належного йому майна і забезпечити його ефективне використання.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з`ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

З огляду на наведене вбачається, що чинне законодавство визначає наступні умови, за яких позов про встановлення права сервітуту підлягає задоволенню:

1) відсутність протиправного характеру дій відповідача (власника/володільця земельної ділянки);

2) вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки;

3) наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно;

4) неможливість задовольнити потреби землекористувача (позивача) земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб.

Таким чином, однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2019 по справі №607/12777/17, зокрема суд підкреслив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом встановлено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Як встановлено судом, реальною потребою позивача за первісним позовом є не задоволення потреб, обумовлених ст. 404 Цивільного кодексу України, а отримання абсолютного права володіння та користування земельної ділянкою для розташування на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Водночас, правова природа договору сервітуту виключає таку можливість. Сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою, без зміни речових прав власника щодо самої речі.

Таким чином, встановлення позивачу за первісним позовом особистого строкового сервітуту відносно спірної земельної ділянки, зокрема з метою провадження підприємницької діяльності, а саме: укладання договорів з отримання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, енергопостачання), розміщення товарів позивача для їх завантаження/розвантаження, під`їзд транспорту та підхід людей задля обслуговування групи тимчасових споруд, суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що права користування спірною земельною ділянкою як власника тимчасової споруди, не може бути задоволено іншим способом ніж як встановлення сервітуту.

Крім того, в якості однієї з підстав для встановлення земельного сервітуту позивач посилається на відмову відповідача в укладенні договору щодо утримання об`єкту благоустрою на території міста Білозерське.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 26 цього Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 листопада 2013 року № 537 "Про затвердження Типового договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою" й зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2013 року за № 2073/24605.

За змістом статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням положень законів України "Про благоустрій населених пунктів" і "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку, отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою є підставою для встановлення такої тимчасової споруди.

Згідно із ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об`єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників тимчасових споруд, розміщених на території об`єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування (ст. 36 зазначеного Закону).

Отже, за висновками суду, позивач не позбавлений можливості самостійно здійснювати утримання прилеглої до тимчасової споруди території, зокрема, шляхом укладення договорів з відповідними постачальниками комунальних послуг.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено суду та не надано доказів, що задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, як встановлення права земельного сервітуту, він не може. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості користуватися належною йому на праві власності тимчасовою спорудою у зв`язку з відсутністю у нього доступу до земельної ділянки, на якій вона розташована, у будь-який інший спосіб.

Щодо зустрічних позовних вимог Білозерської міської ради до фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни про анулювання паспорту прив`язки групи стаціонарних земельних споруд та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,0175 га суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне відчуження об`єкту комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.

Згідно з ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є малою архітектурною формою /МАФ/, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Частиною 4 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасові споруди можуть бути пересувними та стаціонарними.

За положеннями п. 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Згідно з п. п. 2.4 та 2.5 Порядку відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви перевіряє відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасової споруди (у разі її наявності), будівельним нормам. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Відповідно до п. п. 2.10., 2.12., 2.24., 2.25 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних тимчасових споруд). Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами п. п. 2.3, 2.6 та п. 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення тимчасових споруд.

Зокрема, п. 2.6 Порядку встановлено, що для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури з заявою щодо оформлення паспорта прив`язки тимчасових споруд, до якої додає самостійно отримані: схему розміщення тимчасових споруд; ескізи фасадів тимчасових споруд у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

У п. 2.27 Порядку визначено, що дія паспорта прив`язки тимчасової споруди анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

невстановлення тимчасової споруди протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у п. 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки тимчасової споруди.

виконання функцій держави на конкретній території реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

За приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про благоустрій населених пунктів", вирішення питання про організацію соціально-економічних, організаційно-правових та інших заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, належного утримання та охорони території об`єктів благоустрою, створення умов сприятливого для життєдіяльності людини довкілля віднесено до дискреційних повноважень місцевої ради та виконавчого органу ради, які в межах визначених Законом визначається з цього питання на вільний власний розсуд.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду встановлено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 698. Пункт 5 Порядку № 698 встановлює, що у разі виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У даному випадку паспорт прив`язки від 17.11.2017 року № 16 для встановлення тимчасової споруди видано фізичній особі-підприємцю Ахметгараєвій О.М. головним архітектором м. Добропілля, тому і з вимогами про анулювання паспорту прив`язки необхідно звертатись до органу, який його видавав, а не до суду господарської юрисдикції, який не може вдаватися до розгляду питань, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування та підміняти собою діяльність інших державних органів.

До суду може бути оскаржено рішення органу місцевого самоврядування або будь-якого іншого органу влади або до суду слід звертатись за зобов`язанням таких органів здійснити передбачені законом дії у випадку їх відмови з дотриманням правил юрисдикції таких спорів.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог про анулювання паспорту прив`язки групи стаціонарних земельних споруд, та, відповідно, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,0175 га, які є похідними.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачами за первісним та зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни до Білозерської міської ради про встановлення платного особистого строкового земельного сервітуту для розміщення та експлуатації групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 згідно паспорту прив`язки № 6 від 17.11.2017 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту, на запропонованих позивачем умовах - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Білозерської міської ради до фізичної особи-підприємця Ахметгараєвої Ольги Михайлівни про анулювання паспорту прив`язки групи стаціонарних земельних споруд та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,0175 га - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 09.09.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова